Тепла усмішка, ніжні обійми, підбадьорливі слова – фізична чи моральна підтримка під час народження дитини є дуже важливою для майбутньої мами. Завдяки присутності партнера чи партнерки під час пологів, жінки відчувають моральну підтримку, а чоловіки — глибше усвідомлюють свою роль у вихованні дитини з перших секунд її життя. Сьогодні все більше пар це усвідомлюють і тому обирають для себе партнерські пологи.
Як розповідає заступниця медичного директора з акушерської та гінекологічної допомоги, керівниця Черкаського обласного перинатального центру Наталія Лакуста, у їхньому закладі 92-94 відсотки випадків — це партнерські пологи.
— Через те, що зараз багато чоловіків воюють, то відсоток трохи менший, але все одно маємо переважно партнерські пологи. Ми також надаємо довідку про те, що жінка перебуває у лікарні, потім чоловік може передати її до військової частини й отримати відпустку та прибути на пологи. Проте, коли чоловіки таки не можуть долучитися, то разом із жінкою приходять або її мама, або подруга чи сестра. Раніше, звісно, кількість партнерських пологів була меншою, поки люди не зрозуміли, що це важливо і нормально, – каже Наталія Лакуста.
Журналістка “18000” поспілкувалася з трьома жінками, які народжували разом із партнерами, й дізналася про те, як підтримка чоловіків під час народження дитини сприяє зміцненню не лише подружніх стосунків, але й зв’язку між батьком та новонародженою дитиною. Це досвід, який не лише зближує родину, але й руйнує стереотипи щодо участі чоловіків у процесі народження.
“Чоловік включився у батьківство з перших секунд”
Анастасія та Ігор Карпенки разом уже 8 років. Вони почали зустрічатися ще у 2016 році. Одного разу Анастасію запросили святкувати день народження до знайомого спільних друзів. Так майбутні чоловік та дружина й зустрілись. Вже через кілька місяців після знайомства почали зустрічатися, а ще через два роки — одружилися.
Про народження дитини пара почала задумуватися після медового місяця. Анастасія пригадує, що обговорення того, що це будуть саме партнерські пологи, не було. Вона запитала в чоловіка, чи хотів би він бути присутнім під час народження дитини.
— Ігор сказав, що йому трохи лячно, але він був готовий до партнерських пологів, якщо мені від цього буде комфортніше. Звісно, я хотіла, щоб він був. Адже будь-яка його присутність — велика підтримка для мене. Це багато означало, адже в його голосі я тоді відчувала страх, та він все одно погодився, — пригадує Анастасія.
На її думку, сьогодні партнерські пологи — це не щось незвичайне. Серед її знайомих пар багато хто обирав для себе саме їх. Та й в пологовому, розповідає Анастасія, зараз не питають, чому ви з партнером, а навпаки запитують, чому самі, коли чоловік не приходить із дружиною. Вона додає, що нині до багатьох прийшло розуміння того, наскільки важливим є перший контакт дитини до батьків.
Анастасія каже, що партнерські пологи корисні й вони зближують не тільки чоловіка та дружину, але також і батька з дитиною.
— Коли він бачить, яким шляхом, через які муки народжується його дитя, то він по-іншому сприймає появу людини на світ, появу його дитини. Це однозначно дуже правильне рішення було для нас, як для пари, так і для нього як для батька. Крім того, після самих пологів чоловік також був зі мною й у всьому допомагав, — розповідає вона.
Нині й самі пологові будинки облаштовані для зручності обох партнерів. Тож, коли дружина народжує разом із чоловіком, вони можуть перебувати у палаті, де є місце для обох. У деяких закладах можуть бути дві кімнати: окремо для дружини й чоловіка. В інших — одна кімната, але з необхідними зручностями. При цьому додаткової плати за це немає.
Заступниця медичного директора з акушерської та гінекологічної допомоги, керівниця Черкаського обласного перинатального центру Наталія Лакуста розповідає, що перед партнерськими пологами подружжя має пройти обстеження, зокрема надати свіжу довідку про флюорографію.
— Також потрібно мати змінний, свіжий одяг, чисте взуття. Це потрібно, аби забезпечити максимально можливі стерильні умови в пологовій палаті. Більше нічого не потрібно. Пара не повинна реєструватися чи десь повідомляти про те, що в неї будуть партнерські пологи. У відділенні, де жінки перебувають до моменту пологів, чоловіки бути не можуть, оскільки для цього немає відповідних умов. Тож, коли майбутню маму переводять у пологовий зал, вона повідомляє чоловіка про це, і той приїжджає на самі пологи. Уже після них партнер може перебувати разом із жінкою весь час у палаті та допомагати жінці. Єдине що – жінки мають лікарняну постіль та годування, чоловіки – ні, – каже лікарка.
Анастасія розповідає, що її чоловік пройшов із нею весь шлях народження дитини:
— Коли найбільший пік болю в переймах, особисто мені не потрібно було, щоб мене хтось чіпав. Тому чоловік сідав на диванчик, відкривав телефон і не заважав мені. У перервах між переймами мені потрібно було багато пити, але в мене просто не було сил навіть підняти стакан, тому тут чоловік вже допомагав мені на сто відсотків. Постійно перевіряв, приносив мені воду. Я навіть не відкривала очі. Його найголовніша роль була — це підтримка.
Анастасія пригадує, що під час сильних болів дуже важко тримати голову тверезою. Тож для себе відмічає також великою перевагою те, що чоловік був поряд. Каже, що він пам’ятав про все, нагадував, і якби треба було ухвалювати якесь важливе рішення, це міг би зробити Ігор. Великою підтримкою присутність чоловіка стала і після народження сина, коли потрібно було дбати про нього в перші дні. Анастасія розповідає, що відразу після пологів не мала сил, тож першим міняти підгузок синові навчився якраз чоловік.
— Я не спала 12 годин, всю ніч були пологи. Тому була дуже виснажена й хотіла спати. Тож чоловік взяв на себе весь догляд за дитиною. Перші підгузки Дані міняв він. Потім, коли я прокинулась, казала йому, щоб навчив і мене, як це робити, бо я не вмію. Він мені показував, розповідав. Ігор перший почав включатися у батьківство. Він був утомлений теж, адже весь той час, поки тривали пологи, й сам не спав. Проте, каже, що як побачив дитину, то втома вся ніби десь ділась. Він включився у батьківство реально з перших секунд і досі таким є, — ділиться Анастасія.
Вона пригадує, що разом з Ігорем планували, що під час переймів чоловік буде стояти біля голови, тримати за руку, нагадувати правильно дихати. Про те, щоб чоловік долучався до перерізування пуповини, не домовлялись, але коли дитина народилась, то лікарі запропонували йому це зробити. Ігор погодився.
Один зі стереотипів, через які пари відмовляються від партнерських пологів, це страх, що може погіршитися інтимне життя, якщо чоловік побачить процес народження дитини. Однак Анастасія повністю це заперечує і каже, що хоч Ігор не заплановано став з іншого боку й бачив те, що Анастасія не хотіла, щоб він бачив, це ніяк не відштовхнуло його від неї.
— У мене на початку був страх, але минуло вже кілька років і абсолютно нічого не змінилось в інтимному житті, — ділиться досвідом Анастасія.
Каже, що також мала занепокоєння, що її чоловік дуже вразливий і може знепритомніти чи йому стане зле. Але Ігор все витримав, а пізніше ділився з дружиною, що сам здивувався, що все пройшло добре. “Я не був близький до того, щоб втратити свідомість, бо розумів, що на мені дуже велика відповідальність. Я повинен був підтримувати тебе, нагадувати про дихання, давати воду — це було головне, а решта все відійшло на другий план”, — ділився думками з Анастасією після пологів Ігор.
На думку Анастасії, під час вибору партнерських пологів, авжеж, треба зважати на людину та її відчуття. Однак з її досвіду та досвіду її друзів, які також народжували разом, це був вдалий досвід, який пари готові повторити в майбутньому, якщо будуть планувати народження дітей:
— Нікому з моїх знайомих партнерські пологи не погіршили стосунків. Навпаки — у всіх стало все краще, більше розуміння з’явилось. Чоловіки після цього розказували, наскільки вони шоковані тим, що жінкам доводиться переживати, й вони ніколи не задумувались, як це важко. Зізнавались, що якби чоловіки були на місці жінок, вони б не вижили. Тому це максимально позитивний досвід.
Також читайте. Від мрії до реальності: як черкаські дружини військових розвивають власний бізнес.
COVID-19 на шляху до партнерських пологів: історія Катерини та Сергія
Зі своїм чоловіком Сергієм Катерина познайомилась ще в університеті. Вони навчались на одному факультеті, але в різних групах і на різних спеціальностях. Спілкування переросло в дещо більше й пара почала зустрічатися. Перед тим, як одружитися у 2020 році, вони 10 років були разом.
Після одруження зрозуміли, що точно хочуть мати дитину, тож розпочали планувати її народження. Катерина каже, що відразу знали, що це будуть партнерські пологи. Вона хотіла, щоб під час такого моменту чоловік був поряд, для неї була важлива його підтримка. А він погодився без обговорення. Та парі довелось стикнутися з перешкодою.
2021 рік запам’ятався багатьом карантинними обмеженнями через COVID-19. Оскільки захворювання швидко розповсюджувалось та було небезпечним, багато медичних закладів по всій Україні почали забороняти партнерські пологи, хоч законодавчо такого обмеження введено не було.
Зокрема, на той час Катерині та Сергію відмовили в партнерських пологах і в черкаському пологовому будинку, й у перинатальному центрі. Заступниця медичного директора з акушерської та гінекологічної допомоги, керівниця Черкаського обласного перинатального центру Наталія Лакуста каже, що, справді, під час пандемії коронавірусу відповідно до наказу у медзакладі партнерські пологи були заборонені.
– Тоді була висока смертність від коронавірусу, зокрема помирали й діти. А чоловіки могли бути не тільки під час народження, але й у післяпологовий період у палатах із дружинами. Перебування великої кількості людей могли б спричинити сплеск хвороби. Ми переживали за здоров’я породіль та новонароджених діток, тому на той період партнерські пологи були заборонені, – розповідає лікарка.
Однак пара дізналась, що народжувати разом у той час можна було в лікарні у Червоній Слободі. Але, щоб чоловіка допустили, потрібно було підготувати довідку про те, що він не хворий на ВІЛ, принести свіжу флюорографію та негативний тест на коронавірус.
– Ми по УЗД плюс-мінус знали, коли мають початися пологи, але все одно було важко точно вгадати дату так, щоб тест на коронавірус ще був актуальним. Але нам вдалось все зробити вчасно й чоловік був присутній під час народження дитини, — пригадує Катерина.
У допологовий зал чоловіка через коронавірусну інфекцію не пускали. Але у пологову та післяпологову залу пускали. Тому вже після народження дитини він міг бути разом із дружиною всі три дні, які Катерина провела в лікарні. Розповідає, що післяпологова палата у лікарні була чудово облаштована саме для двох партнерів. Там було окреме ліжко для жінки, окреме для чоловіка й маленьке ліжечко для дитини, а також окремі душ та туалет.
Для Катерини партнерські пологи — це про психологічну підтримку. Вона каже, що фізично чоловік не дуже допомагає, але його присутність — це сильна моральна допомога й емоційно легше пережити найважчу частину пологів, коли поряд є кохана людина.
– Чоловік робив максимум, який міг. Робив масажі, давав водичку пити, обіймав. Але все ж таки для мене його присутність та увага була більш як емоційна, духовна підтримка. Коли починається активна фаза пологів, сильні перейми, то важко концентруватися на чомусь, ти концентруєшся на собі. І я прокручувала в голові різні сценарії, якщо щось піде не так, то це чудово, що поряд є людина, якій ти можеш довіряти, і яка має тверезу голову, може мислити й ухвалювати рішення, — ділиться своїми думками Катерина.
Додає, що підтримка чоловіка стала дуже потрібною і після самих пологів. Після народження дитини пара почувалась розгублено, адже потрібно було вчитися новому, було багато запитань і страх зробити щось не так. Але те, що були разом, дуже об’єднувало.
– Мені здається, що я його постійно смикала, просила щось подати, принести. І він мені дуже допомагав, хоч і сам був втомлений. Відразу не все зрозуміло, що і як треба робити. Пам’ятаю, що з нас сміялась медсестра, бо ми запитували, чи нормально, що наша дитина так довго спить. А вона каже, що в сусідній палаті в неї, навпаки, питають, чого їхня спить так мало. Для них це — звичайна справа, а ми були розгублені, але разом у цей момент, — каже Катерина.
Вона розповідає, що для чоловіка це також цінний досвід, адже він може побачити, як з’являється на світ його дитина. Катерина каже, чула про те, що після пологів у чоловіка може змінитися ставлення до жінки. Вже після народження дитини говорила про це й Сергій сказав, що для нього не було нічого неочікуваного. Розповідав дружині потім: “Ніяких суперсюрпризів не було. Єдине, що здивувало, це якою є на вигляд пуповина, не схожа на щось людське. Мені дозволяли виходити в коридор, а коли починалась активніша фаза пологів, то кликали, і я повертався до дружини”.
На думку Катерини, партнерські пологи — це чудовий варіант і хороша підтримка для жінки:
– Якщо чоловік хоче, то чудово. Якщо ні, нічого страшного. Можна його залишити вдома, але обов’язково треба проговорити все це. Варто пояснити свої причини, чому вам хочеться, а чоловік повинен пояснити, чому він не хоче. Знайти компроміс та домовитися можливо. Якби ми планували наступну дитину, то, звісно, хотіли б знову обрати для себе саме партнерські пологи.
Партнерські чи ні? Коли кесарів розтин не завадив бути разом під час пологів
Аліна та Максим Дрозд разом уже 10 років. Зустрічатися вони почали ще в школі, після того, як потрапили в один клас. Аліна розповідає, що спочатку не відповідала на симпатію з боку Максима, але саме він став її першим та останнім коханням. Одружилась пара у 2021 році, а вже через рік почали думати про поповнення сім’ї.
Кілька місяців тому в них народилася Мія. Пара планувала партнерські пологи відразу після того, як зрозуміла, що готова до народження дитини. До цього питання поставились серйозно, тож перед самими пологами проходили відповідні курси “Школа відповідального батьківства” на базі Черкаського перинатального центру й вивчали всі можливі нюанси.
— Після цих курсів народжувати взагалі не було страшно. Крім того, нам розповіли про всі етапи. Чоловікові пояснили, що і коли він може робить, наприклад, масаж, подати воду. Вони роблять все, щоб тобі було легше пережити цей етап, — каже Аліна
Але перед пологами на УЗД стало відомо, що Аліні потрібно робити кесарів розтин. Спочатку пару це засмутило, але згодом зрозуміли, що сталось так, як мало бути. І свої пологи Аліна та Максим також вважають партнерськими, адже чоловік був разом із дружиною і перед тим, як її забрали на операцію, і всі чотири дні після того.
З цим погоджується і Наталія Лакуста:
— У цьому випадку тілесний контакт проводиться саме з чоловіком. Мамі, звісно, після народження прикладається дитинка до грудей, але перші дві години дитина перебуває саме з татом на тілесному контакті, поки жінка перебуває в операційній.
Аліна розповідає, що Максим хотів би бути присутнім і на самій операції. Адже дружина була при свідомості й він міг би підтримувати її в той час. Проте в операційну, все ж, чоловіка не пустили.
— Після того, як наша маленька дівчинка народилась, мені лише швиденько її показали, а потім віднесли в післяпологову палату до Максима. І наступні дві години вона лежала на його грудях, а не на моїх. Мені здається, що це дуже сильний емоційний зв’язок батька та дитини. Навіть зараз, коли Мія нервується, Макс бере її собі на груди й вона заспокоюється, ніби відчуває, — розповідає Аліна.
Крім того, саме Максим першу добу був із донею, поки Аліну перевели в післяпологову палату.
— Це той досвід, коли ти приїжджаєш додому і вже знаєш все, що треба робити. Я знаю, що деякі чоловіки бояться, але для мене це був новий досвід і дуже хороший. Мене всього навчили. Це дозволяє відчути оцей перший зв’язок батька з дитиною. Не варто боятися, адже це ваша дитина, — ділиться Максим. Аліна додає, що перші дні саме чоловік робив усе: доглядав за дитиною, носив на руках, міняв підгузки. Він залишався поряд всі чотири дні, навіть ночував у лікарні, адже палата була облаштована на двох та мала всі потрібні умови для проживання.
Максим каже, що якби все склалось, як вони планували з самого початку, то він би хотів бути присутнім протягом всього процесу народження дитини. На думку чоловіка, це, насамперед, підтримка коханої людини, яка переживає фізичний біль та емоційне напруження, а присутність чоловіка може стати полегшенням. Додає, що раніше, можливо, ця тема не була популярною, а зараз все більше людей дізнаються про партнерські пологи й обирають саме їх. Він підтримує це.
Аліна погоджується з чоловіком і каже, що їй було б важко без його підтримки як перед самими пологами, так і вже після них:
— Для мене було дуже важливо навіть те, що він поцілував мене перед тим, як лікарі забрали на операцію. Навіть ось ці дві хвилини поряд — це те, чого я потребувала. Це було дуже цінно. Я дуже хотіла, щоб його пустили хоча б на такий короткий час. Я скрізь зі своїм чоловіком, це моя підтримка. Мені з ним набагато легше. А вже після — його присутність була дуже помічна, адже він міг сходити в аптеку, купити щось поїсти тоді, коли мені було дуже важко після операції це робити.
Аліна каже, що серед її кола спілкування вона знає про випадки, коли, навпаки, чоловіки хочуть бути присутніми на пологах, а от жінки — проти, тому що бояться, що коханий може побачити їх у якомусь стані, що вплине на стосунки:
— Дехто не хоче, щоб чоловік бачив, як жінка мучиться під час пологів. Але, на мою думку, в цьому немає нічого такого. Який вигляд має жінка під час пологів чи після них — це неважливо. Важить те, що вона народжує твою дитину.
Максим додає: якщо чоловік переживає, що процес народження може якось вплинути на його ставлення до дружини, чи він думає, що йому може бути неприємно після цього, можна просто вийти саме під час народження дитини. Натомість перебувати поряд із дружиною в моменти найскладніших переймів і коли він найбільше їй потрібен.
— Найбільше перевага партнерських пологів — це просто бути поряд із коханою людиною. Це також досвід, який дає впевненість, що ти знаєш, як це відбувається і як потім поводитися з дитиною в перші дні. І ви перші кроки робите разом. Це зближує пару. Коли я тільки побачила, як Максим міняє підгузки, носить дитинку, встає вночі, коли мені важко, я просто закохалась у свого чоловіка ще раз, — підсумовує Аліна.
Чотири плюси партнерських пологів зі слів пар
- Постійна моральна підтримка. Є розуміння, що поряд кохана людина, на яку можна покластися.
- Чоловік може розв’язувати організаційні питання: щось купити, привезти, відвезти речі, сходити в магазин тощо.
- Є з ким залишити дитину, коли потрібно, наприклад, сходити в душ.
- Партнерські пологи зближують пару, але також і батька з дитиною.
На думку Наталії Лакусти, у партнерських пологах немає недоліків, натомість переваг справді багато:
— Я бачу в цьому тільки позитив. Чому? Тому що жінка перебуває не тільки в оточенні чужих та незнайомих людей, але поряд є і близька людина. Крім того, під час пологів жінка може відчувати хвилювання, переживати, не розуміти, що відбувається або забувати щось, то деякі чоловіки дуже добре вміють заспокоювати й допомагають жінкам, – ділиться досвідом Наталія Лакуста.
Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом.
Світлана Небилиця
Також читайте: Як із викликами війни справляються черкаські сім’ї, в яких мамин догляд дитині потрібен 24/7?.
Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами