“Рівненський лікар розказав, що ВООЗ придумала епідемію”. “Через тести на коронавірус всім землянам вживляють рідкий чіп, щоб керувати населенням через 5G”. “Світовий уряд через вакцинацію хоче зробити всіх безплідними”. Коли в мене передоз такого роду повідомлень, то й справді здається, що земляни безнадійно отупіли…
Вчені взялися досліджувати інтелект 100 років тому і помітили так званий ефект Флінна: кожні 10 років середній рівень IQ людства збільшувався на 3 пункти. Це пов’язують з розвитком освіти і підвищенням калорійності харчування. І так воно тривало аж поки після 1990-х не почався зворотній ефект: нині вчені фіксують падіння IQ приблизно на 0,2 бала щороку.
Причину цього соціологи бачать у зміні культури: від моди на освіту ми перейшли до моди на успіх, від книжок і великих текстів – до відяшок та іконок, від престижу науковців до престижу футболістів, ми тікаємо від складності і шукаємо простоти. Це, звісно, грубо сказано, але ю ноу, вот ай мін.
Я ж думаю, що найбільшу роль тут зіграла загальна кількість і доступність інформації. І скриньку Пандори відкрив Інтернет. Раніше доступ до публічної уваги був лише у вибраних людей: щоб твої думки написали в газеті або книзі і, відповідно, могли прочитати люди, для цього мали бути вагомі причини. Ніхто б не додумався, пишучи про наукове відкриття, питати в перехожих, що вони про це думають і чи вірять вони в мікробів чи передачу електричних сигналів на відстані. Перехожі, тим часом, розуміли: якщо вони прочитали щось в своїй ранковій газеті – значить так воно і є, бо то “вчені люди сказали”. Не те, щоб це завжди було добре, ні. Люди лікували кашель героїном і не сумнівалися в перемозі комунізму, бо так пишуть газети.
Але лише в епоху Інтернету кожен власник м’ясної лавки має рівні можливості із професором іменитого європейського університету для поширення своєї теорії. Більше того, оскільки вчені, як правило, говорять нудними довгими реченнями, то в м’ясника набагато більше шансів бути зрозумілим. Якщо його теорія коротка і вкладається в очікування мас, а сам він симпатичний та емоційний. І тоді – бац – “Нью Йорк Таймс” вже публікуватиме думку того, в кого мільйон переглядів на Ютубі і партія прихильників, а не товстий стос доказової бази. Демократизація і доступність має дві сторни))
Люди отупіли? Та ні, велика частина з них завжди плювали через ліве плече, прикладали подорожник до зламаної ноги і з підозрою ставились до тверджень про круглу Землю. Просто саме в епоху Інтернету нарешті побачили, що таких – багато, і їхній голос зазвучав на повну силу. Закінчилась епоха авторитетів – їх змела епоха недовіри. Якщо раніше були “люди, які знають, бо вони вчилися”, то тепер нагуглити може кожен. Причому нагуглити будь-що. А люди вірять в те, що з найменшими суперечностями лягає в їхню картину світу. А там вже залежить, в кого вона з чого побудована, та картина. Благо діло в достатку є так звані “незалежні експерти” та конспірологи 😉
Але в той же час саме зараз стало зрозуміло, що рівень освіти та IQ ніяк не уберігає людей від, приміром, вибору політиків-популістів, витрат на “фуфломіцини” та підтримку теорій змов. Найімовірніше, ми дійшли піку своїх когнітивних навичок, які формують підрахунок IQ, але точно не враховуємо чогось більш важливого. А світ стає все складнішим, інформації – все більше, інтелекту все менше. А тут іще в мережах спецоперації цілі проводять та інформаційні війни, аби лише нас заплутати!
Я не футуролог і нічого не прогнозуватиму. Я, чесно, не знаю, як з цим буде далі. За найгіршими прогнозами, людство деградує настільки, що вже не зможе підтримувати свою складну екосистему і нам загрожує техногенна катастрофа. Це нагадує ситуацію, коли зі світу разом зникли б усі дорослі, залишивши дітей розносити його вщент. І тут я б не проти, аби світовий уряд таки виявився правдою))) Та, на жаль, як то кажуть, хто знає, як керувати 50 людьми, той не повірить, що можна керувати світом. Не вірю і я.
Але що можна робити? Як людина олдскульна, пораджу все-таки дотримуватись доказових теорій, а не теорій, які так звабно прості і подобаються. Визначити коло організацій/ЗМІ/експертів, яким ви довіряєте (і розумієте, за що ви їм довіряєте) і читати, що вони думають/публікують з приводу тих чи інших подій. Не перепощувати інформацію з джерел, які невідомо кому належать, не підписані автором, не посилаються на першоджерела. Не ділитися інформацією, в заголовках якої відразу прописана емоційна маніпуляція типу “всі офігіли, коли узнали, що…”. Та і взагалі, почати наполегливо розвивати критичне мислення та емоційний інтелект. Щоб одразу бачити, коли вами хочуть зманіпулювати. Ну і той, щоб не пришвидшувати кінець світу, бережіть свій інтелект!
