У минулому на Черкащині налічувалося майже з десяток палаців. Частину з них зруйнували війни та революції, однак “стійка” п’ятірка збереглася в області до сьогодні.
Про це пише “in.ck.ua“.
Палац Лопухіних
Палац розташований у Корсунь-Шевченківському. Дістатися до нього можна, приїхавши до Корсуня одним зі щоденних автобусів, які курсують щопівгодини. Час поїздки – понад годину. Палац-музей розташований майже в центрі містечка, видно його здалеку.
Цей палац, певно, зберігся краще за інші. Велична блакитна будівля, що височіє на схилі міста Корсунь-Шевченківський над річкою Рось, привертає увагу художників, письменників і молодят. Останні люблять давати клятви вірності на одному з відкритих майданчиків палацу. Палац почали будувати у XVIII столітті як літню резиденцію на замовлення князя Понятовського. У 1799 році палацовий ансамбль перейшов у власність князя Лопухіна. Замок зведений у стилі романтизму з елементами неоготики і класицизму. Навколо палацу створили парк у англійському стилі площею 100 гектарів.
Сьогодні в палаці Лопухіних функціює музей, присвячений подіям Другої Світової Війни, Корсунь-Шевченківській операції, а також Революції Гідності та героям АТО. У парку – чудова рекреаційна зона, на річку щороку приїжджають туристи, аби відпочити та сфотографуватися. Якщо ви перетнете місточок від палацу до протилежної частини парку – побачите пам’ятник корсунським “Ромео та Джульєтті”. Їх звали Ян і Наталка. Він був із заможної родини, а вона – з бідної. Але вони покохали один одного. Коли родина парубка не дозволила йому одружитися з Наталкою, закохані кинулися вниз зі скелі.
Палац графа Шувалося
Палац розташований у Тальному. Дістатися його можна щоденною електричкою Черкаси-Умань або міжміським автобусом. Час поїздки від трьох до чотирьох годин.
Цей замок з’явився в Тальному, за висновками істориків, у XVIII столітті. Раніше, кажуть, тут була скеля кохання, декілька ставків і таємний підземний хід. За однією з версій, спочатку так званий мисливський палац був дерев’яним, а тому постраждав від пожежі 1895 року, завдавши власникам збитків на 400 тисяч карбованців. Господарі вирішили не повторювати сумного досвіду, і наступна будівля була мурованою, виконаною в стилі ренесанс. Над новим замком працювало понад 100 робітників, і одного разу вони навіть влаштували страйк через незадовільну заробітну платню. Цікаво, що вони досягли свого – керівник будівництва, одесит Ахраб Кельман, задовольнив їх вимоги у той же день.
Після революції 1917 року палац “вижив” і став будівлею технікуму, через роки тут розмістили музей хліборобства. Сьогодні палац Шувалова – найпопулярніша туристична точка Тального. Попри це чотири роки тому виникли проблеми, пов’язані з фінансовим утриманням замку. Зберігати історичну пам’ятку раптом виявилося дуже дорого. Тоді припинилися реставраційні роботи, а експонати музею у прямому сенсі відклали в довгий ящик.
Чигиринський замок (фортеця Чигирин)
Замок розташований у Чигирині. Дістатися його можна щоденним автобусом за годину. Вже з місцевої автостанції буде видно Гору, а пройшовши трохи вище її підніжжя, ви одразу натрапите на залишки Чигиринського замку-фортеці.
Сьогодні від Чигиринського замку зберігся лише один бастіон Дорошенка. Його відреставрували, сьогодні це місце – популярна туристична точка, а також локація для зйомок телевізійних програм на туристичну та історичну тематику. Однак ще у XVII столітті замок-фортеця на Кам’яній Горі був одним із найбільших на Черкащині. Він височів над річкою Тясмин – це була найкраща стратегічна позиція в місті.
За згадками 1622 року, Чигиринський замок мав дерев’яну оборонну огорожу та три башти, згодом звели декілька земляних укріплень. За своєю формою фортеця була трикутною, відповідно до обрисів Кам’яної гори. У 1677 році під час турецької облоги замок частково зазнав руйнувань, однак до катастрофічних наслідків наприкінці XIX століття призвів… бізнес. Саме тоді з Кам’яної Гори дрібні підприємці видобували пісок, який потім використовували для створення кам’яних жорен. Так постраждала вся західна частина фортеці. А до сьогодні ми маємо лише декілька її зображень і бастіон Дорошенка, який дає змогу поринути в атмосферу козаччини та славних подвигів черкаських отаманів.
Леськівський палац
Палац розташований у Монастирищенському районі. Доїхати до нього можна від міста Монастирище на одному зі щоденних автобусів; поїздка з Черкас у Леськове триває близько чотирьох годин.
Його називають невизнаною, але унікальною пам’яткою архітектури XIX століття. Черкаські історики кажуть, що цей палац – “Леськівське диво”. З одного боку, через красу та архітектуру, а з іншого – це диво, що попри занедбання палацу (і навіть відсутність постійної оплаченої охорони), він стоїть та приваблює туристів з усієї України. Це замок магнатів Даховських, збудований Казимиром Даховським на місці, де жив його дід. Це велика садиба, зведена в стилі англійських замків доби Середньовіччя. Навколо замку, як годиться, господарі захотіли зробити розкішний сад. Всього територія садиби займає майже 85 гектарів. У палаці було 20 кімнат, кожна з яких мала своє призначення: для балу чи світських прийомів, для гостей, спальні, винні зали, підземні ходи тощо.
Сьогодні всередині можна спостерігати руїни, але на залишках старовинного інтер’єру видно елементи англійського стилю. Після революції 1917 року палац прибрали до рук тогочасні “владці”, зробивши з нього спочатку дитячий табір для відпочинку, потім – військовий госпіталь, а згодом – тубдиспансер. Однак навіть здобуття Україною незалежності не дало друге життя палацу Даховських. Його довгий час не вносили у перелік архітектурних пам’яток. Досі невідомо, хто ж має опікуватися замком.
Дібрівський палац
Розташований палац у селі Дібрівка, Монастирищенський район. Доїхати до нього можна автобусом чи електричкою до Монастирища, а звідти рейсовим автобусом до Дібрівки.
Любителі “непопсовості” мають оцінити невеличкий одноповерховий палацик поміщика Юзефа Драчевського та лісок навколо нього, який колись, традиційно, був штучно висадженою парковою зоною. Звели будівлю, за розповідями місцевих жителів, ще до скасування кріпосного права. Тому біля палацику є декілька будівель, де жили кріпаки. Після скасування панщини поміщики так злякалися, що потруїлися. Правда це чи ні, невідомо.
