Навіть у найскладніші часи, коли майбутнє непевне, а життя сповнене воєнних викликів — безсонні ночі через повітряні тривоги та обстріли чи відключення світла й здорожчання товарів — можна створювати простір для життя та розвитку громади. Можна відкривати бізнес, покликаний підбадьорювати людей та допомагати їм знаходити життєву силу.
Дружини військових і ветеранів змогли перетворити виклики на можливості, скориставшись грантовою підтримкою.
“18000” поспілкувався з власницею кав’ярні в Черкасах, засновницею аніме-магазину на Золотоніщині та керівницею студії йоги. Історії про те, як вони наважилися під час війни відкрити свій бізнес, читайте в матеріалі.
Будь у своєму ритмі: як черкащанка заснувала кав’ярню «Темпо»
Спілкування для Марії Кучеренко є важливою частиною життя. Тому, коли виникла ідея відкрити власну справу, вона відразу вирішила, що це буде щось, пов’язане з людьми.
— Через small talks з гостями ми передаємо певну повістку дня на своєму рівні. Саме тому я хотіла створити свій заклад, простір, де будуть наші сенси, щось цікаве, українське. Мені хочеться, щоб згодом це місце було більше, ніж кав’ярня, — каже Марія.
Дуже помічним у відкритті справи для неї став грант у розмірі 500 тисяч гривень, який вона отримала як дружина військового. На той час Марія вже приблизно півтора місяця працювала над ремонтом приміщення. Каже, що власні розрахунки відрізнялися від реальності. Тож на грантові кошти вдалось закупити кавомашину, обладнання і деяку частину меблювання.
Так у березні 2024 року в Черкасах у мікрорайоні «Митниця» з’явилась кав’ярня «Tempo», підготовка до відкриття якої почалась ще в липні минулого року. З італійської мови слово означає «ритм». На думку Марії, воно ідеально описує те, що відбувається у кав’ярні кожен день.
— Хтось приходить на дві хвилинки, бахає еспресо і біжить далі. А хтось приходить, вмощується на диванчику і по три години обговорює щось із подругами. І мені подобається, що ми підходимо для обох цих темпів. «Tempo» — це про ритм, стиль життя. Наше гасло: «Будь у своєму темпі», тобто ти сам обираєш, яким тобі бути: хочеш сьогодні будь повільним, а завтра — швидким. Наш заклад пропагує те, що ми всі маємо бути собою і бути у своєму темпі, але головне — памʼятати, що так багато є речей, які нас обʼєднують: філіжанка кави, вивчений на памʼять віршик Івана Франка в дитинстві, який ми досі цитуємо, бачачи як Франко дивиться на нас зі світлини на стіні, і багато інших більш глибинних речей, — розповідає власниця кав’ярні.
«Tempo» — це перший бізнес Марії. Хоча раніше вона вже мала управлінський досвід і тривалий час працювала у сфері обслуговування і як керівниця, і як артдиректорка. На початку вона мала певні страхи, що не буде людей або ж не вистачить грошей. Каже, що й нині побоювання часом є. Але страхи — це не те, що повинно зупиняти. На думку Марії, це те, що повинно рухати й заряджати.
Ідею відкрити власну кав’ярню найбільше підтримав чоловік Марії, який є військовим і продовжує зараз нести службу в Третій штурмовій бригаді:
— Він не вірить у поразку. Тому завжди мені казав, що сто відсотків все вийде. Типу, якщо ми в це вкладаємо душу, то хіба не вийде? Якось він мене так підбадьорював, і мої страхи не затримувались надовго. Тому в плані відкриття кав’ярні було багато бадьорості й віри в те, що все вдасться.
Попри те, що в країні триває третій рік повномасштабної війни, бувають відключення світла, повітряні тривоги та обстріли, Марія не побоялась відкрити свій перший бізнес. Розповідає, що початок великої війни став для неї новою точкою відліку, адже тоді чоловік пішов воювати, й через це загалом плин часу змінився. Ще у 2022 році вона зіткнулася з такими умовами, коли потрібно було справлятися з різними психологічними, фізичними й фінансовими викликами та брати все під своє крило.
— І тому в цьому році я вже почуваюсь більш впевнено в цих умовах. Те, що з нами відбувається, це в жодному разі не причина, щоб зупинятися. Це навпаки причина, щоб робити щось. Для мене саме такий шлях є правильним. До того ж я дуже люблю Черкаси. Вчилась за кордоном, потім жила в Києві, але завжди мене притягував черкаський магніт. Тому мені хочеться розвивати місто і я розумію, що економіка зараз залежить якраз від таких робочих місць, ком’юніті, — певна Марія Кучеренко.
Підприємиця додає, що, однак, стан війни впливає на ведення бізнесу. Зокрема, в червні цього року через вимкнення світла довелось постійно працювати з генератором, що було додатковим і фінансовим, і психологічним викликом.
— Влітку, коли були сильні відключення світла, мусили морочитися з генератором. Були випадки, коли через його роботу сусіди навіть викликали поліцію. Бо він був для них гучним. Виходить, що половина людей приходить до нас зарядити телефони, поспілкуватися, поки відключення. І ми тут разом п’ємо каву, щось обговорюємо, товаришуємо. Але є інша частина, яка викликає поліцію. Але я сприймаю це як належне й намагаюсь не думати про те, а що було б, якби…, — ділиться своїм досвідом Марія.
Додає, що також викликом став пошук льоду для холодних напоїв у періоди, коли було дуже спекотно в Черкасах, а вимикали світло й ніхто не встигав його наморозити достатньо. А от з постачанням інших продуктів проблем не було. Каже, що український бізнес вже так до всього пристосувався, що якщо і бувають форс-мажори, то вони загалом не відчутні.
Особисто для Марії найбільшим викликом у відкритті бізнесу була правильна організація роботи. Для неї важливо те, які люди будуть працювати поряд, адже баристи — це не кавомашини і їхня задача не тільки каву варити.
— Ми маленька, камерна кав’ярня, тому для мене важливе близьке спілкування моїх барист із гостями. Вони тут для того, щоб поспілкуватися з людьми, підняти їм настрій. І виклик був у тому, як людей до цього налаштувати. Тому що ми всі живемо у стресових умовах, у нас бувають безсонні ночі через тривоги чи обстріли, але нам треба все одно вранці прийти в бадьорому настрої й передати його нашим гостям, — розповідає власниця кав’ярні.
Сьогодні «Tempo» вже має певну кількість постійних клієнтів. Марія розповідає, що відчуває їхню підтримку й це неймовірно тішить її.
— Знаємо вже все, що відбувається в наших гостей. Ми з ними як сім’я: можемо вийти на літній терасі випити разом кави, поговорити. У нас такий формат, щоб було близьке спілкування з людьми. Мабуть, це наш найбільший здобуток. Одна наша гостя прийшла і каже: «Я вас намріяла. Так хотіла, щоб в Черкасах з’явилась ось така кав’ярня». А ще інша приходить до нас з іншого мікрорайону. Каже, що хоче саме в «Tempo», коли їй сумно, бо знає, що ми тут підбадьоримо, — розповідає вона.
У планах Марії розвиватися далі. Вона хоче відкрити ще кілька кав’ярень і розширити їх кухнею. Наразі в «Tempo» самі готують сендвічі за авторськими рецептами, але хотіли б почати робити й сніданки.
— Одним з пріоритетів у розвитку кав’ярні є створення циклу благодійних івентів та представлення українських виробників та брендів у нашому просторі, вже зараз починаємо опрацьовувати цю тему. Наш план на майбутнє — бути у своєму темпі — всім серцем любити та підтримувати тренд українського. У великих планах — це створення просторів різного формату, але сенс хочемо нести один — обʼєднання українців та привернення уваги до української культури в найкращих її проявах, — ділиться планами Марія.
Крім цього, підприємиця додає, що пріоритетом кав’ярні є створення комфорту та затишку для всіх гостей: і дорослих, і їхніх дітей. Тож керівниця бізнесу зараз проводить активне спілкування з батьками маленьких гостей та розробляє зручний формат для такого простору.
Ось кілька її порад жінкам, які також хочуть відкрити власну кав’ярню:
- Сформуйте чітку візію вашого розвитку. Не потрібно нехтувати плануванням, адже воно дуже важливе.
- Не відкидайте будь-яку допомогу та спілкуйтеся з якомога більшою кількістю людей, які вже мають досвід у веденні такого типу бізнесу.
- Момент підготовки до відкриття є дуже важливим. Це етап, де потрібно все чітко продумати.
- Не бійтеся подаватися на грантові конкурси. Отримати фінансування не так важко, як це може здатися з першого погляду.
— Не потрібно боятися. Просто уявіть найгірше, що може статися, і змиріться з цим. Відбудеться, то відбудеться. Хоч триває війна, ми повинні нести користь суспільству. Тобто війна — це не пауза. Війна — це така сама частина життя. І, мабуть, це навіть якась прискорена частина життя. Ти маєш більше робити, більше зусиль докладати, найбільше нести користі людям. На початку вторгнення всі мали піднесений дух, гуртувались. Ось це відчуття треба в собі закріпити: бути бадьорим, вириватися вперед, боротися і все буде класно. Будь-який досвід потрібен і він приведе до чогось класного зрештою, — говорить Марія.
Також читайте. “Незалежність не падає з неба”: 18000 з друзями збирають 2,4 млн грн для черкащан у війську.
Від Instagram до офлайн-магазину: історія створення «Kawai Wai Shop»
Останнім часом аніме-культура набуває все більшої популярності в Україні. Про це свідчать як проведення різноманітних фестивалів, по типу Anime&K-Pop Fest, який відбудеться і в Черкасах 25 серпня, чи Comic Con Ukraine, так і розвиток аніме-магазинів.
Один із таких вже цього вересня потішить жителів Золотоноші на Черкащині — «Kawai Wai Shop». Його онлайн-версію ще у 2019 році створила черкащанка Юлія Чураєва. Вона розповідає, що обрала таку тематику через те, що разом із чоловіком є фанатами аніме.
— Ми вже багато років фанатіємо від цієї культури. Але коли я вирішила для себе замовити щось із такою тематикою, то стикнулась із проблемою: в Україні зробити це було дуже важко. Так у мене виникла ідея створити власний бізнес, — розповідає Юлія.
Спершу вона вирішила замовити лише кілька товарів і продати їх через Instagram. А коли побачила, що це знаходить відгук у людей, зрозуміла, що потрібно розширюватися і створювати власні товари. Зараз 80 відсотків всіх продуктів у магазині — власного виробництва: це футболки, чашки, брелоки, подушки, шопери, плакати, килимки для ноутбуків, маски, біжутерія з принтами переважно на аніме-тематику. Однак Юлія додає, що зараз виготовляють й індивідуальні замовлення з будь-якими малюнками.
— До нас інколи звертаються військові й просять гуртом зробити їм чашки з різними воєнними принтами. Ми робимо. Буває, що пишуть вчителі, які замовляють однакові футболки для всього класу, наприклад, патріотичні. Тож ми все ж таки більше маємо аніме-спрямування, але також не відмовляємось і від таких замовлень, — пояснює Юлія.
Вона розповідає, що ідея створити офлайн-магазин виникла, бо є попит. Спілкування з оточенням дало зрозуміти, що жителі Золотоноші хотіли б бачити такий магазин у своєму місті. Реалізувати ідею допоміг грант на 250 тисяч гривень для членів родин ветеранів, який Юлія виграла. Гроші з нього планують використати для розширення асортименту й відкриття стаціонарного магазину.
Власниця розповідає, що на початку стикнулася із проблемою пошуку приміщення, що трохи затягнуло робочий процес.
— Зараз ми перебуваємо на початковому етапі. Днями обрали приміщення для оренди. Оскільки наша перша спроба провалилась. Ми вже ніби домовились про те, що все підпишемо й оплатимо через тиждень. А коли були готові це зробити, то нам сказали, що знайшли інших власників, які більше платять. Тому довелось швидко шукати щось інше. Зараз прибираємо там, дивимось, як все зможемо облаштувати, — розповідає Юлія.
Для неї це перший досвід відкриття бізнесу. Початок роботи магазину «Kawai Wai Shop» припав приблизно на період, коли в Україні почалась пандемія коронавірусу. Та це не стало перешкодою для роботи, а навіть навпаки. Оскільки люди менше виходили в офлайн-магазини, то почали більше робити інтернет-замовлень, зокрема й в магазині Юлії.
Спочатку виготовляли біжутерію: кулони, браслети. А приблизно через пів року роботи придбали невелике устаткування для виробництва чашок, футболок, килимків для мишок, поліграфії тощо.
Юлія пригадує, що до початку повномасштабного вторгнення не були готові. 23 лютого 2022 року в них зробили замовлення люди з Донецької області. А потім сталось 24 лютого і зв’язок із ними перервався. Це стало причиною, через яку на деякий час «Kawai Wai Shop» припинив свою роботу:
— Десь тиждень-два взагалі ніхто не писав, не цікавився. Ну, звісно, людям не до цього було. Але вже через три-чотири тижні почали з’являтися замовлення. І робили їх в основному на подарунки близьким людям, щоб підбадьорити їх. Ось із цього поступово ми відновили свою роботу знову.
Юлія додає, що повномасштабна війна не стала перешкодою для розширення бізнесу й відкриття стаціонарного магазину. Каже, що треба пробувати, адже якщо не робити цього, то й не дізнаєшся, чи вийде щось.
Найбільшою підтримкою в розвитку бізнесу для Юлії став її чоловік. Але також мотивацією працювати далі є самі клієнти/ки Вона пригадує один із випадків, який найбільше запам’ятався за час роботи магазинчика:
— Одного разу в нас хлопець замовив подарунковий бокс. Він не знав, що в ньому буде, відомою була лише тематика. Коли він його забрав, то виявилось, що кілька товарів у нього вже були. Ми запропонували, щоб він надіслав їх назад, а ми обміняємо на щось інше. І коли він вислав товари назад, то в посилку також поклав різні смаколики та патріотичні наліпки для нас. Це було дуже приємно. В основному люди висловлюють свою подяку відгуками.
Зупинятися на магазині в Золотоноші Юлія не планує. Розповідає, що в майбутньому хотіла б із родиною переїхати до Черкас та відкрити ще один магазин тут. Додає, що не варто боятися відкривати свій бізнес під час повномасштабної війни, адже зараз і держава сприяє тому, щоб розвивалося більше малих і середніх підприємств. Це важливо для економіки. Але радить заздалегідь продумувати плани й все прописувати:
— Раніше я не дуже заморочувалась із цим, але тоді й ситуація в країні була іншою. Але зараз не порадила б робити так само. Практика показує, що планування потрібне. І якщо врешті ви маєте більше «за», ніж «проти», тоді потрібно наважуватися на відкриття свого бізнесу. Без праці нічого не буде. Краще взяти себе в руки й почати щось робити.
«Mama prana» у Черкасах: історія створення йога-студії
Валерія Малкова — сертифікована викладачка з йоги, якою займається вже 12 років, з них 10 — викладає. Розповідає, що обрала для себе такий напрям, оскільки йога свого часу допомогла їй покращити стан здоров’я.
До цього Валерія практикувала в Києві, але з початком повномасштабного вторгнення переїхала до Черкас. Тут 8 червня 2024 року їй вдалося відкрити свою студію «Mama prana», яка розташована у бізнес-центрі “DEPO’t”. Назва для студії з’явилась випадково, але в цій назві Валерія бачить найбільше сенсу, який перегукується з тим, що вона відчуває до його і що хоче передавати іншим. На санскриті назва перекладається як «моя життєва сила». А йога, на думку власниці студії, саме про це:
— Йога — це життєва сила, яку ми можемо собі повертати або примножувати. А ще я думаю, що слово mama в назві для багатьох — це про щось тепле, приємне, затишне. Це про безпеку.
З відкриттям студії Валерії також допоміг грант для дружин ветеранів, який вона змогла отримати з другої спроби. Розповідає, що перша відмова не засмутила, адже наступна можливість мала більш вигідні умови.
Це — перша власна студія Валерії. Але до цього вона вже мала великий досвід викладання та пул клієнтів, які підтримували її. Навіть в Черкасах, перед відкриттям власного бізнесу, жінка вже практикувала в центрі міста. Тож деяка частина людей перейшла з нею до нового місця після запуску проєкту.
Підготовка до відкриття «Mama prana» тривала приблизно чотири місяці. Підприємиця розповідає, що багато зусиль було витрачено на облаштування приміщення, адже воно має певні потреби: вкрити підлогу спеціальними килимами, поставити дзеркала, закупити килимки для занять чи інше обладнання. На це й витратила більшу частину грантових коштів.
— Насправді грант дуже допомагає. Бо ось так пів мільйона знайти та відразу вкласти в бізнес важко. Отримати кошти від держави не так і складно. У людей можуть бути страхи, бо треба багато табличок заповнювати. Але не варто хвилюватися, адже з усім допоможуть розібратися. Ну і варто пам’ятати, що держава теж зацікавлена в тому, щоб допомагати, адже згодом ці гроші повернуться до неї як податки. А бізнес буде допомагати економіці працювати, — розповідає Валерія.
Над оздобленням студії жінка працювала сама. Каже, що для неї було важливо створити відповідну атмосферу, яка б допомагала людям розслаблятися та почуватися в безпеці.
— У студії відкривається гарний панорамний вигляд, навіть видно частинку Дніпра. Чудово ось так лежати та медитувати. Це допомагає розслабитися. Зазвичай люди, які приходять до мене в студію, кажуть, що тут дуже красиво: комусь подобається вид, іншим — оздоблення. Усе це не просто так, це потрібно для того, щоб люди могли знайти ресурс, розслабитися, а отже — повернути собі сили, — каже Валерія.
У студії тренерка проводить не лише індивідуальні практичні заняття з йоги, але й групові. Маючи великий досвід та сертифікацію, може адаптувати заняття під різні потреби людей. Каже, що завдяки своєму досвіду може робити йогу популярнішою в Черкасах.
— Я зараз працюю як йога-тітчер, тобто навчаю практик, аби люди могли займатися для себе. Якщо вони хочуть поліпшити свій фізичний чи психологічний стан. Коли у 2022 році почалась повномасштабна війна, то йога мене врятувала й стабілізувала. Я не могла від стресу навіть з ліжка піднятися. Але мені почали писати клієнти, просили в онлайн хоча б переходити. Тож я знову почала практикувати й так крок за кроком повернулась до життя. І тепер я хочу допомагати іншим знаходити цей ресурс, — розповідає Валерія.
Відкриття студії припало на третій рік повномасштабної війни. Однак Валерія каже, що потрібно жити тут і зараз, насолоджуватися тим, що є в моменті. Передбачити того, що буде в майбутньому, неможливо, тому немає сенсу наперед про це перейматися.
— Ми повинні робити те, що вміємо. А я вмію викладати йогу. І це моє призначення. Я думаю, що саме так я можу допомогти людям, зокрема й пережити страшні події, — ділиться жінка.
А також додає, що вже раніше під час обстрілу будівля, де вона викладала тоді йогу, постраждала від вибухової хвилі. Вікна розбились і скло розсипалось по всій студії. Однак килимок Валерії, з яким вона займається, не постраждав. І в цьому жінка вбачає певний символізм:
— І зараз я практикую вже на цьому килимку у власній студії. Для мене це дуже символічно. Я думаю, що всі, хто обрав залишатися в Україні, готові до того, що може статися щось трагічне, хтось навіть готовий до своєї смерті. Ми це прийняли й продовжуємо робити свою справу.
Каже, що одним із найскладніших викликів під час відкриття студії було знайти приміщення. З її досвіду в Черкасах велика орендна плата, особливо, якщо говорити про центр міста. Саме тому для своєї студії вона обрала приміщення в іншому мікрорайоні. Зрештою, каже Валерія, проблем немає. Повітряні тривоги, обстріли, відключення світла — створюють дискомфорт, але і вона, і її клієнти до цього вже пристосувалися.
Тож у планах Валерії розширюватися і відкривати студії «Mama prana» не тільки по Україні, але й за кордоном. Вона хоче створювати такий простір, де працюватимуть сертифіковані й кваліфіковані викладачі з йоги, які зможуть приносити якомога більше користі людям.
— Я б хотіла, аби кожен і кожна знайшов свого йога-тітчера і дав шанс практиці завоювати його серце, щоб тіло радіо. Йога дозволяє очиститися від гніву, злості. Якщо більше людей буде займатися йогою, я думаю, що у світі буде менше агресії, — вважає Валерія Малкова.
Усім, хто хоче розпочати свою практику чи відкрити йога-студію, Валерія радить насамперед вивчати біомеханіку рухів йоги, анатомію, медицину, яка пов’язана саме з рухом, з різними штанами. Адже важливо не просто викладати, але робити це так, щоб не травмувати людину.
Матеріал створено у партнерстві з Волинським пресклубом
Світлана Небилиця
Також читайте. Мандрівка з книгою: як черкащанка створила книжковий клуб.
Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами