Судовій системі країни не довіряють 76 відсотків українців. Про це свідчить дослідження Центру Разумкова, яке провели в лютому 2020 року. При цьому судову реформу вони вважають найбільш важливою. Щоб підняти рівень довіри до правосуддя та підвищити його ефективність, правозахисники розробили два законопроєкти. Вони мають удосконалити суд присяжних. Розповідаємо, як саме може змінитися українське правосуддя та чим наш суд відрізняється від закордонного.
Володимир Піка, який живе в селі на Чорнобаївщині, восени 2019 року вперше став присяжним. Йому – 49 років. Має освіту педагога та агронома. Запропонував йому стати присяжним в Чорнобаївському районному суді голова села, в якому Володимир живе.
«Він сказав, що мені треба з’явитися в сільську раду написати заяву, ознайомитися з правами й обов’язками присяжного й погодитися на обробку персональних даних», – каже Володимир.
Через пів року чоловікові зателефонували з суду й запросили на розгляд цивільної справи про усиновлення дитини.
«У залі суду нас було двоє присяжних і один суддя. Нам давали можливість ставити питання людям, які хотіли усиновити дитину. Після розгляду справи ми разом із суддею пішли в нарадчу кімнату. Суддя друкував рішення, а ми чекали. Потім він сказав нам ознайомитися з рішенням. Запитав, чи ми згодні з написаним. Ми погодилися, підписали рішення і пішли в зал засідань», – каже Володимир.
Суд тривав одну годину. Присяжному заплатили за роботу 350 гривень.
Перший в історії суду присяжних у незалежній Україні відбувся у Львові 30 червня 2013 року. Громадянина Марокко Шакіба Отмана звинуватили у побитті видатного львівського лікаря та його присяжними було виправдано. Фото: unian.ua
Суд присяжних в Україні: який він
Присяжні – це звичайні громадяни, які безпосередньо здійснюють правосуддя разом із суддями. В Україні вони виконують ті ж самі функції, що й професійні судді під час розгляду справ. І мають ті ж права, що й судді, каже спікер-суддя Соснівського районного суду Ярослав Пересунько.
Присяжним може стати громадянин України віком від 30 до 65 років. Він повинен постійно проживати на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду, й знати українську мову.
Не можуть бути присяжними люди обмежено дієздатні або недієздатні, які мають хронічні психічні захворювання, судимість, а також чиновники, члени Кабміну, нардепи, правоохоронці, військовослужбовці, адвокати, нотаріуси, прокурори, судді.
Щоб стати присяжним, треба звернутися до місцевої ради із заявою. Там перевіряють інформацію про людей, затверджують списки присяжних і передають до суду. В суді автоматизована система діловодства обирає потрібну кількість присяжних і суддів для розгляду тієї чи іншої справи.
Суд присяжних є необов’язковим, каже Ярослав Пересунько. Присяжні можуть розглядати справу лише тоді, коли обвинувачений подасть відповідне клопотання. Це стосується кримінальних справ, де передбачене довічне позбавлення волі, і цивільних справ.
Цивільні справи розглядає один суддя і двоє присяжних. Кримінальні – двоє суддів та троє присяжних. В адміністративних і господарських судах присяжні справи не розглядають.
Час, який витрачає присяжний на вивчення справи та на безпосередньо її розгляд – оплачується. Також присяжному можуть надати охорону, якщо під час розгляду кримінальної справи він цього потребуватиме.
В Україні суд присяжних є необов’язковим. Присяжні можуть розглядати справу лише тоді, коли обвинувачений подасть відповідне клопотання. Фото: sud.ua
«Присяжні – це люди, які приймають рішення, враховуючи свій життєвий досвід. Вони спираються більше на внутрішній голос, аніж на юридичні тонкощі, адже, як правило, вони не є професійними юристами. До того ж суд присяжних – це колегіальний орган. У зв’язку з цим шанс на помилку в ухваленні рішення зменшується. Одна людина може помилятися, мати поганий настрій, бути неуважною, на щось не звернути увагу. А завдяки суду присяжних рішення приймають більшістю голосів. Завдяки цьому більше можливостей отримати об’єктивне рішення», – каже керуючий партнер адвокатського об’єднання «Вовк та партнери» Андрій Вовк.
У світі розрізняють дві моделі суду присяжних. В Україні вирішили по-своєму
Класична англо-американська модель журі присяжних – це коли справу розглядає один суддя і зазвичай 12 присяжних. Вони сидять окремо в залі судового засідання і вирішують, зокрема в кримінальних справах, питання винуватості чи невинуватості особи у чинному злочині. Після того, коли присяжні прийняли рішення, суддя зважає на нього і ухвалює вирок. Така модель журі присяжних існує у Великій Британії, США, Канаді, Іспанії, Бельгії.
Водночас існує континентальна змішана модель присяжних, яку використовують у Франції, Німеччині, Австрії, Данії, Італії, Казахстані, в тому числі в Україні. В цій моделі присяжні виконують ті самі функції, що й професійні судді під час розгляду справ. У кримінальних справах вирішують не лише винна чи невинна людина, а й кваліфікують злочин, призначають покарання.
Законодавство України трохи видозмінило змішану модель. Український суд присяжних функціонує при загальних місцевих судах під час розгляду лише цивільних та частини кримінальних та справ.
«За радянських часів присяжні робили те, що їм скаже суддя. Вони не орієнтувалися в юриспруденції, були залякані. Справедливості й об’єктивності як такої не мали. Це були просто активні члени комуністичної партії, які виконували роль партії. Якщо присяжні таки не погоджувалися з суддею, то не могли написати своє рішення, пояснити своє бачення, бо не мали юридичної освіти та не хотіли псувати відносини зі суддями. Оце така недолуга та неефективна система суду присяжних залишилася нам у спадок», – каже Андрій Вовк.
Недоліки в системі суду присяжних
Система суду присяжних не функціонує повноцінно. Крім цивільних і тяжких кримінальних справ, де є довічне позбавлення волі, присяжні не можуть долучитися до розгляду жодних інших справ: усіх адміністративних, господарських і частини кримінальних.
Андрій Вовк каже, що розгляди справ судами присяжних на практиці часто відкладають, тягнуть роками через те, що не можуть зібрати всіх присяжних. Присяжні не з’являються до суду з різних причин. Їх не хочуть відпускати з роботи або оплачувати роботу на той час, поки вони перебуватимуть в суді. Дорогу до суду присяжним не компенсують. Вони не завжди отримують належне сповіщення.
Щоб покращити систему суду присяжних, насамперед треба забезпечити фінансування судів. Фото: waltersgilbreath.com
За словами адвоката, суд присяжних неефективний і через відбір присяжних. Людей обирають за місцем проживання, віком, відсутністю судимості. Але це ще не означає, що людина здатна приймати обґрунтовані й об’єктивні рішення, що вона може раціонально мислити, що в неї є базові моральні цінності.
Присяжні недостатньо мотивовані виконувати роль народного судді. За словами Андрія Вовка, в державі зараз немає грошей для належного забезпечення роботи суду присяжних. Навіть судді і працівники апарату судів не отримують у повній мірі свою зарплату, каже адвокат.
«Не варто забувати, що присяжні – теж люди, на яких можна впливати – погрожувати, пропонувати хабар. У наших реаліях, з низьким рівнем життя від цього ніхто не застрахований. Наприклад, у кримінальній справі можна підкупити більшість присяжних, запропонувавши їм хорошу суму. І вони проголосують так, як треба, зважаючи на свій фінансовий стан», – говорить Андрій Вовк.
У кримінальних справах, де розглядають вбивства чи інші резонансні злочини, обвинувачені досить часто просять присяжних. Це стається у тих випадках, якщо обвинувачений не перебуває під вартою або щоб закінчилися строки давності. Це затягує судовий розгляд і не завжди обґрунтовує об’єктивність. Тоді присяжних збирають для більш процесуальних питань, а не для супер об’єктивного рішення.
Але не завжди сторони справи клопочуть про суд присяжних. Адвокат каже, вони розуміють, що у присяжних можуть бути непередбачувані рішення. Якщо професійні судді ухвалюють рішення, посилаючись на норми матеріально-процесуального права, то присяжний каже винна чи невинна людина. Присяжні – не юристи і свої рішення часто приймають на емоціях.
Рішення є: два нові законопроєкти
Для того, щоб змінити судовий процес зсередини та дозволити зміцнити довіру населення, правозахисники та науковці разом з Міністерством юстиції України розробили два законопроєкти.
В урядовому проєкті №2710 пропонують збільшити кількість основних присяжних із трьох до семи. Також пропонують розширити перелік кримінальних проваджень, які розглядатиме такий суд. Щоб присяжні розглядали злочини, за які позбавляють волі на понад 10 років.
Два нові законопроекти створили, щоб реформувати суд присяжних. Але вони мають низку недоліків. Фото: gbslawfirm.com
За словами докторки юридичних наук Світлани Глущенко, через такі зміни присяжних набагато частіше залучатимуть до розгляду кримінальних проваджень. Також зміниться пріоритетність у бік суду присяжних. Через це зростатиме кількість справ, які вони розглядатимуть. І це заслуговує на підтримку.
Законопроєкт №2709 дасть можливість формувати список присяжних інакше. За цим проєктом присяжних обиратимуть за списком виборців, то це означатиме не право громадянина бути присяжним, а обов’язок. Автори законопроекту вважають, що завдяки цьому має зникнути проблема нестачі присяжних.
Але законопроєкти мають низку недоліків
Це насамперед стосується фінансування і організації системи суду присяжних.
Якщо розширять кількість справ, у яких присяжні мають брати участь, державі доведеться виділити більше грошей для оплати їхньої роботи.
Паралельно доведеться вирішувати як і де розмістити присяжних в залах засідань. Адже за новим законопроєктом кількість присяжних зросте із трьох до семи. Сьогодні у більшості областей відсутні як спеціальні зони для присяжних, так і нарадчі кімнати для них. Причина одна – малі площі приміщень.
Також є питання до відбору присяжних за списком виборців. Андрій Вовк каже, що цього недостатньо. Повинен бути зовсім інший підхід, а не просто статистичні дані.
«Треба створювати спеціальні комісії, які б тестували кандидатів на наявність логічного, критичного мислення, рівень базових знань, стресостійкість. З ними мають працювати психологи, юристи аби допомогти налаштувати ефективну роботу, роз’яснити деталі судового процесу і прав усіх його учасників. Має бути проведений детальний аналіз інформації про людину перед тим, як допустити до участі в судовому процесі в якості присяжного», – каже адвокат.
Система суду присяжних не функціонує повноцінно, каже Андрій Вовк. Фото: moyagazeta.com
Суддя Ярослав Пересунько бачить й інші труднощі, які потягнуть за собою законопроєкти:
«Розгляд справ судом присяжних, зокрема кримінальних, за умов прийняття закону здійснюватиметься безперервно день в день аж до ухвалення вердикту суду присяжних. Коли головуючому судді розглядати інші кримінальні справи? Також є питання оцінки доказів, складання тексту вироку. Якщо у суду присяжних одна думка, а в судді – інша, як і хто має писати цей вирок».
Проте наразі обидва проєкти відкликали і зняли з розгляду Верховної Ради. Система суду присяжних поки що залишається без змін.
Як покращити систему суду присяжних
Адвокати і судді говорять, що насамперед треба забезпечити фінансування судів. Щоб зали засідань, приміщення і будівлі відповідали оновленим державним будівельним стандартам.
Участь народу у здійсненні правосуддя має стати не правом, а обов’язком. Це примусить присяжних бути відповідальними через неявку до суду без поважних причин. Також обов’язок бути присяжним надасть людині гарантії соціального і фінансового захисту.
Варто розширити вікову категорію осіб, які можуть стати присяжними. Наприклад, щоб ними могли стати люди, молодші тридцяти років, вважає Світлана Глущенко.
За словами Ярослава Пересунька, треба вдосконалити різноманітні процедурні питання, як от роз’яснення прав та обов’язків присяжних чи безперебійності судового провадження та розгляду справи від початку до кінця одним і тим самим складом суду.
Започаткувати нову систему відбору присяжних – детальніше вивчати біографію людей, їхні захоплення, вади та риси характеру які впливатимуть на прийняття судових рішень, залучаючи фахівців психологів та різні бази даних, каже Андрій Вовк.
Започаткувати навчання відібраних присяжних, залучивши юристів, психологів.
Але поки в Україні суд присяжних не реформують, Володимир Піка й інші присяжні здійснюватимуть правосуддя, як завше.
Авторка Наталія Захарченко
Матеріал створено в рамках стипендіальної програми «Залишайся у професії», яку організувала ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки «Медійної програми в Україні», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews