Рятівна кров. Як зміниться наступного року система донорства в Україні?

Донорська кров – один із тих важливих компонентів, що може стати рятівним у боротьбі за людське життя. Однак якщо для закордону донація крові є сталою практикою, для України ця процедура досі є незвичною. 

Насторожене ставлення до донорства має кілька причин. Серед них є як об’єктивні, так і ні. Наприклад, досі навколо донорства точаться низка міфів. Мовляв, донорство викликає звикання або посилює ризик виникнення хвороб. Часто з такими міфами борються самі донори, регулярно пояснюючи друзям і знайомим, що правда, а що – вигадки. 

Окрім банальних міфів, є і більш системна проблема. Донорство крові в Україні регулюється застарілим законодавством, що було ухвалене десятки років тому. Проте нині держава вирішила змінити це. Кілька тижнів тому Верховна Рада зробила перший крок до ухвалення нового законодавства про донорство, яке відповідатиме європейському. 

Як зміниться система донорства крові в Україні – читайте у матеріалі “18000”.

Реєстр донорів і ліцензування центрів крові

Проєкт закону №3648 про безпечність і якість донорської крові та компонентів крові Верховна Рада ухвалила в першому читанні 16 липня. Законопроєкт передбачає забезпечення відповідності законодавства (в частині донорства крові) європейським вимогам.

За словами однієї з ініціаторок закону, ексзаступниці міністра охорони здоров’я Ольги Стефанишиної, законодавство про донорство крові не змінювалося в Україні останні 25 років. Це викликає кілька проблем.

По-перше, у країні бракує донорської крові. Як наслідок, люди змушені шукати кров серед родичів, друзів та через соціальні мережі. Особливо актуальною ця проблема стала під час епідемії COVID-19, коли кількість донорів скоротилася, а потреба у крові – ні.

Ще одна проблема – інфікування крові. Кров, яка переливається в Україні, не завжди є безпечною. Все через те, що донорську кров у нашій країні досі не перевіряють за євростандартами.

– Ми хочемо це змінити за допомогою законодавства. Законопроєкт про якість і безпеку крові розроблявся відповідно до директив Європейського Союзу, – говорить у коментарі “18000” Ольга Стефанишина.

За словами Ольги Стефанишиної, сьогодні 70% донорів в Україні здають кров лише один раз

Насамперед документ розрахований на підвищення безпечності донорської крові. Для цього буде запроваджено ліцензування діяльності суб’єктів системи крові та контролю за їхньою роботою в частині дотримання вимог безпеки та якості донорської крові та її компонентів. Для цього буде створено спеціальний орган, який опікуватиметься цим процесом.

По-друге – закон спростить сам процес донації крові.

– Наприклад, зараз від донорів інколи вимагають прописку, щоб здати донорську кров. Ми усуваємо всі ці моменти. Навіть іноземці, які проживають на території України і хочуть допомогти нашій системі, зможуть без проблем здати тут донорську кров, – запевняє Ольга Стефанишина.

Також новий закон передбачає створення національного реєстру донорів крові. Ще одна важлива мета нового закону – популяризація донорства.

– Сьогодні 70% українців, які здають кров, це одноразові донори. Тобто ті, хто заради близьких прийшов, один раз здав і більше не прийшов. Ми хочемо це змінювати шляхом популяризації добровільного і безоплатного донорства. Оскільки Всесвітня організація охорони здоров’я говорить про те, що саме таке донорство втричі знижує ризик інфікування донорської крові, – говорить співавторка законопроєкту.

За словами Ольги Стефанишиної, у другому читанні Верховна Рада розгляне законопроєкт уже восени цього року. Ще кілька місяців піде на ухвалення підзаконних актів – Міністерство охорони здоров’я має розробити близько 40 документів, аби ввести закон у дію. 

– На початку наступного року ми ввійдемо в цілком нову систему регуляції донорства в Україні, – підсумовує пані Ольга. 

“Уже зараз намагаємось працювати за європейськими стандартами”

Готується до ухвалення нового законодавства про донорство ТОВ “Черкаси-Плазма”. Два роки тому підприємство взяло в оренду будівлю комунальної станції переливання крові і нині виконує її основні функції. (воно так називалося).

За словами директора центру крові Ярослава Березаня, уже зараз товариство працює за європейськими стандартами. Зокрема, найближчим часом центр планує отримати сертифікат на відповідність вимогам ISO 9001.

– Готуємося до проведення аудиту. Цього року плануємо отримати всі європейські сертифікати, які стосуються якості, для роботи, – говорить Березань. 

За його підрахунками, на сьогодні в Черкасах кров здають менше 0,5% містян. Для прикладу, в Сумах цей показник – 2%. 

На питання про те, чому, на його думку, в Україні так мало донорів, Ярослав Березань відповідає:

– Дуже довго ніхто цим питання не займався, не популяризував, про користь дуже мало говорили. Адже донорство приносить користь не лише пацієнту, а й донору. Ще одна проблема – якість та безпека забору крові. У країні майже не було сучасних центрів крові.

Досвід Німеччини, який може бути корисним для України

Днями в Черкасах створили Асоціацію донорів. Її заснував 27-річний донор Сергій Шмиголь. На його переконання, створення асоціації дозволить зробити популяризацію донорства в Черкасах більш ефективною.

– Ні для кого не секрет, що зараз в Україні не вистачає донорської крові. Іншого способу здобути донорську кров, ніж від донора, немає. Саме тому так важливо популяризувати донорство в маси. Нагадувати, що донорство – це безпечно. Крім того, регулярне здавання крові допомагає донору постійно моніторити стан здоров’я. Кров – це той маркер, який показує наявність або відсутність того чи того захворювання, – пояснює ідею створення асоціації Сергій Шмиголь. 

Для популяризації важливості донорства у Черкасах створили асоціацію

Раніше хлопець жив у Німеччині, де теж неодноразово здавав кров. За словами Сергія, у Німеччині система донорства крові віддана приватним і громадським організаціям. Серед приватних зокрема й центри крові, які функціонують при університетах. Основна організація, що займається забором крові – Німецький червоний хрест. 

У приватних центрах донація плазми є платною. Вартість винагороди залежить від об’єму: від 15 до 18 євро за дозу. Червоний хрест натомість пропагує безоплатне донорство. Донорів організація мотивує символічними подарунками у вигляді екоторбинок, пауербанків, блокнотів тощо.

Цікаво також, що у приватних центрах зазвичай донор може здати лише плазму. 

– В Україні відповідно до законодавства людина має право здавати плазму не більше 11 разів на рік. У Німеччині – не більше 50, тобто майже щотижня, – розповідає черкаський донор.

Для того, аби здати кров у Німеччині, потрібно мати право проживати на території країни, а також принаймні мінімально знати мову, оскільки процедура забору крові передбачає консультацію з терапевтом.

– У малих містах Червоний хрест організовує мобільні бригади із забору крові, які раз на 2-3 місяці заїжджають у містечко, розгортають пункт і протяом кількох днів здійснюють забір крові. Окрім того, регулярно їздять так звані “бладмобілі” (автобуси, обладнані для забору крові). У великих містах такі центри функціонують на постійній основі, – говорить Сергій Шмиголь.

Ще одна особливість донорства, яка вразила Сергія за кордоном, полягає у приватності.

– На початку здачі крові в організації Червоного хреста тобі дають аркуш із згодою на здачу. На цьому аркуші є два штрихкоди: один у зеленій, інший – у червоній рамці. Якщо ти прийшов на пункт здачі за компанію з друзями, але маєш хворобу, яка не дозволяє тобі бути донором, ти все одно маєш право здати кров Після здачі в тебе є змога наклеїти на пакет з кров’ю штрихкод відповідний штрихкод: червоний, якщо ти знаєш, що твоя кров не придатна для переливання, зелений – якщо ти впевнений, що вона безпечна. Червоний маркер означає, що твою кров не передадуть для переливання і відбракують при переобці, – розповідає Сергій.

Сергій Шмиголь переконаний, що сьогодні в Україні особливо актуальною є популяризація донорства як на національному, так і на місцевому рівні. Оскільки в суспільстві досі є низка міфів, які призупиняють розвиток донорства. 

– Також було б класно, щоб система донорства розвивалася за принципом орієнтації на донора – кращі умови здачі та привітніший персонал могли б якісно вплинути на всю систему донорства в Україні, – вважає Сергій.

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.