Суспільне Черкаси має гіперлокальних кореспондентів у двох громадах. Вже більше двох років знімальна група працює в Умані. А цьогоріч до команди також долучилася журналістка із Монастирища. Це дозволяє медіа мати оперативні та якісні новини з куточків Черкаської області, до яких логістично складно дістатися.
У 2025 році команди Суспільного відвідали 84 громади 12 областей та охопили понад тисячу жителів. У результаті вдалося поповнити команду майже 50 новими гіперлокальними кореспондентами по всій країні. Відстань від обласних центрів до громад, де працюють кореспонденти, інколи вимірюється сотнями кілометрів – як від Одеси до Ізмаїла або з Черкас до Умані.
Команда Суспільне Черкаси розповіла регіональній представниці Інституту масової інформації в Черкаській області, як вони співпрацюють із гіперлокальними журналістами та в чому їхня найбільша цінність.
Їхати понад три години: як Суспільне Черкаси отримує швидкі та перевірені новини із громад
Першочергово Суспільне Черкаси шукало гіперлокальних кореспондентів у найбільш віддалених від обласного центру громадах. Так, наприкінці 2023 року у команді з’явилася журналістка Людмила Трум. За цей час вона вже неодноразово вмикалася в ефір «Суспільне Студія» та в новини на Першому каналі Суспільного під час надзвичайних подій – атаки шахедів на Уманщину, а також під час приїзду паломників‐хасидів на Рош га‐Шана.
Пряме включення Людмили Трум із Рош га‐Шана. Скриншот із відео Першого каналу Суспільного
«Ми свою групу відправляємо потім на підсилення, але саме в перші години працює Людмила, – розповідає шеф‐редакторка центрального хабу Суспільного і Суспільне Черкаси Ніна Волощук. – Окрім подієвки, вона знімає історії про цікавих людей у своїй громаді та готує ексклюзивні матеріали про традиції хасидів, які живуть в Умані. З останніх, наприклад, про святкування Пуріму та Песаха».
У 2026 році до команди долучилася також журналістка Лілія Джемесюк з Монастирищенської громади. Під час роботи вона, зокрема, підхоплює і події із Жашкова. Окрім сюжетів, Лілія пише багато матеріалів для сайту. Особливо добре їй вдаються історії про людей.
Одна зі статей Лілії. Скриншот із сайту Суспільне Черкаси
«До цих громад із Черкас їхати понад три години, тому вони були серед пріоритетних, де ми шукали гіперлокальних кореспондентів, адже це можливість не лише оперативно інформувати про події, а й розповідати, чим живе громада», – пояснює Ніна Волощук.
Кореспонденти забезпечені знімальним комплектом на базі телефону та ноутбуком для роботи з відео й текстами. Їхня робота мало чим відрізняється від роботи кореспондентів в офісі.
«Щопонеділка ми плануємо перелік тем, над якими вони працюватимуть, обговорюємо формат, завжди на зв’язку. При нагоді – відправляємо на тренінги. Так, у березні Ліля побувала у Львові, де могла перейняти досвід колег та поділитися власними знаннями. Ми дуже цінуємо наших гіперлокальних кореспондентів. Для Суспільного розвиток гіперлокальної мережі — це можливість піднімати важливі теми з громад на всеукраїнський рівень, розповідати про локальні проблеми та досягнення, які зазвичай залишаються поза увагою медіа», – каже Ніна Волощук.
Із логопеда у журналістку: історія Людмили Трум
Людмила Трум за освітою логопед‐дефектолог. Під час навчання у педагогічному коледжі паралельно займалася журналістикою – була ведучою студентської програми про життя коледжу, яку створювали самі студенти. Після цього вона потрапила на уманське телебачення, де пропрацювала 8 років, а згодом – на Суспільне.
Людмила Трум під час роботи на Суспільне Черкаси. Фото надане героїнею публікації
До команди Суспільне Черкаси Людмила приєдналася, коли медіа шукало людей у громадах і проводило навчання з універсальної журналістики. «Я була на зустрічі з командою Суспільного в Умані, уважно послухала їхні вимоги, побачила можливості, які команда пропонує, і вирішила спробувати свої сили у великому медіа», – згадує журналістка.
Після відбору її запросили взяти участь у навчальному онлайн‐курсі, де охочі стати гіперлокальними кореспондентами знайомились з форматом та стандартами журналістики Суспільного, слухали лекції та виконували практичні завдання. Після успішного навчання Людмила отримала пропозицію працевлаштування, а згодом – мобільний журналістський комплект техніки для роботи, який дозволяє бути оперативною і працювати в різних форматах. Зараз в Умані Суспільне Черкаси має повноцінну творчу групу – окрім Людмили, працює ще оператор.
«У громадах постійно щось відбувається: рішення міської ради, ремонти, соціальні ініціативи, історії людей. Тому теми знайти не так складно, як здається. Але кожну тему треба ретельно пропрацювати, щоб відсіяти зайве і зрозуміти, чи справді це важливо для громади», – зазначає Людмила Трум.
Журналістка Людмила Трум біля багатоповерхівки в Умані, яку зруйнувала ракета у квітні 2023 року. Фото надане героїнею публікації
Інформацію журналістка шукає через соцмережі, офіційні сторінки установ, спілкування з людьми або просто виїжджаючи на місце. Найцікавіші теми, додає, з’являються не з офіційних анонсів, а з розмов або коментарів мешканців.
За два з половиною роки роботи на Суспільному Людмила отримала досвід не лише в пошуку тем, а й у написанні матеріалів та оперативній видачі на платформі Суспільного.
«Не можу не згадати про «включки» – робота наживо в ефірі загальнонаціонального Першого каналу Суспільного дуже відповідальна, цікава і стресова. Попри хвилювання та внутрішню напругу, підтримка колег з Суспільного робить таку роботу звичною і це навіть приносить задоволення, особливо під час включок на Рош га‐Шана, – каже журналістка. – Доводиться включатись наживо в ефіри Суспільного і з наслідками після обстрілів, але зараз це теж наша місія – збирати і зберігати свідчення злочинів російської армії».
Лілія Джемесюк та її «Списані квіти»
У листопаді 2025 року на вакансію Суспільного у своїй Монастирищенській громаді відгукнулася Лілія Джемесюк. Вона зізнається: працювати саме в цьому медіа для неї було мрією.
«Мені пощастило почати журналістську кар’єру в медіа, де «достовірність», «об’єктивність», «стандарти» – не просто слова. Особливо приємно, коли люди, з якими я спілкуюся, кажуть, що вони довіряють Суспільному, читають новини, стежать за медіа у соціальних мережах», – каже Лілія.
До роботи на телеканалі практичного досвіду вона не мала. Водночас на той час навчалася за спеціальністю «Журналістика» і зараз продовжує здобувати вищу освіту. Досвід намагалася здобувати волонтерством, була комунікаційницею в громадській організації, але згодом зрозуміла, що готова працювати для медіа більшого масштабу.
Гіперлокальна кореспондентка Суспільного Лілія Джемесюк. Фото надане героїнею публікації
«Мені як початківцю часом буває складно знайти дійсно хороші теми. Непросто даються чутливі історії, наприклад, про безвісти зниклих чи загиблих. Краща ситуація з позитивними темами. Часом одна тема відкриває іншу, тому намагаюся відвідувати заходи, знайомитися з людьми. Найскладніше було спочатку, коли тільки почала працювати, бо ще не мала великої мережі контактів, зараз легше. Буває, що люди самі телефонують чи пишуть, розповідають свої історії, бо вже знають мене або чули про мене від знайомих. Звісно, таких випадків небагато, найчастіше сама шукаю героїв і теми», – зазначає журналістка.
Найбільший відгук в аудиторії серед її матеріалів знаходять історії про корисні ініціативи, історії людей. Із сюжетів Людмили найбільше переглядів, 46 тисяч, зібрав матеріал «Списані квіти» — про ініціативу квіткового магазину. Власниця вирішила не викидати списані квіти, а дарувати їх містянам.
Відео про ініціативу квіткарки в Жашкові набрало вже 46 тисяч переглядів у ютубі. Скриншот: ютуб‐канал Суспільне Черкаси
Також читачі тепло сприйняли історію Лілії про те, як війсковослужбовець зробив сюрприз та освідчився своїй коханій на святкуванні Дня волонтера, бо вона — волонтерка.
«Коли я тільки прийшла на Суспільне Черкаси, мала певні теоретичні знання з університету, але зйомки, робота зі звуком, інші технічні моменти були для мене складними й незрозумілими, але колеги допомогли опанувати найголовніше, з терпінням і розумінням ставилися до моїх невдач і раділи моїм успіхам», – каже Лілія Джемесюк.
***
В умовах популярності анонімних пабліків та російської дезінформації інформація від першоджерел безпосередньо із громади – є цінністю не лише для медіа, з яким вони працюють, а й для аудиторії. Журналісти у громадах можуть не лише розповідати історії оперативніше, а й глибше розуміти контекст місцевих проблем.
Єлєна Щепак, регіональна представниця Інституту масової інформації в Черкаській області.
