1 грудня, трохи більше року тому, у просторій залі на Шевченка 307 вперше зібралися новообрані депутати Черкаської міськради каденції 2020-2021 років.
У зв’язку з цим «18000» бачить хороший привід для написання великого матеріалу і виокремлює 5 ключових тез за перший рік роботи.
Окрім того, для об’єктивності, ми порівнюємо все те, що відбувалося протягом першого року роботи депутатів, із попередньою каденцією ради.
Опозиція – відсутня
Як це було протягом року?
Цьогорічна каденція не може похвалитися яскраво вираженою опозицією. На сьогодні майже всі процеси у сесійній залі контролюються міським головою Анатолієм Бондаренком та наближеними до нього людьми.
Нова каденція взагалі почала працювати, як годинник. Бюджет розвитку був ухвалений за вражаючою одностайністю (39 «за»), ще до цього Бондаренко отримав лояльного секретаря, а всі інші політсили – по заступнику. Як-то кажуть: від кожного по здібностях, кожному по потребі.
І яким би очевидним не вважався нерівномірний розподіл повноважень та впливів, вчорашні партії-опозиціонери, які йшли до влади як антагоністи Анатолія Васильовича, в підсумку вдовольнилися і крихтами із його барського столу.
Як це було у минулій каденції?
Насправді всім, хто зараз змахує ностальгічну сльозу за гладіаторськими боями в сесійній залі часів минулої каденції, є маленьке нагадування. Тоді рада теж починала тихо і злагоджено. Від самого початку в опозиції перебувала лише фракції колись славної, а нині покійної “Партії вільних демократів”.
На той момент малодосвідчений мер Бондаренко у дуеті із “бувалим” Радуцьким блискавично ухвалювали бюджети 2016 й 2017 років та протистояли «Прозорро».
Фото із сайту Прочерк
Справжній розлом у коаліції пішов лише влітку 2017 року. Тоді, за нашою інформацією, конфліктним стало питання прибирання «зелених зон» на понад 50 мільйонів гривень, яке розкололо ключові групи впливу всередині ради.
Все інше було потім. І легендарна боротьба 22 проти 21, і потужні перфоменси мало не на кожному засіданні, і врешті спільний тріумф «Свободи» та Анатолія Васильовича із перезавантаженням виконкому (відчути «дух тієї епохи» можна, прочитавши ЦЕ).
Як це може бути далі?
На сьогодні головною силою, яка інколи намагається голосувати врозріз із позицією керівництва міста, залишається «Голос». Зокрема, партійці часто не підтримують резонансні земельні питання і фактично очолили боротьбу (поки безуспішну) проти корупційною прокладки «Черкасиінвестбуду».
Також час від часу ознаки «опозиційності» подає і «Європейська Солідарність». Разом із «Голосом» (голосували «проти») ЄС (утрималися) не підтримав актуалізацію генплану. Також виступали проти все того ж таки «Черкасиінвестбуду». (Можна додати до «частково опозиційних» і окремих депутатів із «Слуги народу» та «За майбутнього», які, бува, голосують врозріз позиції фракції)
При цьому обидві партії-«опозиції» можуть і плече підставити, коли дуже треба (голосування за тарифи, голосування за секретаря), та і до публічної конфронтації елементарно не готові (скандал із будівництвом у Сокирному яскравий тому приклад).
“Велике будівництво” Анатолія Бондаренка
Причин на те є кілька. По-перше, охочих стримує відстань до наступних виборів: поляризуватися уже зараз – стратегічно неправильно. По-друге, у складі обох політичних сил відсутні яскраво виражені «антагоністи», які готові за рівнем харизми протистояти Бондаренку. По-третє, обоє наразі просто не мають необхідних ресурсів для тривалого протистояння із мером, який за рік лише закріпив свої позиції.
Висновок: опозиція з’явиться, але не зараз. Благо, пересічний виборець не може похвалитися серйозними запасами пам’яті. Чому б на цьому не зіграти майбутнім опозиціонерам?
Кадрові зміни поки нечисленні
Як це було протягом року?
За перший рік роботи у раді уже встигли відбутися персональні зміни. На жаль, головна з них – має трагічний аспект.
18 січня померла депутатка Олена Шевченко, яка була головою фракції «За майбутнє». Правоохоронці взялися жваво розслідувати її смерть, а однопартійці навіть нарекли це «справою честі». Проте тривалий час у справі була відсутня будь-яка конкретика. Лише минулого тижня 4 фігуранти справи отримали підозри.
Шевченко у раді замінив аксакал комунального господарства Павло Карась. Фракцію замість неї очолив Геннадій Шевченко.
Павло Карась
Окрім того, також змінилися ще три депутати. Павло Валенчук («Голос») та Віктор Беззубенко («Черкащани») були делеговані до числа заступників.
Валенчука змінювали двічі: Олександр Задніпряний (квітень-листопад), потім – Валерія Шинкарьова. Замість Беззубенка до складу «Черкащан» увійшов Владислав Пустовар.
Поки всередині ради не спостерігаються «дрейфування» депутатських тіл від фракції до фракції, як це було популярно у минулій каденцій. Також за перший рік не відбулися переформатування чи «ребрендингу» жодної із фракцій.
Нічого дивного, занадто мало часу для зміни політичних переконань навіть по мірках Черкас.
Як це було у минулій каденції?
За попередньої каденції розвали фракцій та масові переходити депутатів почалися влітку 2017 року. З часом ті зміни взагалі перетворилися на масову міграцію, яка зачепила майже всі фракції.
При цьому першою ластівкою став Олександр Дишлюк, який покинув «Самопоміч» у липні 2016-го, тобто уже через півроку після початку роботи. Невдовзі після нього із «Укропу» виключили і Михайла Бінусова, який голосував за виконком всупереч рішенню фракції.
Як це може бути далі?
Процеси зі зміною політичного окрасу є невід’ємною частиною локальної політики. На жаль, це цілком природне явище. Адже у вітчизняній політичній площині майже відсутній «ідеалістий» стрижень при партійній розбудові (частково за виключенням правих сил). Тому політичні проекти у регіонах найчастіше існують як франшизи, що перебувають у підпорядкуванні місцевих бізнесових груп і послуговуються виключно їхнім приватним інтересам.
Минула каденція Черкаської міськради яскраво ілюструвала це постійними переходами депутатів від однієї групи до іншої («Самопоміч» у БПП, «Батьківщина» у РПЛ, ПВД у «Незалежні» тощо) і навіть повномасштабними перефарбуваннями фракцій («Укроп» у «Громадянську позицію»). На фінішній прямій це зовсім перетворилося у фарс (поява «фейкових» «Слуг народу»).
Чи варто очікувати це в чинній каденції? Безсумнівно. Всьому свій час.
У земельних питаннях – багато скандалів
Як це було протягом року?
До земельного “питання” нова каденція взялася без розкачки, закотивши рукави.
Про це у нас виходила велика стаття: Атракціон щедрості. Як черкаські депутати роздають коштовні землі в центрі, біля Дніпра та в лісі.
Фото: Вікіпедія
Описаного лише тут (а на той момент пройшло всього півроку!), може бути достатньо, щоб робити висновки про роботу депутатів під час земельних сесій. Але це не все. Окрім того, далі міськрада актуалізувала генплан та наділила землями всіх можливих друзів, водіїв та помічників Юрія Тренкіна, дала землю давньому знайомому мера Віталію Чену, виділила кілька земельних ділянок “прокладці” “Черкасиінвестубуду” тощо.
І це всього за рік. Як мінімум, за темпами уже зараз помічається перевага у завзятті над попередниками.
Як це було у минулій каденції?
Політики отримували землю напряму. Для чого соромитися? Так подумали, наприклад, Геннадій Шевченко та Ботнар-старший.
Найбільш же масштабним актом набування земельних активів однозначно став амбітний проект Бондаренка і ко, який запам’ятався містянам як «Мерський квартал».
Як це може бути далі?
Вірогідно тут народні обранці спробують врахувати досвід попередників і будуть більш скрупульозно ставитися до питання. Краще, все ж на родичів, або ж на підставних осіб. Ось тут отримати землі хоче дружина лідера фракції, а тут – теща одного з депутатів, тут – оточення “Черкащан”.
Як кажуть, далі буде. І порядок денний останній сесії цього року (23 грудня) яскраво про це каже. 4 гектари “коштовної” землі на Митниці для “Черкасиінвестбуду”, продовження епопеї із ділянкою для “Черкащан” тощо.
З такими темпами за черкаську землю стає трохи страшно, бо це ж лише перший рік.
Регламент порушують і не несуть за це відповідальності
Як це було протягом року?
Нова каденція у цьому напрямку розпочала «блискуче»: уже 10 грудня (на першому повноцінному засіданні) секретаря міськради та заступників мера депутати обрали з відвертим порушенням регламенту ради. Кандидатури не були попередньо розглянуті профільною комісією, проекти рішень для голосування з’явилися фактично з-під поли.
Про це в нас теж є великий текст: Червоний і чорний день календаря. Хто виграв і хто програв 10 грудня у Черкасах та області?
Після цього партія «Голос» навіть звернулася до суду, щоб оскаржити безчинства. Проте, отримавши крісло заступника, заяву вирішили забрати. Тому про відповідальність за порушення, на жаль, не йдеться.
Як це було у минулій каденції?
У цьому питанні чинним депутатам є на кого рівнятися.
У серпні 2018-го року команда Бондаренка провернула безпрецедентний трюк. Черкаські депутати зібралися на сесію… на Чернечій горі! Представників опозиції повідомили про засідання пост-фактум, у той час як більшість у Каневі без жодної трансляції ухвалила зміни до бюджету на понад 200 мільйонів гривень. Автор цих рядків детально писав про це ТУТ.
“Канівська сесія”
Повторити подібне буде доволі складно. Але в цілому варто зазначити, що та історія є доволі небезпечним прикладом. Адже подальша судова тяганина по факту нічим не завершилась.
Як це може бути далі?
Ні для кого не секрет, що регламент – це штука досить умовна, яка за потреби когось впливового зовсім перетворюється у папір. Тим більше, що порушення регламенту по суті не несе жодної відповідальності для тих, хто це робить. Поганий приклад.
Генплан – актуалізували
Як це було протягом року?
13 травня міська рада підтримала питання актуалізації генерального плану міста. За проголосували 23 депутати, 5 проголосували проти, 4 утрималися.
Тут у «18000», звісно, теж є об’ємний матеріал: «Залишити не можна актуалізувати. Що не так з генеральним планом і чому це хвилює Бондаренка?»
Як це було у минулій каденції?
Питання актуалізації дісталося цій каденції у спадок від минулої. Протягом 2015-2020 років актуалізацію так і не вдалося «протягнути» через сесійну залу.
Попередня каденція тричі розглядала актуалізацію, але не підтримала її: у лютому, липні та серпні. За неї голосували відповідно 16, 14 та 11 депутатів. Зокрема, депутат Павло Карась назвав новий план “поверненням до совка”. За його словами, актуалізація назріла, але цей план не витримує критики. Також він назвав його “хрінню”.
У цьому питанні чинні депутати знову ж таки дали фору попередникам. Повага (сарказм).
Як це може бути далі?
Після актуалізації генплану активізувалися потенційні забудовники Замкового узвозу. Уже менше ніж через місяць після цього забудовник звернувся із заявою про отримання містобудівних умов та обмежень на зведення комплексу багатоповерхівок по вулиці Гагаріна, 60, що біля Замкового узвозу. А в кінці жовтня міськрада видала містобудівну документацію.
Таким чином доволі просто встановити і ключову мету самої актуалізації, і головних бенефіціарів процесу.
Жителям міста варто очікувати появи чотирьох багатоповерхівок, одна з яких на вісім поверхів в історичній частині міста. Бо саме ж для цього актуалізація і була треба (теж сарказм).
Чи вплинуть на це нинішні суспільні настрої? Гарне питання і чудова перевірка на спроможність і роль громадянського суспільства.
Замість епілогу
Розрахунки – Артура Чемириса
Отже, що ми маємо в сухому залишку?
У більшості питань чинна каденція нічим не поступається попередникам, а в земельних так і взагалі намагається перевершити.
Нинішні депутати поки не вдаються до активної кадрової міграції, також із відходом «Свободи» завершився процес масового працевлаштування безробітних у міськвиконкомі за рахунок платників податків.
Але на цьому в принципі і все: плюси закінчуються.
Нинішні депутати доволі швидко змогли вирішити «проблемне питання» із актуалізацією генерального плану, чим, цілком можливо, уже вписали свої імена в історію міста на багато років. Доволі печальний вигляд має і ситуація із «земельними» рішеннями, де все так же земля роздається своїм і для своїх, хоч і не напряму, як це було раніше.
У питанні регламенту чинна каденція хоч поки і не замахнулася на обсяги «Канівської сесії», але й сама почала свою роботу із порушення, за яке не понесла жодної відповідальності.
І, врешті, вишня на торті – опозиція. Точніше її відсутність.
Нині депутати люблять говорити про це, використовуючи слово «конструктивна опозиція». Проте всі, хто хоч трохи слідкує за черкаським політичним життям, розуміє, що такого поняття в принципі не існує (так само, як і опозиції в раді). І «сигнальне» голосування за премію Бондаренку із подальшими виправданнями це чудово наочно демонструє.
Розмови про конструктив – це добре. Але на сьогодні реалії української політики такі, що жодна влада не може існувати без системи противаг. Бо за цим слідує загрозлива концентрація влади у одних руках. Так званий «конструктив» дуже швидко перетворюється спочатку у «мовчазну згоду», а потім – і в кругову поруку.
Підготував Сергій Макаренко