Попри те, що нині на Черкащині відносно спокійно, місцевим медіа, як і представникам галузі по всій країні, доводиться непросто. З початком повномасштабної війни вони змушені переформатовувати роботу, скорочувати зарплатні фонди, переходити на дистанційний режим. І все це в умовах спаду попиту на рекламу, скасування угод на висвітлення діяльності державних органів і загального психологічного напруження.
ІМІ поспілкувався із редакторами черкаських онлайн-видань, аби дізнатися, як вони адаптуються до нинішніх умов, які проблеми вирішують та на що сподіваються.
З початком повномасштабного нападу, видання 18000, як і низка інших, частково змінило інформаційну політику.
“Якщо раніше здебільшого писали політичну аналітику та антикорупційні розслідування, то зараз же наш ключовий фокус – це війна, волонтерство, переселенці, – розповідає співзасновниця видання Єлєна Щєпак. – Також почали активніше розвивати соціальні мережі. Якщо до початку повномасштабного вторгнення у телеграмі та вайбері нас читали по одній тисячі людей, то зараз кожен із цих каналів комунікації має більше 5 тисяч підписників”.
У перші дні видання працювало фактично нон-стоп, оскільки було багато новин і великий запит на інформацію.
“Ми чергували і вдень, і вночі. Кілька перших тижнів усі працювали дистанційно: хтось був удома, хтось поїхав за місто. Зараз більшість команди працює з офісу, проте ми все ще даємо можливість за бажанням працювати віддалено”, – розповіла Єлєна Щєпак.
У той же час видання Змі.ck.ua нині повністю працює дистанційно.
“Офіс у нас залишився, але суто формально, – розповідає головний редактор і власник видання Сергій Стасько. – І залишився лише за рахунок того, що за роки співпраці налагодили з орендодавцем добрі стосунки. Тому нам пішли на серйозні поступки і готові почекати, поки ситуація хоча б трохи нормалізується на ринку”.
“Ми також працюємо з дому, але офіс для себе залишили, – розповідає головний редактор сайту “Прочерк” Назарій Вівчарик. – При тому максимально скоротили всі витрати щодо комунальних послуг: воду та електрику відключили. Але борг по орендній платі зростає. Сподіваємося, закінчиться війна і за офіс ми розраховуємося. Зараз нам суттєво допомагає засновник. Мінімум потреб зараз закриває він. Та однак довелося зменшити фонд зарплати, зняти з усіх надбавки.
Змі.ck.ua, розповідає редактор, змушене скоротити свій зарплатний фонд на 60%.
“Зараз живемо фактично за рахунок меценатів, з якими співпрацювали у минулі роки, – говорить Сергій Стасько. – Саме вони допомагають хоча б частково триматися на плаву”.
Медійники також відзначають, що суттєво впав попит на рекламу, яка була значною частиною доходів видань.
“Після початку повномасштабної війни близько 80% рекламодавців припинили співпрацю, – розповідає редакторка інформаційного агентства “Вичерпно” Анна Романенко. – У зв’язку з цим, нам також довелося скоротити значну частку витрат. Журналісти працюють переважно з дому. Наразі дохід медіа складають ті небагаточисельні угоди і окремі рекламні матеріали, які пропонують для розміщення піар-агентства”.
У той же час співзасновниця 18000 відзначає, що робота їхнього рекламного відділу налагодилася.
“Звучить парадоксально, – говорить Єлєна Щєпак, – але у нас, нарешті, почав якісно працювати рекламний відділ. У Черкаси переїхала рекламна менеджерка дружнього до нас медіа зі Слов’янська і ми взяли її в команду. Це суттєве підсилання і класний досвід, якого раніше в нас не було”.
Окрім того, 18000 переформатували кілька грантів, які виграли ще до повномасштабної війни, змінивши їхній напрям на висвітлення війни.
“Уже після вторгнення ми також подавалися на кілька грантів, проте поки жоден отримати не вдалося. Але цими можливостями, яких зараз для медіа безліч, безперечно, слід користуватися. Якщо ви ніколи не писали грантові заявки, це гарна нагода щоб почати”, – розповіла Єлєна Щєпак.
Утім, деякі медійники відзначають, що значна частина грантів розрахована на всеукраїнські медіа, або ж на медіа тих регіонів, які нині тимчасово перебувають під окупацією, або безпосередньо постраждали від бойових дій. Наразі ще жодному місцевому виданню, з якими спілкувався ІМІ, за словами редакторів, не вдалося отримати грантів з початку повномасштабного вторгнення. Утім декому таки вдалося отримати фінансову допомогу від вітчизняних медійних організацій.
“Технічно функціонувати сайту (домени хостинги і телефони) допомогла платформа Львівський медіафорум, – розповідає Назарій Вівчарик. – Також незначне фінансування передбачено в рамках проекту НСЖУ “Ми з України”.
Подяку за безповоротну фінансову допомогу Львівському медіафоруму та Фонду підтримки медіа висловлюють і журналісти 18000. Єлєна Щєпак ділиться також позитивним досвідом збору донатів від читачів.
“У нас, як і раніше, є кілька десятків людей, які щомісяця донатять нас на кілька десятків або сотень гривень”, – розповідає вона.
Ще наприкінці минулого року видання збирало із читачів донати на оренду офісу.
“Водночас ключовим для нас залишається фінансування від черкаського ІТ кластера, який підтримує нас від моменту виникнення ідеї появи 18000. Ми дякуємо, що попри війну і складнощі, з якими зіткнувся сьогодні й ІТ-ринок, вони не відмовились від підтримки незалежної журналістики в рідному місті. Всеукраїнські видання Бабель та Лівий берег запускали збір на власну діяльність у перші дні війни. І з того, що знаю, ці збори були доволі успішні. Зараз аудиторія емпатична і, якщо у вас немає коштів на виживання, ви можете попросити їх в аудиторії і, найімовірніше, вона вас підтримає у скрутний момент”, – поділилася Єлєна Щєпак.
Назарій Вівчарик говорить, що, не в останню чергу, медіа очікують і підтримки від держави.
“Уряд має прийняти якесь рішення, – говорить він. – Можливо навіть звільнити від оподаткування фонд зарплати, оскільки нині воно складає 41%”.
У той же час, попри непрості части для них самих, журналісти нерідко долучаються до волонтерських ініціатив, або ж і самі організовують збори коштів, чи допомоги, або її доставку до нужденних.
До прикладу, головний редактор Змі.ck.ua Сергій Стасько організовував збір та доставку гуманітарної допомоги у постраждалі регіони. А видання 18000 збирає від аудиторії кошти на закупівлю приладів нічного бачення для Збройних Сил України.
“Насправді медіамайданчик – це потужний інструмент для збору коштів, – говорить Єлєна Щєпак. – Якщо аудиторія любить ваше медіа і довіряє йому, то буде донатити. Таким чином, ми зібрали вже близько 300 тисяч гривен. Це свідчить про велику довіру, і це приємно. Тож, якщо ви почуваєтесь у безпеці і більш-менш фінансово стабільні, радимо конвертувати довіру до вашого медіа у гривні для ЗСУ”.
Насамкінець усі журналісти зараз одними з головних проблем відзначають неможливість довгострокового планування роботи, а також психологічне навантаження.
“Особисто в мене, – зізнається співзасновниця 18000, – з’явився також острах, що частину колективу можуть мобілізувати”.
“Що буде далі, спрогнозувати важко, – говорить Сергій Стасько. – Великих далекоглядних планів зараз не будуємо. Добре було б дожити до 7-ї річниці видання – 31 серпня. Та чим довше триватиме війна, тим складніше буде зберігати видання”.
Нагадаємо, що згідно з моніторингом ІМІ, за три місяці повномасштабної війни росія скоїла 280 злочинів проти журналістів та медіа в Україні. 113 медіа припинили роботу через вторгнення РФ.
Матеріал підготував координатор ГМ “ОПОРА”, представник Інституту масової інформації в Черкаській області Захар Колісніченко.
Оперативні новини від команди “18000” – у нашому телеграм-каналі “Шо там у Черкасах?”
