Хто створив черкаські мозаїки? Пошуки авторів, дат та назв

Які мозаїки збереглися у Черкасах

“Скажімо, якась спортивна школа хотіла оздобити фасад, щоб він мав привабливий вигляд і “зазивав”, як реклама. У радянські часи робили так, щоб було недорого, але ефективно, а мозаїка якраз підходила — вона міцна і довговічна. Це була і кольорова прикраса, і агітація водночас,” — розповідає художник та скульптор Віктор Крючков.

У Черкасах часів СРСР мозаїкою оздобили багато будівель, які були важливими для міста. Крім того, мозаїчні панно були на вʼїзді до міста, на вокзалі, мозаїкою прикрашали парки, балкони і багато іншого, що вважали вартим прикрас.

Мозаїка на наркодиспансері
Фото: Ірина Ямборська

Про черкаські мозаїки відомо мало. Часто інформацію про роботу не документували як належне або вона з часом втрачалася. Про те, хто є авторами мозаїк у Черкасах, як та коли їх створювали — далі у матеріалі “18000”.

Українські радянські мозаїки

У період з 1955 року і аж до розпаду СРСР у 1991-му, в архітектурі союзу панував стиль радянського модернізму. Саме тоді на тлі сірих, однотипних будівель почали з’являтися яскраві мозаїки. Їх найчастіше викладали зі смальти — кольорового непрозорого скла, яке виявилося ідеальним для монументального мистецтва: не втрачає кольору і витримує будь-яку погоду.

Мозаїка зі смальти у дитячому парку
Фото: Ірина Ямборська

Хоча мистецтво в ті часи часто використовували як інструмент пропаганди, не всі роботи несли ідеологічне навантаження. Митці вміли обходити вимоги системи — або просто обирали нейтральні теми. Сьогодні ж монументальне мистецтво часів радянської України, незалежно від тем творів, залишається переважно незахищеним і вразливим до знищення.

Мозаїка у дитячому парку
Фото: Ірина Ямборська

Ще одна проблема — документування. Часто невідома ані назва твору, ані імʼя автора, ані точна дата створення. Ймовірно, через колективну ідеологію радянської епохи авторство тоді не вважалося важливим. “Так, у ті часи ми, бувало, й дати на своїх роботах не ставили. Я б сказала, що ми були невиховані. Дати треба ставити завжди”, — ділиться черкаська художниця декоративно-прикладного мистецтва Неоніла Недосєко.

У Черкасах теж залишилися мозаїчні панно радянського періоду, а ще — кілька вже часів незалежності. Скільки їх — сказати важко, адже чимало з них розташовані на приватних територіях, у дитсадках чи на закинутих будівлях, куди непросто дістатися.

Мозаїка на закинутому дитсадку
Фото: Ірина Ямборська

Мозаїка “Козак Мамай”

Однією з найвпізнаваніших черкаських мозаїк є жовто-блакитне панно “Козак Мамай”, що на магазині “Рубін”. Його створили у 1988 році. Автор роботи — скульптор та графік Микола Теліженко. 

Мозаїка “Козак Мамай” Миколи Теліженка
Фото: Ірина Ямборська

Образ Мамая став популярним ще з часів козацтва. Найімовірніше, це є збірний образ козака-запорожця. Мамая зображали не лише на картинах, а й на дверях, скринях чи вуликах. Відомо також, що картини з Мамаєм висіли в будинках гетьманів. А коли Тарас Шевченко створював офорт “Дари в Чигирині, 1649 р.”, то також додав до інтерʼєру Богдана Хмельницького картину з Мамаєм. 

Дослідник Платон Білецький, автор книги “Козак Мамай — українська народна картина”, вважає, що типова поза козака із підібганими ногами — вплив мистецтва мусульман і буддистів. На картинах Мамай грає на бандурі, біля нього є зброя і часто — кінь. Позаду козака — дуб, на якому висить герб. Це вказує на те, що козак — вільний і рівний у правах зі шляхтою. На черкаській мозаїці Миколи Теліженка козак курить люльку й традиційно грає на бандурі. На рослині позаду висить його зброя, а у лівому верхньому кутку, ймовірно, автор розташував герб. Донька автора Олеся Теліженко розповіла, що раніше у правому нижньому куті мозаїки були двері, які згодом прибрали й продовжили мозаїку синім кольором. Цю деталь можна розгледіти й тепер. 

Образ козака Мамая став наскрізною темою робіт Миколи Теліженка. Він зображав його, крім мозаїки, у скульптурі, витинанках та графіці. 

До 4 травня 2025 року в Черкаському художньому музеї триває велика виставка робіт Миколи Теліженка “Мамай. Трансформація в часі”.

Мозаїка на Будинку звʼязку

Черкаський Будинок звʼязку почали зводити у 1963 році, а відкрили — у 1965-му. Архітектором став Сергій Рець. Будівля виявилася настільки вдалою, що подібні згодом збудували в Запоріжжі, Миколаєві, Сумах і Лисичанську. На Будинку звʼязку вгорі розташована невелика композиція з металевого голуба й двох земних півкуль, викладених мозаїкою.

Мозаїка на черкаському Будинку звʼязку
Фото: Ірина Ямборська

Про авторів цієї роботи розповідає завідуюча сектором краєзнавства Черкаської обласної бібліотеки для юнацтва Ольга Стокоз: “У 1963 році в Черкаси, за розподілом, приїхало троє молодих художників: Юрій Лігерда, Володимир Широков, Олександр Студені. Вони закінчили навчання у Львові й приїхали сюди. Оце й була їхня перша робота в Черкасах”. Ті ж художники оздобили й основні зали Будинку звʼязку.  Про те, яким був Олександр Студені, художник та скульптор Віктор Крючков розповів таке:  “Студені був Олександр Юлієвич — не Юрієвич, а саме Юлієвич. Він був угорець, десь з-під Ужгорода, точно не скажу. Такий, з бородою ходив. І собачка в нього була — він із нею в майстерні ночував, поки не зустрів свою дружину.”

Мозаїчна стела в Соснівці

Найімовірніше, що автором мозаїки на стелі також є Олександр Студені — той же художник, який працював над оздобленням Будинку звʼязку. Про це каже краєзнавиця Ольга Стокоз і підтверджує також художник Віктор Крючков. Ольга додає, що співавтором міг бути Борис Хунцарія — професійний музикант, який цікавився також образотворчим мистецтвом. Щодо дати створення, то у номері газети за січень 1973 року Ольга знайшла коротку згадку про стелу. Тому припускає, що її могли встановити наприкінці 1972 або на початку 1973 року.

Стела на вʼїзді в Черкаси
Фото: Ірина Ямборська

На стелі зобразили портрет Тараса Шевченка, погляд якого спрямований на завод і поле. Між цим пейзажем і Шевченком — його цитата: “Оживуть степи, озера…”

Мозаїка “Родючість” на магазині “Кооператор”

“Кооператор” відкрили у 1982 році. Проєкт будівлі магазину розробив архітектор Іван Помазан. Хоча зараз у “Кооператорі” магазин одягу, раніше там продавали продукти: фрукти, овочі, консервацію, ковбаси та інше. Всередині були вітражі та панно. А на другому поверсі, на терасі над зовнішніми сходами, було кафе. На цій же терасі зробили рельєфну мозаїку.

Мозаїка Володимира Селіверстова на магазині “Кооператор”
Фото: Ірина Ямборська

Автором мозаїки став художник-монументаліст Володимир Селіверстов. Серед інших його робіт, які ще збереглися в Черкасах, — мозаїка “Спорт” на будівлі спортзалу Черкаського шовкового комбінату (ЧШК).

Мозаїка “Спорт” на будівлі спортзалу ЧШК
Фото: Ольга Стокоз

Крім того, на будівлі м’ясокомбінату ще збереглися залишки радянської мозаїки “Жовтень”, яку створили Володимир Селіверстов та Олександр Студені у співавторстві.

Залишки мозаїки на черкаському мʼясокомбінаті
Фото: Ольга Стокоз

Мозаїка на корпусі ЧДТУ

Одна з небагатьох мозаїк, які добре збереглися, — на будівлі десятого корпусу Черкаського державного технологічного університету. Інформації про неї обмаль. Точно відомо, що автором ескізу є художник-монументаліст Микола Ткаченко. Ймовірно, її створили у 1970-х роках.

Мозаїка Миколи Ткаченка на корпусі ЧДТУ
Фото: Ірина Ямборська

Мозаїка на ЧДТУ викладена смальтою. Віктор Крючков каже, що це був дорогий матеріал, тому деякі з мозаїк у місті викладали дешевшою плиткою. “Тоді з цим було непросто. Смальта коштувала дуже дорого. Її замовляли аж у Брянську, в росії — там її виготовляли на скляному заводі. Вона була у вигляді брусків, завтовшки десь як палець. А вже потім смальту розрізали спеціальною машинкою на шматочки потрібного розміру”, — розповідає Віктор Крючков.

Мозаїка на вулиці Смілянській

На будівлі, що на перехресті вулиць Смілянська і Луценка збереглося ще одне панно.

Мозаїка на перехресті вулиць Смілянська і Луценка в Черкасах
Фото: Ірина Ямборська

За словами черкаської художниці Неоніли Недосєко, над цією мозаїкою працював Микола Дімитров. Більше інформації ні про цього художника, ні про мозаїку знайти не вдалося. Проте художник Віктор Крючков каже, що автором панно є Микола Ткаченко — той, хто є автором роботи на корпусі ЧДТУ. Оскільки над мозаїками часто працювало декілька майстрів, імовірно, і Микола Ткаченко, і Микола Дімітров могли обоє бути дотичними до роботи. За словами Віктора Крючкова, саме Микола Ткаченко був автором ескізу, а отже, — він і є автором основної роботи. Мозаїку робили в кінці 1980-х. Хоча точної назви художник не пригадав, але каже, що, можливо, вона називається “Дари садів”. 

Мозаїка на ляльковому театрі

Черкаський театр ляльок почав працювати у своїй теперішній будівлі у 70-х. Її збудували ще в другій половині 19 століття, як будинок для лісничого. Автором проєкту був архітектор Луїджі Руска. Згодом, після приходу радянської влади, у будівлі діяв відділок міліції, бібліотека та інше. 

Зараз біля театру є стіна, оздоблена скульптурними рельєфи з елементами мозаїки.

Скульптурний рельєф з елементами мозаїки на черкаському театрі ляльок
Фото: Ірина Ямборська

Там зображено персонажів дитячих казок: Івасика Телесика, Лисицю з Колобком та інших. Оскільки театр ляльок переїхав сюди у 70-х роках, можна припустити, що скульптуру та мозаїку виконали у той же час. Віктор Крючков каже, що авторами роботи є Микола Титаренко та скульптор-кераміст Микола Чурканов. 

Мозаїчні панно на православних соборах та баптистській церкві

Хоча більшість черкаських мозаїк створені ще в радянські часи, в Черкасах є кілька виготовлених вже в незалежній Україні. Усі вони — на релігійну тематику. Так три мозаїки оздоблюють будівлю Свято-Михайлівського собору. Його будували з 1994 до 2002 року, тож імовірно, мозаїки виготовили на початку 2000-х. Авторами внутрішньої оздоби собору є іконописці Микола та Тетяна Дзвоник. А от хто прикрашав собор зовні — знайти не вдалося. 

Ще одна мозаїка з релігійним сюжетом розміщена над входом до Свято-Троїцького собору, що на площі Слави. Хоча приблизно в тому ж місці церква була ще у 17 столітті, але її руйнували кілька разів. Нову будівлю Троїцької церкви почали будувати у 1980-х роках і освятили у 1991-му. На фото 1991 року видно, що церква ще має інший вигляд, аніж сьогодні, а над входом, імовірно, висить ікона.

Свято-Троїцький собор у 1991 році
Фото з Facebook сторінки Бориса Юхна

Тож можна припустити, що мозаїку над входом поклали в 1990-х — 2000-х роках.

Мозаїка на Свято-Троїцькому соборі
Фото: Ірина Ямборська

Окрім православних соборів, в Черкасах ще є мозаїка на Першій церкві євангельських християн-баптистів. Її також датують початком 1990-х років. Автором є художник монументально-декоративного мистецтва Петро Козін.

Мозаїка Петра Козіна на Першій церкві євангельських християн-баптистів
Фото: Ірина Ямборська

Мозаїка на Будинку вчителя

Раніше на місці сучасної мозаїки було інше панно. На обох роботах — постать жінки із піднятими руками.

Стара мозаїка на будівлі Будинку вчителя
Фотографію знайшла Ольга Стокоз

Нову мозаїку на Будинку вчителя створив монументаліст Олександр Костогриз — викладач кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Черкаського національного університету.

Мозаїка Олександра Костогриза на Будинку вчителя
Фото: Ірина Ямборська

Мозаїка в дитячому парку

Раніше Черкаський дитячий парк був місцем з найбільшою концентрацією мозаїк у місті. З того, що збереглося дотепер, — прикрашені кашпо та фрагменти фонтану. Над оздобленням парку працювали Олександр Костогриз — автор мозаїки на Будинку вчителя, Микола Теліженко — автор мозаїки “Козак Мамай” та Олександр Мартинов. Про це розповів художник Віктор Крючков.

Дитячий парк на старому фото
Фото з Facebook сторінки Бориса Юхна

Дитячий парк нині
Фото: Ірина Ямборська

Про напівзруйнований фонтан на вході в парк художник відгукується так: “Був ще красивий фонтан — теж роботи Костогриза. Його виклали смальтою з керамікою — такий комбінований варіант. Дуже гарно було зроблено. Але потім сказали, що конструкція начебто руйнується. А коли почали демонтувати, то ледь впорались — така вона виявилася міцна. От тобі й “руйнувалася”. Найлегше, звісно, розбити. А от створити — значно важче.”

Залишки фонтану у дитячому парку
Фото: Ірина Ямборська

Дитяча мозаїка у черкаському парку

Мозаїки, яких більше немає

У тому ж дитячому парку, на стіні за сценою, раніше було велике червоне мозаїчне панно зі смальти. Робота мала назву “Скоморохи”. Її автор — Микола Теліженко.  У 2018 році мозаїку демонтували, а стіну облицювали плиткою. Подібне ставалося і з іншими панно в Черкасах.

Так у 2012 році, під час ремонту Палацу культури “Дружба народів”, з будівлі демонтували мозаїку через її нібито аварійний стан — панно було масивним і частково відокремилося від стіни. Замість нього мали розмістити нове, але цього не зробили. Зараз там — білий фасад і логотип “Черкаси Азот”. Авторами мозаїки на палаці культури були художник-монументаліст Володимир Селіверстов (автор мозаїки на “Кооператорі”) та Віктор Білик (в деяких джерелах — Бєліков). Її створили у 1980 році. Художник Віктор Крючков пригадує, що над панно працювало багато людей: “Так, цю мозаїку робив Володя Селіверстов. Але йому допомагали і київські майстри, і наші. Там квадратура була величезна — близько ста квадратних метрів. І це, скажу вам, дуже дорога робота.”

Мозаїка на палаці культури “Дружба народів”
Фото з Facebook сторінки Бориса Юхна

У пана Віктора є спогади про те, як створювали ще одне втрачене панно — мозаїку “Спартак” Олександра Студені. Це — мозаїка із плитки на фасаді обласного фізкультурно-спортивного товариства “Україна”.

Мозаїка “Спартак” Олександра Студені
Фото знайшла Ольга Стокоз

Оскільки автори не завжди бути присутніми під час роботи над мозаїкою, то вийшло так, що Олександра Студені не було, коли майстри викладали коня. “Там трохи помилилися — зробили коня коротшим. Якщо, наприклад, планували десь два з половиною метри, а вийшло — два. Але народ не знає точних пропорцій коня — то так і лишили”. Утеплюючи будівлю, стіну зі “Спартаком” закрили шарами утеплювальних матеріалів. У 2023 році, Черкаська обласна організація Національної спілки художників України та Черкаська обласна організація Національної спілки архітекторів України написали листи до мера міста з проханням поновити панно. Попри це, утеплення з будівлі так і не демонтували. 

Збереження культурної спадщини

Черкаські мозаїки часто залишаються поза правовим полем: вони не мають охоронного статусу і не перебувають на обліку. Через це їхній демонтаж не вважається порушенням, адже формально ці твори “не існують”. Тобто власники будівлі можуть самі вирішувати чи залишати мозаїчні панно. 

Через відсутність охоронного статусу та недбале документування в минулому, мозаїкам Черкас загрожує повільне зникнення. 

“Проблема в тому, що тоді ніхто нічого не записував — воно ж нікому не було потрібне. А вже зараз більше документують, щось хочуть знати, мабуть”, — говорить черкаський скульптор і художник Віктор Крючков.

Ірина Ямборська

Читайте також: Остання мозаїка Алли Горської – на Черкащині: як шістдесятники створювали “Птаха”.

Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами.