Золоте правило механіки у місцевій політиці або як “Голос”, “Черкащани” та “Нацкорпус” ідуть на вибори

Спростивши чи не головне правило механіки до рівня місцевих політичних реалій, можна стверджувати, що чим ближчий інструмент, який ти використовуєш до точки прикладання сили, тим більший буде ефект його дії. Складні конструкції, попри величезну вагу та вплив, досить часто дають збій або є малоефективними через велику кількість зовнішніх сил, що на них діють і впливають. У той же час прості інструменти з обмеженою кількістю механізмів можуть демонструвати неабияку ефективність. Це у фізиці. У політиці сміливо можна стверджувати, що так само.

Фаворитами місцевих перегонів є, звичайно, великі політичні проєкти зі значним фінансовим і медійним ресурсом. Втім, по завершенню кампанії серед переможців можуть опинитися політичні сили, що спиралися виключно на власний, згенерований всередині самих себе, ресурс. І зрозуміло, що, маючи менше творців власної перемоги, розпорядитися її результатами їм буде значно простіше. Що це за сили, розберемось у матеріалі. 

ВО “Черкащани”

Нині ця політична партія єдина із суто регіональних сил має можливість поновити власні мандати у Черкаській міській раді. На минулих місцевих виборах партії вдалось набрати майже 12% голосів виборців та отримати п’ять мандатів. Сьогодні такий результат є малоймовірним. Починаючи власну кампанію із позначки 3-4% підтримки виборців у Черкасах, за рахунок коштовної кампанії “Черкащани” прогнозовано зможуть подолати виборчу межу, а втім, навряд чи мають шанси отримати більше чотирьох мандатів. Утім, і цього за збігом обставин може бути достатньо задля відтворення власного політичного впливу в раді нового скликання.

Основними донорами сили є представники великого за місцевими мірками бізнесу. Тут і забудовники із “Надії”, і власники заводу “Азот”, і представник найбільшого місцевого інтернет-провайдера “Маклаут” та багато інших, хто має суто виражені бізнесові інтереси. Важко сперечатися з одним із фронтменів партії у Черкасах Нареком Казаряном про те, що за нормальних умов бізнес відмежовується від політики, опосередковано впливаючи на депутатів і місцевих чиновників. Втім, у реаліях української політики та місцевого самоврядування представники великих підприємств змушені делегувати у місцеві органи безпосередньо афілійованих з ними людей задля усунення загроз стороннього на них впливу. 

“Черкащанам” вдалося вчергове скомбінувати комбінацію, яка нівелює можливість внутрішнього конфлікту інтересів серед бізнесменів, розподіливши стартові позиції у виборчих списках так, що кожен із впливових донорів має рівні шанси на мандат. Перемагають або всі разом, або ніхто. 

Першим номером виборчого списку “Черкащан” є добревідомий у місті політичний “технократ” Віктор Беззубенко, що певний час був заступником колишнього міського голови Сергія Одарича. Після відсторонення від влади Одарича Беззубенко ще певний час намагався зберігати за собою управлінські важелі у місті, проте з часом був позбавлений і цього. З обранням міським головою вже Бондаренка для досвідченого чиновника старої управлінської школи так і не знайшлося місця в новій вертикалі місцевої влади. Він змушений був відійти у тінь, відіграючи роль партійного функціонера “Черкащан”.

Вслід за Беззубенком у партійному списку іде Іван Сухарьков, депутат місцевої ради вже двох скликань. Сухарьков є одним із топ-менеджерів компанії “Азот” і саме за квотою цього підприємця займав та займає високі місця у політичних списках партій, дотичних до хімічного гіганта. Вже другий виборчий цикл – це партія “Черкащани”. У раді чинної каденції Сухарьков “курував” земельні питання, входячи до відповідної постійної депутатської комісії. Свою роботу як депутата він концентрував та концентрує в районі “Д”, де традиційно проживає найбільша кількість колишніх і теперішніх працівників “Азоту”, які частково зберігають пролетарську дисципліну під час волевиявлення. Проте турбота Сухарькова за роки каденції не завжди концентрувалася на інтересах виключно виборців. Не забував депутат і про інтереси власної родини, лобіюючи для неї вигідні безконкурентні договори із різними комунальними структурами

Третє місце у списку посідає Нарек Казарян, що є племінником одного із найвідоміших у місті підприємців-забудовників Андраніка Казаряна, власника будівельної фірми “Надія”.  Фактично саме Казарян-молодший зараз керує виборчою кампанією “Черкащан” та є чи не головним спікером цієї політичної сили. Нарек Казарян уже був депутатом місцевої ради, до якої у 2014 році обирався від партії “Удар”. Очевидно, основним фронтом політичної роботи для Казаряна у раді майбутнього скликання за умови отримання мандата буде лобіювання питання актуалізації генерального плану, на що так і не спромоглася теперішня каденція ради. Питання, що однозначне для забудовників та чиновників, зараз не знаходить підтримки серед громадськості та частини місцевого політикуму. Як вдасться віднайти консенсус між інтересами різних елементів суспільно-політичної пекторалі міста і яку роль у цьому відіграє безпосередньо третій номер списку “Черкащан”, стане відомо вже у найближчому майбутньому.

Далі у списку іде Світлана Буряк – підприємниця, що афілійована із бізнесом Віталія Лаута, власника найбільшого місцевого інтернет-провайдера “Маклаут”. Окрім інтернету, за останні роки бізнес-імперія Лаута стрімко розвивається у напрямку комунального господарства, зокрема обслуговування ліфтів, що, як і інтернет, є джерелом стабільного доходу. До останнього саме кандидатура Віталія Лаута розглядалася “Черкащанами” як основна на посаду міського голови від цієї політичної сили. Втім, уже після старту активної виборчої кампанії Лаута у цьому статусі замінив екс-очільник обласної поліції Владислав Пустовар. Сам же Лаут до жодних виборчих списків не потрапив, втім делегував туди на високі стартові позиції пов’язаних з ним людей. 

Гендерну квоту у першій п’ятірці Черкащан “закриває” ще одна підприємиця, афілійована із Віталієм Лаутом та його бізнесом, Юлія Саліна.

Першими номерами у виборчих округах партії є вже згадані вище Нарек Казарян та Іван Сухарьков (четвертий і шостий виборчі округи відповідно), кандидат у міські голови від цієї партії Владислав Пустовар (третій виборчий округ), відомий місцевий “ренегат” Руслан Зоря, що за політичну кар’єру встиг змінити безліч партії і сил (перший виборчий округ), Ігор Кривошеєв – чинний депутат місцевої ради та головний енергетик “Азоту” (п’ятий виборчий округ), а також бізнесмен Сергій Базило, директор підприємства “Карбон-агро”. Саме ці особи мають найбільше шансів отримати мандати від партії ВО “Черкащани”. 

 Партія “Голос”

Найменша парламентська політична сила, що досить довго проходила етап самоідентифікації на всеукраїнській політичні арені і, судячи з усього, так до кінця і не розібралася у власному позиціонуванні у Черкасах, знайшла для себе серйозне підсилення у вигляді персони місцевого ІТ-підприємця Віктора Євпака

Молодий підприємець ще кілька років тому артикулював власні наміри боротися за крісло міського голови. Достеменно невідомо похідні, що змусили Євпака податися до місцевої політики, втім, результат цього походу є друге місце на попередніх парламентських виборах і високі шанси потрапити до другого туру виборів міського голови вже за результатом голосування цієї неділі. Втім, що у першому випадку, що зараз, у Євпака є велика проблема, а саме – відрив від лідера. Якщо у липні минулого року політик-айтішник так і не зміг конкурувати з електоральним феноменом партії “Слуга народу”, то цьогоріч йому опонує муніципальний феномен міського голови Анатолія Бондаренка, підкріплений медійним ресурсом партії “За майбутнє”. 

До початку активної кампанії Євпак намагався домовитися про власну підтримку президентською політичною силою, проте там віддали перевагу більш наближеному до адміністрації президента Віталію Ільченку. Відповідно Євпак змушений був повернутися до лона тієї політичної сили, від якої боровся за мандат народного депутат влітку минулого року. 

Поки Євпак проводив тривалі, проте безрезультативні перемовини зі “Слугою народу”, афілійовані з ним особи цементували за собою місцевий осередок партії “Голос”. Відповідно, не отримавши підтримки в Офісі президента, йому було куди повертатись, що він успішно і зробив.

Рейтинг партії у місті значно випереджає як національні агреговані показники, так і локальні виміри у Черкаські області. Очевидно, все за рахунок впізнаваності лідера, який безпосередньо сам є основним донором політичної кампанії. Звичайно, не можна повністю нівелювати факт інших членів команди, тут все ж таки основним електоральним ресурсом є саме перший номер списку партії.

Друге місце у списку партії “Голос” зайняв Володимир Друмашко, що позиціонує себе як представник середовища ОСББ та очолює їхню відповідну асоціацію у місті. Окрім асоціації ОСББ, Друмашко певний час очолював обласний осередок партії “Демократичний альянс”, що непомітно жевріла на місцевій політичній арені протягом багатьох років разом із політичною кар’єрою самого Друмашка. Втім, ситуація змінилася після входження до лав цієї партії Євпака та його фінансового ресурсу. Водночас останній мав очевидно більші політичні амбіції за ті, що могла запропонувати йому ця сила, яку він з часом і покинув… Проте вже разом із Друмашком.

За Друмашком у списку політичної сили іде Павло Валенчук. Валенчук – пастор однієї із протестантських церков міста та є добре відомим у церковно-релігійних колах. Однак цього не можна сказати про кола суспільно-політичні. Високе місце Валенчука у виборчому списку пов’язане із його старою дружбою із Євпаком. По суті він є найбільш довіреною особою першого номера місцевого виборчого списку і саме цій довірі має завдячувати фактичному стартові політичної кар’єри. Яким чином їм вдасться поєднувати близьку дружбу та політику у разі набуття тих чи тих статусів, покаже час. 

Четвертим номером списку є Надія Івашкова – місцевий адвокат, що є захисником інтересів різних ОСББ і приватних осіб у їхніх судових тяганинах із компанією “Нова Якість”. Саме довкола боротьби із фактичним комунальним монополістом будується агресивна політична кампанія партії “Голос” і, комунікуючи цей напрям із виборцями, акценти робляться саме на судові суперечки за участі Івашкової. 

За нею у списку викладачка черкаського-бізнес коледжу Катерина Холупняк. Холупняк – одна із небагатьох у списках партії “Голос”, що мала досвід попередньої політичної кампанії – безуспішно балотуючись до ради теперішнього скликання від партії ВО “Черкащани”.  Хай і безуспішний, однак все ж досвід, дозволив їй наростити внутрішньопартійну вагу і, як результат, місце у першій п’ятірці партії.

Першим номером у територіальному виборчому округу № 1 є Світлана Цапенко. Цапенко – ще одна представниця середовища ОСББ у партійних списках “Голосу” та керує одним із них. Другий виборчий округ очолює Сергій Шестаков, що у списках партії є чи не найдосвідченішим політиком, хай і без значних попередніх регалій. Свого часу він був наближеним до політичної сили ВО “Батьківщина” та займався розбудовою цієї сили у місті Сміла. Все завдяки зв’язкам і знайомствам із тодішнім впливовим земельником Азером Мірзоєвим. Окрім цього, певний період Шестаков був заступником керівника обласного Держгеокадастру та навіть виконував обов’язки керівника. Втім, чиновницька кар’єра кандидата була нетривалою, нині він є адвокатом та юристом, чиїм профілем залишається земельна сфера. Третій виборчий округ очолює Сергій Шмиголь. Якщо Павло Валенчук є певною правою рукою Євпака у приватному житті, то Шмиголь виконує цю роль у його політичному повсякденні, доєднавшись до політичної команди Євпака напередодні парламентських виборів минулого року. Саме Шмиголь формально очолює обласне керівництво партії. Крім того, певний період він був радником колишнього очільника обласної державної адміністрації Романа Боднара. 

Першим номером у четвертому виборчому окрузі є Олена Міняйло – ще одна керівниця ОСББ, п’ятий виборчий округ очолює вже згаданий неодноразово вище Павло Валенчук. Першим номером виборчого списку на шостому окрузі є також згадана вище Надія Івашкова

“Національний корпус”

Націоналістичні політичні сили у Черкасах традиційно мають порівняно високий рейтинг підтримки, та і його може не вистачити для подолання прохідного бар’єру у 5%. Особливо, якщо на цьому полі існують дві конкуруючі політсили. На цей момент у місті склалася саме така картина. За голоси націоналістів тут змагаються старожили на цій ниві із ВО “Свобода”, а також молоді та політично-агресивні члени “Національного корпусу”.

За взлетом підтримки націоналістів після подій Майдану неминуче прийшов спад останніх років, однак цільовий електорат є, і він розпорошений між двома партіями. І якщо, судячи з усього, “свободівці”, що уміло конвертували попередню підтримку у посади та матеріальні блага для себе та своїх родин, вже змирились із прийдешньою політичною поразкою, то “Національний корпус” продовжує боротьбу. 

Задля подолання бар’єру молоді націоналісти з усіх сил намагаються вийти за межі обмеженого націоналістичного електорального поля і шукають прихильників у інших цільових нішах. Зокрема це не зовсім заполітизована молодь та простий пролетаріат, який вірить у емоції та просто зрозумілі дії, які мало дотичні із законністю. Є кіоск, який не подобається місцевих жителям? Знесемо його, а там вже розбиратимемось стосовно законності. Очевидно, що це також обмежений ресурс, втім додавши все, що є, можна отримати бажаний результат.

Як і в ситуації з партією “Голос”, головним електоральним ресурсом “Національного корпусу” у Черкасах є їхній лідер Дмитро Кухарчук. Попри неоднозначну історію та інколи надлишкові емоції, він залишається симпатичним та близьким по духу для багатьох черкасців, у серцях яких його бійки – це, як він сам каже, захист громадян.

Перед стартом активної виборчої кампанії члени “Нацкорпусу” опинились у певній квазі-позиції, коли з одного боку протягом усіх 5 років чинної каденції вони долучені до виконавчого комітету, але водночас на вибори йдуть із критикою виконавчої влади. Втім, секрет успіху – неособлива прискіпливість пересічного виборця цієї політичної сили. Як вже зазначалось, тут ціль – підтримка серцем, а не розумом, а коли любиш серцем, то не чекаєш виправдань та пояснень.

Очолює список партії на виборах вже згаданий Дмитро Кухарчук – фактично один із засновників партії та її облич на національному рівні. Він був членом виконавчого комітету на початку чинної каденції місцевої ради, однак після низки політичних скандалів, пов’язаних не скільки з Кухарчуком, стільки з іншими його колегами по виконкому, залишив стіни 206-го кабінету Черкаської міської ради у лютому 2017 року.  Після розгортання у місті політичної кризи у 2017-2018 роках “Національний корпус” в цілому та Кухарчук зокрема стали певною силовою опорою для чинного міського голови Анатолія Бондаренка. Мало хто у місті хотів мати справу із молодиками у чорному, які змушували депутатів фактично силою ухвалювати потрібні Бондаренку рішення. Звичайно, ці молодики можуть стверджувати, що такі рішення, як зокрема бюджет, необхідні для всієї громади, втім правда така, що у першу чергу цей документ потрібний для політичної та емоційної стабільності першої особи місцевого самоврядування. Водночас апогеєм тодішньої політичної кризи стало формування нового виконавчого комітету, до складу якого увійшли одразу двоє представників “Нацкорпусу”, партії, де-юре не представленої у місцевій раді, втім де-факто існуюючій там як “запасний” гравець. По аналогії із хокеєм – своєрідний “таф-гай”, що виходить на лід у потрібний момент, аби фізично, проте у межах правил, подавити противника. 

Двома новими членами виконавчого комітету стали Ігор Зайчук та Сергій Амброс. Обидва розмістились у виборчому списку “Національного корпусу” одразу за Кухарчуком. Зайчук – бойовий побратим Кухарчука, який служив і воював із ним у полку “Азов” під час їхньої участі у російсько-українській війні. Сергій Васильович Амброс – батько ще одного бойового товариша Кухарчука та Зайчука Сергія Амброса, який загинув у січні 2015 року під Широкино. 

Гендерну квоту у першій п’ятірці “націоналістів”  формують Яна Тябут та Яна Бондаренко. Перша – зооактивістка, що спеціалізується на проблемах безпритульних тварин, зокрема котів. Саме вони (коти) стали своєрідним лейтмотивом перших етапів публічної кампанії партії. Варто зауважити, що вже традиційно у виборчих перегонах нацкорпусівці не особливо обмежують себе у фінансовому ресурсі, активно скуповуючи зовнішню рекламу та заповнюючи вулиці міста друкованою продукцією. Традиційно стосовно джерел фінансування там відповідають про внутрішній ресурс партійців, однак цю тезу можна піддавати скепсису. Замикає першу п’ятірку партії  Яна Бондаренко – багаторічна активістка цієї політичної сили і за сумісництвом її прессекретар.

На виборчих округах першими номерами йдуть вже згаданий вище Ігор Зайчук та Яна Бондаренко (перший та третій виборчі округи). Другий виборчий округ очолив Костянтин Мірошниченко – керівник ГО “Амброскросфайту”, що оперує однойменним спортивним залом, а також хабом імені загиблого Сергія Амброса. Ці два об’єкти створені коштом місцевого бюджету на території колишньої тютюнової фабрики і віддані у своєрідне оперативне управління представникам “Національного корпусу”. Мірошниченко, крім праці на цих соціальних локаціях, позиціонує себе як урбаніст, сконцентрований на проблемах свого тепер уже виборчого округу у Південно-Західному районі міста.

Першим номером у четвертому виборчому окрузі від “Національного корпусу” є Ян Антонюк. У партії його представляють як бізнесмена, натомість в офіційних документах він зазначений як водій ПАТ “Черкасиобленерго”. Із цим підприємством партію пов’язує давня історія своєрідної громадсько-політичної “співпраці”. Під час трудових і майнових конфліктів довкола електричного гіганта члени “Нацкорпусу” активно підтримували одну зі сторін, яка в результат здобула перемогу та зараз контролює підприємство. Не виключено, що саме водій-бізнесмен Антонюк і є своєрідним транзистором, який продовжує підтримувати струм у стосунках “Черкасиобленерго” та “Національного корпусу”.

П’ятий округ очолив Євген Свиридов, що нині працює педагогом в одній із шкіл міста та опікується там нещодавно відкритим стрілецьким тиром імені ще одного загиблого на війні Вячеслава Галви. На шостому окрузі список очолив Володимир Болсуновський – також учасник російсько-української війни, учасник ветеранського руху і очільник місцевого відділу по роботі з учасниками антитерористичної операції.

Також ЧИТАЙТЕ: 

Артур Чемирис

Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.