Від початку повномасштабного вторгнення повітряна тривога на Черкащині лунала понад 1200 годин. Велика частина цього часу припадає на світлу пору доби, коли у школах та інших навчальних закладах триває освітній процес. Безпека цього процесу – одне з ключових завдань та викликів, які стоять перед органами місцевої влади уже більше двох років. Якісно вирішити це завдання місцева влада не в силі через потребу суттєвих фінансових ресурсів, яких у неї здебільшого немає. Втім, здається, навіть той незначний, але доступний ресурс, що є у громад, ті подекуди використовують, м’яко кажучи, сумнівно… Допоки одні облаштовують найпростіші укриття у підвалах та овочесховищах, витрачаючи сотні тисяч гривень, інші планують будувати об’єкти за десятки мільйонів. І головне слово тут саме “планують”.
Без грошей ніяк
Відповідно до даних системи “Прозорро”, наприкінці 2023-го та на початку 2024 року мінімум 17 розпорядників бюджетних коштів у різних куточках України, зокрема й на Черкащині, замовили проєкти з будівництва коштовних протирадіаційних укриттів на території власних навчальних закладів. На перший погляд, нічого незвичного. Нині чи не кожен освітній заклад так чи інакше вирішує питання безпеки учнів.
Проте в цьому випадку є нюанс. Усі ці об’єкти мають дещо спільне: їхніми проєктантами виступило київське товариство “Всеукраїнський центр державно-приватного партнерства”. І ще дещо: коштів на реалізацію проєктів у бюджетах відповідних громад наразі немає. Все, що поки оплачують можливі майбутні власники цих укриттів, це проєктно-кошторисна документація.
На Черкащині замовниками відповідних протирадіаційних укриттів виступили дві громади Золотоніського та Черкаського районів. А саме – безпосередньо Золотоніська, що запроєктувала будівництво на території одного з місцевих ліцеїв, а також освітяни невеликої Бобрицької громади. Тут також хочуть побудувати повноцінне протирадіаційне укриття на території місцевого ліцею. І перші, й другі вже розрахувалися з проєктантами за виготовлений проєкт та навіть встигли провести тендери на закупівлю безпосередньо робіт із будівництва укриттів.
Проєктні роботи обійшлися обом громадам по мільйону гривень. Натомість будівництво одного укриття оцінюють у понад 60 млн гривень. Для розуміння – це сума, співмірна з річним бюджетом всієї Бобрицької громади. Для Золотоноші 60 млн – це також колосальна сума, яка може стати рекордним видатком місцевої громади за останні роки, співмірним із реконструкцією сумнозвісного місцевого каналізаційного колектора. Втім якщо колектор вже хоч якось ремонтують, то з укриттям ситуація зовсім інша. Чиновники не приховують, що роботи планують розпочати фактично лише у наступному році. Все через відсутність реального фінансування на саме будівництво.
– Ми розробили проєктно-кошторисну документацію. Є державна програма на фінансування цих укриттів, це дороговартісні об’єкти. Ми зазначили зараз у договорі співфінансування, хоча в бюджет його не закладали на 2024 року, – каже очільниця Золотоніської громади Наталія Сьомак. – Проєкт подали і шукаємо фінансування, зареєструвалися на платформі “DREAM”, відповіді поки не було.
Відповідно до умов підписаного за результатом торгів договору, левову частину коштів на зведення укриттів має заплатити держава. І зробить вона це нібито у 2025 році. Втім нюанс у тому, що жодних програм, які передбачали б реконструкцію чи будівництво укриттів на 2025 рік, поки у бюджеті немає. Цю інформацію нам підтвердила очільниця профільного бюджетного комітету Верховної Ради Роксолана Підаласа.
– Нікому невідомо, що буде у 2025 році. Хтось може сподіватись на якесь фінансування, але чи затвердять його, ми будемо знати восени, – каже політикиня.
У поточному році держава вже розподілила 2 млрд гривень на зведення протирадіаційних та інших укриттів. Утім два проєкти з Черкащини фінансування не отримали, як більшість інших, розроблених “Всеукраїнським центром державно-приватного партнерства”. Однією з ключових вимог до проєктів, які вже зараз фінансує держава, є необхідність завершити будівництво протягом поточного 2024 року.
У коментарі “18000” безпосередньо автори проєктів також підтвердили той факт, що поки ніхто нічого не будує.
– Я так розумію, що ще саме фінансування цих протирадіаційних укриттів немає, втім це може бути найближчим часом. Мені нічого невідомо, хто що і як це фінансуватиме, – каже директор і співзасновник компанії-проєктанта Ілля Сіткар.
Подібну споруду планують, принаймні на папері, збудувати також у невеликому селі на Рівненщині. Тут поки грошей на саме будівництво теж немає.
– Ми планували долучитися до програми співфінансування, – розповідає директорка місцевої школи і за сумісництвом безпосередньо замовниця будівництва Олена Вознюк. – Втім ми запізнилися. Що саме і як далі будуватимуть, вирішуватиме наш засновник – місцева рада. У нас зараз є невелике укриття і ми плануємо, що згодом добудуємо нову школу, де є гарний підвал.
Попри примарні перспективи будівництва, за проєкт протирадіаційного укриття школа вже заплатила майже 1,5 млн гривень.
Окрім двох громад на Черкащині та однієї на Рівненщині, за власні проєкти вже розрахувались також ще шість громад у Київській, Полтавській, Хмельницькій областях та на Закарпатті. Ще одна громада, а саме Старокостянтинівська, від фінансування з невідомих причин відмовилася та розвірвала угоду. Таким чином із 17 проєктів загальною вартістю 27,6 млн гривень за самі документи будівництва вже оплачено майже 18 млн гривень.
Спрямовані 2 мільярди на укриття уряд розподілив 18 травня. На них буде зведено 50 протирадіаційних споруд. Відповідно до тексту документу та анонсу Міністерства освіти, пріоритетними стали прифронтові громади та громади в областях, які межують з Російською Федерацією. Так із переліку об’єктів, які запроєктували на замовлення місцевих громад проєктанти “Всеукраїнського центру державно-приватного партнерства” був підтриманий лише один обєкт, а саме у Крюківській громаді на Чернігівщині.
Водночас у коментарі “18000” очільник громади Ратан Ахмедов зазначив, що поки безпосередньо робота над самим проєктом ще триває і за нього кошти ще не сплачувались. Попри це, 62 млн гривень від держави на будівництво укриття громада може отримати. На відміну від Золотоноші, Бобриці та ще 10 громад, які так і не отримали грошей від держави, попри розроблені проєкти.
Хто бенефіціар та скільки зароблять?
Відповідно до українських реєстрів, офіційним директором та бенефіціаром компанії, що розробила проєкти, є киянин Ілля Сіткар. Раніше засновниками компанії були Іван Бочаров та Віктор Лещинський. Останній також володіє фірмою “Проексп” із Сергієм Кучаєм і Петром Сидоренком. Саме ця фірма видавала експертний звіт щодо відповідних укриттів, зокрема проводила перевірку ринковості вартості будівельних матеріалів, які планують використовувати. За даними сайту “Наші гроші” Віктор Лещинський є президентом ГС “Національний експертно-будівельний альянс України”, головою наглядової ради ДАТ “Будівельна компанія “Укрбуд” і має благодійний фонд. Проєктанти та експерти свої кошти від замовників на Черкащині вже отримали, мова про суму у трохи більше 2 млн гривень.
Попри відсутність станом на зараз коштів на саме будівництва і у Золотоноші, й у Бобриці вже провели торги із визначення майбутнього підрядника. В обох випадках ним стало ще одне київське товариство “703 Металообробний завод котельного обладнання”. Компанія зголосилася збудувати укриття у Золотоноші за 67 млн гривень, а у Бобриці – за 60 млн гривень. В обох договорах зафіксовано, що фінансування робіт здійснюватиметься фактично у 2025 році. Також в обох випадках компанія повідомила, що має 11 штатних працівників для здійснення відповідного будівництва.
Власником компанії підрядника є батько та син: Микола та Євген Махніни. За інформацією ГО “Трансперенсі інтернешнал”, компанія спеціалізується на виробництві радіаторів і котлів центрального опалення та зареєстрована у травні 2009 року. На момент реєстрації Микола Вахнін ще очолював держпідприємство Міністерства оборони з аналогічною назвою і таким самим основним видом діяльності.
Як зазначають журналісти “Наші гроші” з посиланням на “Вісник державних закупівель”, поки Вахнін керував держпідприємством, воно отримало замовлень на будівельні роботи на майже 14 млн грн. Після реєстрації товариства-двійника жодного тендера держпідприємство не виграло.
З початку повномасштабного вторгнення компанія Вахніних “703 Металообробний завод котельного обладнання” стрімко наростила кількість будівельних підрядів, які ще донедавна були не профільними для неї. Зокрема, її залучали до освоєння коштів, виділених на відбудову Ірпеня та Бучі. На сайті компанії немає жодної інформації про те, що вона займається виконанням будівельних робіт у такій кількості – мова про майже сотню угод з різними розпорядниками публічних коштів на суму у понад 600 млн гривень. На своїй сторінці в інтернеті компанія рекламує себе саме як виробник котельного обладнання.
Найбільш коштовними позиціями у будівництві відповідних укриттів як у Золотоноші, так і в Бобриці прогнозовано будуть бетон та спеціальна арматура. Цікаво, що попри те, що в угодах вказані ідентичні позиції та номенклатура, бетон та арматура для шкіл коштує по-різному. Та є в них і спільне: в обох випадках вказані позиції в угодах черкаських замовників перевищують “норму” на ринку.
Арматурна сталь для будівництва у Бобриці обійдеться у майже 45 тисяч гривень за тонну без доставки, тоді як у Золотоноші за неї можуть заплатити 38 тисяч гривень. Аналогічну сталь станом на зараз продають за ціною близько 30 тисяч гривень за тонну. І це не говорячи про ймовірні оптові ціни, на які може розраховувати підрядник, купуючи такі обсяги матеріалів. Схожа ситуація і з бетоном. “Законтрактована” ціна у Бобриці та Золотоноші також суттєво відрізняється, але і там, і там перевищує ринкові ціни. У чому суть такого цінового парадокса, ми намагалися дізнатися у підрядника, втім на наші дзвінки ніхто не відповів. Різниця між ринковими цінами і цінами, запропонованими підрядником, вимірюються мільйонами гривень можливої переплати.
Багато питань і мало відповідей
Будівництво двох коштовних захисних споруд на Черкащині викликає багато запитань, на які нині є мало відповідей. Ми не ставимо під сумнів потребу забезпечення безпеки освітнього процесу. Водночас найкращий захист як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі – це перемога у війні та, відповідно, усунення загрози для школярів у вигляді постійних ракетних обстрілів ворога. Досягти її можна за рахунок консолідації всіх сил та засобів, які є у розпорядженні держави. Але чи можна говорити про таку консолідацію, коли, здавалося б, у дуже схожих проєктів з одним проєктантом та підрядником ціни матеріалів суттєво відрізняються і перевищують ринкові.
Ціна питання – мільйони гривень. Втім нині все це – лише ймовірна переплата. Адже коли і як буде втілено проєкти – досі невідомо. Найпростіша відповідь – допомога іноземних партнерів, втім чи стануть вони оплачувати різницю у вартості матеріалів, закладену в угодах? Та і чому це мають робити і платники податків в середині країни? Якщо грошей так і не вдасться знайти, хто буде відповідальним за витрачені два мільйони фактично за папір?
Артур Чемирис
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами