Фотографія із допису Ярослава Нищика
Вже минуло більше року з дня загибелі Сергія на позивний «Кот». Дуже швидко летить час. В нашу першу роту 158 батальйону він прийшов в перші дні повномасштабного.
Прожив життя сповнене емоцій. В молодості був тим, хто жив не дуже праведне життя. Бригадний. Якось стояли з ним в наряді. Багато цікавого розповів про декого з нинішніх шанованих черкаських політиків та бізнесменів.
І весь час чудив. В березні 2022 року стояв на блок посту в Смілі. Стало нудно. Пішов собі гуляти Смілою в гарній компанії. Але зброю не залишив. Зальот.
На Паску того ж року новий зальот. Душа хотіла свята в чоловіка.
В липні 2022 року вийшли на Донбас. Чоловікові треба було швидко дістатись з точки А в точку Б. Він в Білозерці сів у відкриту автівку Військової служби правопорядку та й поїхав. За кілька днів вирішив свої справи та й повернувся.
А на бойових був як лев. Хоробрий та справжній побратим. Мав би бути нагороджений. І не раз. Але ж поза позиціями зальот на зальоті.
Так і жив. Так і воював. По чесному. Щиро.
Спочивай, Кот. Спогади про тебе викликають посмішку.
4149497528694336 Нищик Я.В. А це моя картка для збору на потреби бригади. Сергій не образиться.
Допис Ярослава Нищика у фейсбуці
