Уявіть, що озвірлий сусід жорстоко б’є жінку, от прям може забити до смерті. А люди навколо обговорюють, що в жінки – ожиріння, і якби вона їла менше тістечок, лікувалася і ходила у спортзал та на уроки рукопашного бою, то напевно могла б ефективніше захищатися від нападника. А може і взагалі втікла б від нього, або поклала на лопатки. Шо тут головне? Звісно ж цей бугай, бо він може її вбити! І це є головною загрозою в ситуації. Чи означає це, що ожиріння – це не проблема? Звісно ні, бо воно також повільно вбиває і таки да, знижує витривалість і можливість опору жертви.
Звісно, ця аналогія, як і будь‐яка інша, грішить неточністю. Але вона відображає мої відчуття, коли чую, що корупція у владі бентежить людей більше за військову загрозу. Бо ІМХО це дуже небезпечне перебільшення! І я поясню чому. Пристібніться, буде довго.
Так, дякуючи попередньому посту і щирим коментарям я розумію природу цього: корупцію роблять не вороги, а СВОЇ, і це – боляче. Ти донатиш з останніх сил, а якесь чмо купує порше своїй каралєві на корупційні гроші. Біль, гнів, відчуття несправедливості. Інша причина – війна сприймається як зовнішній фактор, на який ми не відчуваємо впливу, тому намагаємось просто пристосуватися. А корупція все‐таки на підконтрольній нам території, а люди які її вчиняють – на відстані протягнутої руки. Отже, фокусуємося на тому, що болить і на зоні свого впливу. Ці аргументи мені більш ніж зрозумілі, я сама така!
Але є ряд аргументів які мене дуже тривожать. Наприклад: «якби не корупція, ми б уже виграли цю війну». Люди добрі, не можна уподібнюватися трампу і думати, що все так просто. Московія – держава, яка у 2022 мала величезну перевагу в людях, боєприпасах, авіації, ракетах, промислових і мобілізаційних ресурсах. Україна ж – критично залежала від того, яку зброю, коли і в якій кількості дадуть партнери. Звести результат цієї війни до одного пояснення — «ми не перемогли, бо у нас крадуть» — означає приписати внутрішній проблемі неспівмірний їй масштаб і вплив. От якби не її ожиріння, її не вбили б! Навіть якби в нас був нульовий рівень корупції, в цьому рівнянні є ще добра воля інших країн, об’єктивний стан економіки, інші війни та конфлікти (Іран), обмеженість людського ресурсу, гонка технологій, кількість боєприпасів і багато інших змінних. В тому числі на які ми НЕ впливаємо.
А якщо я скажу: «якби КОЖЕН громадянин України пішов воювати – ми уже виграли цю війну. Нам просто не вистачає людей!» Вам би сподобалося таке твердження? Воно теж було би хибним, бо війна – це складніше ніж просто гроші, складніше ніж просто люди, складніше ніж просто технології. Немає лінійної логіки, немає однієї причини. Але є те, що росія цілеспрямовано просуває наратив «Україна програє через корупцію» і робить це саме для того, аби переключити наш гнів і спротив всередину суспільства.
Або ще одне популірне твердження: «нашій владі вигідно красти на війні, тому вони її не закінчують». Це теж я чую як від московських пропагандистів, так і від своїх співгромадян. Але ж у мирній країні з розвиненою економікою корупціонер має значно більшу базу для всього того, на чому традиційно «заробляє»: будівництво доріг, інфраструктура, газ, земля, приватизація, держпідприємства, регулювання бізнесу, дозволи, митниця, великі цивільні закупівлі, місцеві бюджети, нерухомість. Війна значну частину цієї економічної активності або знищує, або стискає. І це вже не кажучи про те, що зі своїх внутрішніх грошей набагато легше красти, ніж із запозичених європейських, до яких докладається 100500 перевірок і аудитів.
Камон, любі друзі, корупція була, є і буде. Золота підкова Черкащини, велике будівництво, діамантові прокурори, вишки Бойка, банки з готівкою зариті на городі – ви шо, не пам’ятаєте? В часи Януковича на відкат у 10% чиновник обласного рівня посміявся би вам в обличчя. Тому твердження «в нас ніколи не було такої корупції» треба замінити на «в нас ніколи не було такої прозорості»! Зараз НАБУ і САП роблять справи і оголошують підозри такого рівня, який раніше і не снився. Але не тому, що тоді корупції не було, а тому що не було самих антикорупційних органів. А зараз вони є, ми їх відстояли, тож дайте їм робити свою роботу.
Любі друзі, дорога родино, я вас всіх люблю і поважаю. І ви точно знаєте, що я не та людина, яка толерує корупцію чи дотична до неї. Я просто бачу, як на наших болях грають наші вороги. Враховуючи, як нам зараз важко фізично, психологічно і фінансово, це зовсім не дивно. Але мусимо триматися! Україна не може зупинити цю війну зі свого боку. Тож вибір у нас простий: життя і боротьба або капітуляція і смерть. Ми зараз робимо неможливе – намагаємось боротися з ожирінням відбиваючись від оскаженілого сусіда. Ми реформуємо армію (і успішно) не збавляючи темпів війни. А це прям як ремонтувати автомобіль на ходу. Корупція має свою ціну, тому ми маємо її зменшувати, тиснути на владу там, де це можливо, бути активними громадянами навіть без виборів (яких, до речі, теж немає суто через військову загрозу). Але найголовніший ворог – зовні, найголовніше загроза – війна. Ситуація на фронті, допомога ЗСУ, самозарадність під час цієї зими, підтримка одне одного – ось фокус нашої уваги, якого дуже бояться росіяни.
Бо знову зламають об нас зуби.
Допис Вікторії Феофілової у фейсбуці
