Підготовка до школи. Чи дійсно варто?

Перше вересня для одних – початок навчання, а для інших – початок річної підготовки до навчального сезону. І сьогодні у моєму першому блозі я б хотіла присвятити час темі номер два, а саме – підготовці до навчання.

Кожен з батьків воліє, щоб його дитина у школі була успішною, легко засвоювала матеріал, розуміла вимоги вчителя і взагалі навчалась із задоволенням. Тому доречно виникає бажання допомогти дитині “бути на рівні” і відповідати вимогам закладу освіти, що його обрали батьки.

Пропоную вам розглянути кілька основних потреб, що їм вимірюється готовність дитини до школи. І після цього ми зможемо зробити висновок щодо доцільності підготовки і того, якою ця підготовка має бути.

1. Бажання йти до школи

Перша та найважливіша частина. Бо дитина, що не хоче йти до школи – це дитина, яка до школи не готова. Відсутність бажання може говорити про страх зміни життя, про страх нових обов’язків і відповідальності, про які ще не зовсім відомо. Також це може бути і небажання змінювати розклад життя зараз – залишати друзів та педагогів з садочку або довгий час бути поза домом, де залишається мама.

Що можна зробити?

З дитиною про школу важливо говорити. Вона має уявляти своє життя з початком шкільного навчання. Ви можете розповідати як буде проходити ранок, коли ви прийдете забирати малюка зі школи, що будете робити після цього. Можна навіть спробувати “прожити” весь маршрут, прогулятися до школи й додому. Необхідним елементом бажання навчатися є готовність батьків відпустити дитину в школу. Ви, як дорослі, маєте бути впевнені у своєму виборі закладу, вчителя та часу для початку навчання. Тоді і дитина легко прийме ці зміни.

2. Самостійність та самообслуговування

Дитина, що стає школярем, має вже вміти багато речей робити самостійно – вдягатися та роздягатися, слідкувати та підтримувати порядок в своїх речах, контролювати час та розуміти і задовольняти свої фізичні потреби.

Що можна зробити?

Навички турботи про себе можуть закладалися як в дома, так і в дитячому садку. Тут важлива послідовність та підтримка у вибраному підході. Якщо в садку дитина сама вдягається і миє за собою посуд, а вдома мама робить за нього все, то і в школі можуть виникнути складнощі. Бо навички самообслуговування не були в дитини закріплені, а мали характер прив’язки до місця – садку. Коли дитина опиняється в новому середовищі, то працювати можуть лише ті навички, що стали вже її частиною, рисою характеру.

3. Соціалізація

Так, у школі шестирічка зустрінеться з великою кількістю нових людей – детей та дорослих. Їй дуже знадобиться досвід спілкування з різними людьми, щоб почувалися комфортно та не отримали занадто багато стресу.

Що можна зробити?

Досвід спілкування з дітьми та правила поводження в суспільстві легко набуваються і в дитячому садку. Якщо дитина не відвідувала садок, батьки можуть закласти цей досвід через спілкування з друзями, на майданчику чи в різних освітніх закладах. Важливо говорити про це з дитиною, показувати власним прикладом, що спілкування може бути приємних для кожного з учасників. Дитина через батьків легко засвоює як з повагою ставитися до партнерів в діалозі, яки прийняті в суспільстві правила етикету.

4. Зосередження

У школі заняття можуть тривати до 40 хвилин. Звичайно, дитина, що ніколи не займалася певним ділом довгий час, просто не зможе нерухомо сидіти на місці і сприймати інформацію так довго. Взагалі, навичка зосередження уваги є невід’ємною частиною шкільного навчання.

Що можна зробити?

Якщо ви відвідуєте садок, то варто переконатися, що навчальна програма передбачає зосередженість уваги. Принаймні у деяких заняттях. Бо дитина, яка має можливість вільно поринути у роботу чи творчість на потрібний їй час, до досягнення шести років точно зможе зацікавлено слухати вчителя 15-20 хвилин.

Якщо дитина виховується вдома, ви можете багато зробити для підтримки природньої зосередженості. Читання книжок, творчі роботи, відвідування спектаклів та вистав, що цікаві дитині, – це все покаже вам на скільки довго непосидючий малюк може природньо зосередити свою увагу. Лише пам’ятайте – примус сидіти нерухомо без зацікавлення процесом не принесе жодної користі навчанню. Бо в цей час всі сили дитини йдуть на підтримку процесу знерухомлення. На навчання просто не лишається сил. Краще дати дитині більше часу на розвиток мозку та формування природної зосередженості.

5. Повага до себе та інших

Можна сказати про цей пункт, як просто – наявність виховання, або вихованість. Так, для навчання у школі дитині важливо розуміти себе, свої межі і свої потреби. Так само важливо усвідомлювати, що й інші люди мають свої межі, потреби і інтереси. Бо шкільна спільнота дуже тісна і повага до інших в ній може грати головну роль у створенні комфорту та безпеки.

Що можна зробити?

Вчити дитину усвідомлювати свої межі і свої потреби можна як у садочку, так і вдома. Але в цьому питанні підтримка та приклад родини просто необхідні. Ваша підтримка дасть дитині сили, коли виникле потреба захистити себе. Ваш приклад надасть впевненості отримати бажане та прикласти зусилля для пошуку вірного рішення. Саме сила родини дає дитині крила летіти і розвиватися, коли батьків вже немає поруч.

Як бачите, в основних етапах готовності до школи немає жодного згадування про необхідність читати, писати, рахувати тощо. Ці знання та навички дитина може успішно опанувати вже в школі, під час проходження шкільної програми. Якщо всі вище наведені якості в дитини розвинені, шкільна програма теж буде даватися легко.

Зверніть також увагу, що жоден з пунктів не вимагає особливої педагогічної дошкільної підготовки. Там немає нічого з того, чому не може навчити дитину родина чи садок. Тоді постає питання. Навіщо потрібно рік водити дитину на підготовку до школи, забираючи час у природнього розвитку на опанування тих знань і навичок, що легко можуть бути засвоєні у першому класі?

Анна Курбатова

Інші матеріали автора:

    коментарі

    Залиште свій коментар

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.