Aqua vitae

Aqua vitae повертає молодість, покращує пам’ять,
а також робить людей, які вживають її, щасливими…


З трактату “De aqua vitae”,
ХІІІ ст., невідомого автора


Яке явище нашого сучасного життя не візьми, корені слід шукати в Давній Греції. Частіше знайдеш, ніж не знайдеш. Процес дистиляції не є винятком. Грецькі вчені докладно розписують процес дистиляції морської води для отримання води прісної, питної. Переганяти вино чомусь не наважились чи просто не залишили записів про це.

О Боги Олімпу, скільки ж всього ми не прочитаємо через пожежу Александрійської бібліотеки! Скільки втрачено свідчень тієї епохи через лють фанатиків християн, які яро нищили надбання віків античної цивілізації! Саме Александрійська наукова школа вважалася найбільш досконалою в такій дисципліні як алхімія. Саме слово “алхімія”, як і слово “хімія”, до речі, походить від давньої назви Єгипту. “Кемі” називали свою країну фараони та їхні піддані.

Не виключено, що ідею дистиляції греки запозичили у єгиптян, які мали неймовірні для того часу знання в медицині, фізіології. Шукаючи нових знань для більш досконалого бальзамування і муміфікації, єгиптяни зробили чимало відкриттів, якими ділитися не поспішали. Чи був серед цих відкриттів етиловий спирт? Можливо, але напевне тепер ми цього стверджувати не можемо.

Через переслідування християн в 6-7 ст. вчені елліністичного світу тікали з володінь візантійських імператорів в землі персів. Туди вони несли свої знання, ділилися ними також з асирійцями, арабами. На арабську були перекладені твори видатних філософів древності. Європа, яка відійде від мороку Темних віків, прочитає вперше Платона і Арістотеля в перекладах з арабської. Грецькі знання успішно засвоять і примножать Разес (Ар-Разі), Абулкасіс, Авіценна (Ібн-Сіна). Саме у Абулкасіса є перша згадка про перегонку вина. Але, щоправда, без опису отриманого продукту. Ймовірно, вирішив не привертати увагу суспільства, яке жило за настановами Корану. Адже вживати вино мусульманам заборонено. Можливо, саме з цієї причини досліди з вином не були описані та не набули поширення. Гнав собі Абулкасіс потихеньку граппу і радів життю без зайвого галасу. Воістину, мудра була людина.

Слово “алкоголь” теж арабське, означає воно засіб для косметичного фарбування повік з сурьми. Чому так стали називати етиловий спирт, я так і не зрозумів. Вочевидь, європейці щось наплутали в арабських трактатах. Перекладати їх почали в Іспанії після Реконкісти. Також рано стала на шлях засвоєння східних знань Північна Італія, яка вела торгівлю з Левантом після Хрестових походів. Так в Європі дізналися про алхімію, реторти, перегонні куби. Відкриття європейцями етилового спирту стає питанням випадку.

Є думка, що це сталося в медичній (алхімічній також) школі міста Салерно в Італії. Описав цей захоплюючий процес Таддео Альдеротті в 1264 році, а надалі викладав це мистецтво у Салернській школі Арнальд з Вілланови.

Це були не просто якісь банальні лабораторні екзерсіси, вчені прагнули знайти і виділити в чистому вигляді spiritus vini – дух вина. В епоху пошуків різного роду еліксирів та філософського каменю – справа цілком природна.

Фізичні, хімічні та органолептичні властивості отриманого продукту вразили вчених. Рідина легко займалася, розчиняла різні речовини, пекла в роті, не замерзала при низьких температурах. До того ж, навіть в невеликих кількостях давала той самий ефект сп’яніння, що і великі порції вина.

Вдячні вчені під впливом експериментів на собі назвали цей неймовірний продукт aqua vitae – живою водою. Щоправда, невідомо нічого про спроби перейменувати прокляту спиртяку зранку на якесь “диявольське зілля”. Тож, мабуть, вчені не виробляли ще aqua vitae в достатніх кількостях.

Гратися в алхіміків починають монахи і лікарі по всій Західній Європі. Кардинал де Фурно родом з Арманьяку в трактаті “Про збереження здоров’я” радить вживати aqua vitae і дає рецепти виготовлення “ліків” з червоного вина. Саме це дає підстави шанувальникам арманьяку вважати, що він набагато раніше був винайдений за коньяк.

Італійський дослідник Мікеле Савонарола (так, ніяких збігів, це дід того самого Савонароли) наводить в трактаті “Про мистецтво виготовлення живої води простої та складної” думку одного знайомого лікаря, який вважав, що завдяки “живій воді” отримав, як мінімум, 22 додаткових роки життя. До речі, цей трактат вперше докладно згадує різного роду настоянки на спирту, які почали виготовляти в якості ліків. А ще Мікеле Савонарола винайшов “холодильник”, чим удосконалив процес дистиляції.

Враховуючи кількість людей, які помирали тоді від антисанітарії та різного роду інфекцій, такі хвалебні оди етиловому спирту не випадкові. Хірурги одними з перших оцінили антисептичні властивості “аквавіту”, а згодом ще й почали використовувати його як наркоз при операціях.

Медичне минуле мають практично всі старовинні лікери, біттери, настоянки. Як казав відомий лікар і алхімік свого часу Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенгайм: все яд, важлива доза. Він не  любив своє довге ім’я, бо часто, коли його просили представитися, після кількох невдалих спроб промовити набір німецьких звуків, якими нагородили його батьки, він змушений був зізнаватися: пив. Тоді він вигадав собі псевдо Парацельс. Потужний був дядько. Гнав і настоював.

(Далі буде…)

Інші матеріали автора:

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.