Ще не так давно місцевий осередок партії ВО “Батьківщина” був одним із фаворитів на місцевих виборах. Партійна робота червоносердечних вибудовувалася так, що партійці та їхнє оточення по суті перманентно перебували у стадії виборчих перегонів, незалежно від того чи оголошені будь-які вибори. Депутати й чиновники, що символізували собою протягом останніх п’яти років місцеву владу, вдало проходили цей марафон, підтримуючи стабільно високі рейтинги, фундаментом яких був рейтинг чинного міського голови Анатолія Бондаренка.
Утім кілька місяців тому ситуація кардинально змінилась. Бондаренко, моделюючи ситуацію у майбутній місцевій раді, вирішив розділити власний рейтинг на кілька політичних суб’єктів і списків кандидатів, обравши для себе та частини власної команди партійний проєкт “За майбутнє”. Разом із тим, якщо на момент старту реалізації перетікання голосів між Бондаренком і його політичними сателітами ставки робилися на обидва крила підтримки, то, судячи з усього, сьогодні ситуація змінилась. Апетит приходить під час їжі й, очевидно, що нині пріоритетом і виключним орієнтиром для Бондаренка є максимальний результат саме партії “За майбутнє”, а колишні партійні колеги залишені сам на сам із залишками колись потужного рейтингу і змушені оперативно закривати електоральні прогалини, які виникли у зв’язку із виходом з партії Бондаренка та його стрімким політичним рухом у бік іншого проєкту. Ба більше – хвилі, залишені “відшвартованим” міським головою, здатні взагалі потопити будь-які сподівання “Батьківщини” на поновлення мандатів.
Нащупати дно та відштовхнутися
Останні політичні рейтинги демонструють стрімке падіння рівня підтримки “Батьківщини”. Якщо ще у липні червоносердечних підтримувало 23 % черкасців, то на сьогодні, відповідно до свіжих соціологічних досліджень, партія може розраховувати на 8 % голосів. І це за два тижні до виборів. Звичайно, мобілізація виборців, а також нарощування активності в агітації “Батьківщини” можуть виправити низхідну динаміку. Разом із тим достеменно невідомо, чи завершилось перетікання голосів усіх симпатиків Бондаренка до партії “За майбутнє”, чи це ще триваючий процес. У такому випадку підстав вважати, що рейтинги політичної сили й далі просідатимуть значно більше, аніж розраховувати на зворотній ефект. І де та межа просідання, покажуть лише результати виборів.
Разом із тим, виходячи із цих похідних позицій, уже зараз навряд чи партія може розраховувати на поновлення всіх мандатів, отриманих за результатом виборів у 2015 році. Тоді партія здобула право бути представленою в раді шістьма голосами й наразі таке кількісне представництво здається нереальним. Навіть Анатолій Бондаренко у своїй агітаційній пресі не соромиться прогнозувати для своїх колишніх багаторічних партнерів два мандати. Втім, одразу зауважимо, що така кількість є матиматично нереальною, а от три — це цілком ймовірний результат на прийдешніх місцевих виборах.
Якби ще кілька місяців тому комусь із очільників партії сказали, що у жовтні 2020 року їм прогнозуватимуть такий результат, то реакція була б однозначною. Проте зараз, реагуючи на такі прогнози, у партії все більше виправдовуються і говорять, що все покажуть вибори. І дійсно — найкращі рейтинги — рейтинги, які формують виборці на дільницях.
Насправді проблемою партії є не скільки прогнозовано низький результат, як амбіції, якими насичені партійці за останні роки керування містом та його ресурсами. Очевидно, що ані три, ні навіть чотири мандати не дозволять їм поновити власний вплив на попередньому рівні і вже зараз потрібно вгамовувати власний апетит. Припускаємо, що це доволі болючий процес, особливо на фоні того, як ще донедавна твої соратники цей апетит та амбіції лише нарощують.
Крім того, виходячи із рейтингів, не всі політичні “зірки” партії зможуть отримати бажаний мандат у жовтні, і політична фрустрація для них триватиме навіть по завершенню виборів.
Очолює партійний список до місцевої ради Роман Діскант, що є депутатом міської ради вже кількох скликань і багаторічним партійцем “Батьківщини” та очолює її місцевий осередок. Крім того, Діскант є бізнесово-політичним партнером самого Бондаренка і його родини. Співвласником єдиної компанії, що офіційно належить родині Бондаренка, а саме його дружині, є дружина Романа Дісканта. Зрозуміло, що поєднує Дісканта з Бондаренком не лише спільне майно їхніх дружин, а і той величезний політичний шлях, який вони пройшли пліч-о-пліч за роки перебування у місцевій політиці, особливо на її вершині, починаючи з 2015-го року.
Наступним у виборчому списку кандидатів є ще один добревідомий містянам політик Юрій Тренкін, що багато років концентрував власний політичний вплив на вирішенні інфраструктурних проблем окремо взятого мікрорайону. Втім нова виборча система і розподілення округів змусили Тренкіна виходити за межі Митниці й поспіхом розгортати власну діяльність і в інших районах міста. Навіть висока позиція у виборчому списку не гарантує очільнику бюджетної комісії та голові обласної партійної організації поновлення мандата, тому що у спину дихають й інші активні однопартійці. Крім того, пересічний житель “Митниці” явно не є електоральним ядром партії “Батьківщина”, що залишається вірним навіть після виходу Бондаренка.
Зокрема серед активних внутрішніх конкурентів Олексій Мельник, також теперішній депутат і директор комунального підприємства “ЧЕЛУАШ”. За аналогією із Тренкіним Мельник багато років концентрувався на власному окрузі у районі Річкового порту. Проте межі округу напередодні виборів були значно розширені. Масштабування політичних округів і падіння рейтингів неабияк активізовує внутрішньопартійну боротьбу за кожен голос виборців. Поки Тренкін жваво встановлює парканчики та проводить дитячі свята, Мельник силами власного підприємства та їхніх підрядників асфальтує тротуари та міжбудинкові проїзди. Втім певна “політична” трагедія обох доволі впізнаваних кандидатів і доволі активних депутатів у тім, що роками вони максимально афіліювали себе саме з міським головою, і роблячи зараз будь-які кроки на нарощування власної підтримки, вони грають на користь тепер уже політичних опонентів із партії “За майбутнє”. На жаль, у свідомості пересічного виборця будь-яка комунальна активність пов’язана саме з персоною міського голови і йому, як у старій дитячій електронній грі, достатньо підставляти лише потрібну політичну корзину, на якій зараз красується не червоне серце “Батьківщини”.
Далі у списку йдуть Юлія Темченко та Світлана Бєлова. Обидві очолюють два освітніх комунальних заклади. Перша є директоркою Дитячої музичної школи, а друга очолює один із дошкільних навчальних закладів. І Тимченко, і Бєлова не є депутатами теперішнього скликання.
Розраховувати на потрапляння за партійним списком решті осіб навряд чи варто, хоча в наступній п’ятірці розмістилися зокрема Валерій Міняйло та Руслан Петрик — депутати чинної каденції. Крім того, у другій десятці також і Валерій Хелетій, бізнес-партнер Петрика та Дісканта по мережі супермаркетів “Делікат”.
Утім для цих осіб перебування у другій п’ятірці списку не є занадто критичним через те, що вони зберігають шанси бути обраними як перші номери власних виборчих округів. Зокрема Петрик очолив список партії на першому виборчому окрузі, Міняйло – на шостому, а Хелетій — на третьому. Ще один округ очолив молодий помічник і соратник Тренкіна Євген Щербина, що вестиме команду червоносердечних у другому виборчому окрузі. Щербина є фігурантом низки кримінальних проваджень, пов’язаних із діяльністю в місті підприємства “Промбуд-індустрія”. Він був директором цього товариства, яке певний час було зареєстроване у громадській приймальні Тренкіна й за 2016-2017 рік встигло освоїти близько 30 млн гривень із місцевого бюджету. Крім того, “Промбуд-індустрія” отримало право приватизувати частину виробничих приміщень, що належить комунальному підприємству “Соснівський СУБ”. Зараз результати цієї приватизації також є об’єктом інтересу з боку правоохоронців. Директором комунального підприємства був і залишається Роман Моторний, родичка якого володіє частиною у статутному капіталі “Промбуд-індустрії”. Сам же Моторний залишив “Батьківщину” і разом із Бондаренком подався до “За майбутнє”.
Ще два округи від партії очолили вже згадані Юрій Тренкін (четвертий округ) та Олексій Мельник (п’ятий округ).
Спасіння потопельників — справа рук самих потопельників
Команда “Батьківщини” позиціонує себе на прийдешніх виборах як команда управлінців і фахівців, не без цього. Увага виборців свідомо акцентується на персонах лікарів та освітян, що є у списку партії. Разом із тим ці особи мають лише формальні шанси потрапити до міської ради майбутнього скликання. Найбільш реальним є потрапляння туди давно сформованої групи бізнесменів-політиків, що об’єднані спільними політичним минулим і бізнесовим сьогоденням. Сьогоденням, сформованим не без участі коштів місцевого бюджету та інших ресурсів й інструментів, доступ до яких відкривається виключно представникам публічної влади.
Але всі бізнесові та політичні важковаговики, які довгий час оточували Бондаренка і формували його опору, були залишені в політичному човні “Батьківщини”, що зараз якщо і не переживає катастрофу, то явно є в епіцентрі шторму, який очевидно не несе нічого доброго по його завершенні. Прийти на допомогу пасажирам цьому човну вже після виборів може все той же Бондаренко вже із новою політичною командою, яка є менш амбітною та більш керованою. Проте чого коштуватиме його підтримка й допомога у новому політичному сезоні — достеменно невідомо. Разом із тим вже зараз очевидно, що коштуватиме вона більше, аніж дехто буде готовий віддати.
Крім того, ситуація у “Батьківщині” вчергове підтверджує історичне кредо місцевої політики, а саме, що єдиною константою тут був і залишається приватний інтерес. Починаючи гру зі здавалось би найнадійнішим партнером, ти рано чи пізно можеш стати його опонентом, і немає гіршого противника за того, хто знає про тебе все й неодмінно за нагоди й негоди, хай і політичної, використає ці знання не на твою користь.
Артур Чемирис
