Примушують працювати. У психоневрологічному інтернаті на Черкащині фіксують порушення прав підопічних (ФОТО)

Під час моніторингового візиту до Жовтневого психоневрологічного інтернату на Черкащині було виявлено низку порушень прав підопічних.

Про це інформують на сайті Уповноваженого ВРУ з прав людини.

Територія закладу доглянута: з елементами ландшафтного дизайну, садом, альтанками та облаштованим майданчиком для прогулянок. Біля інтернату є футбольне поле, яке команда установи використовує для тренувань та проведення змагань з командами інших інтернатів. Попри те, що не вистачає персоналу, працівники намагаються забезпечити належний догляд за підопічними.

В установі є потужне підсобне господарство (260 га землі, вирощують свиней, корів, кролів, свійську птицю). Це дозволяє покращити раціон харчування. Водночас підопічних залучають до робіт на господарстві не лише в межах трудотерапії. Фактично всі опитані стверджували, що працюють з 9:00 до 17:00 (тому підйом у ПНІ о 6:00). Звичайно, зайнятість чоловіків має бути організована, але така тривала робота на господарстві має оплачуватися відповідно до статті 25 Закону України «Про психіатричну допомогу». Крім того, підопічні говорили, що їх примушують працювати.

Оскільки інтернат розташований у приміщенні колишньої школи, в ньому не створені належні умови для проживання. Зокрема, житлові кімнати великі (на 8-14 ліжок), де на одне – удвічі менше площі, ніж за нормативами. Ліжка розміщені впритул, немає тумбочок.

Житловий корпус та адміністративна будівля не облаштовані належним чином пандусами, поручнями та є архітектурно недоступними для маломобільних підопічних.

Через те, що більшість підопічних працює, вони одягнені в «робочий» одяг і мають неохайний вигляд. Також в інтернаті виявлено неналежний облік і витрачання грошей недієздатних підопічних, опіку над якими відповідно до 66 статті Цивільного кодексу України здійснює заклад.

Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі
Вісімнадцять три нулі

коментарі
1 Коментар
  1. Сповідь матері : Майже 32 роки тому у нашу сім’ю увірвалося тяжке, непоправиме горе.На сьомий день народження наш синочок захворів менінго – енцефалітом.Після лікування він став інвалідом з дитинства першої групи.Всі ці роки наша сім’я доглядала і піклувалася про Сашу.Односельці з розумінням і повагою ставилися до нашого сина.Сприймали його як здорового.Але хвороба почала прогресувати Саша зробився дуже агресивним . Постало питання про влаштування до психоневрологічного інтернату.Нам соц іальні працівники порадили реалібітаційний центр який знаходиться у с.Мирне Чорнобаївського району .Це Жовтневий психоневрологічний інтернат, який є одним з найкращих на Україні.Ми родиною рішили поїхати подивитися на умови проживання у цьому інтернаті. Коли ми приїхали туди то саме перше побачили райський уголок.Красивий забор з кованими воротами .Посередині території стояв після ремонту як новий інтернат , а навкруги клумби з квітами .Так красиво що можна ходити часами і любуватися тією красою.Ми зайшли до приміщення і саме перше що нас вразило – це скрізь чистота : ліжка застелені покривалами, подушки як ті пілотки на піонерах стояли на кроватях сніжно білі- білі.Після спілкування з керівництвом і обслуговуючим персоналом ми зрозуміли що будемо сина посиляти на проживання іменно у цей реалібітаційний центр.Ось уже майже два місяці наш синочок тут живе. Директором цього закладу є Черненко Галина Леонідівна .Я хочу назвати цю чудову , прекрасну, дбайливу Жінку з великої букви Так ,як для своїх підопічних є ,,Мамою ” Леонідівна своїх підопічних любить ,як своїх дітей.Кожний день їх відвідує , питає як у них діла.І вони називають Галину Леонідівну – наша мама.Увесь обслуговуючий персонал дуже дбайливо ставиться до підопічних.Вони завжди чисті, ухожені і усміхаються.Галина Леонідівна разом зі своїм колективом за роки свого правління інтернатом створила такий чудовий реалібітаційний центр для хворих з психічними розладами ,якому немає аналогів по всій Україні.А я як мама , що виховувала таку хвору дитину 32 роки знаю що це значить.І тому я хочу вклонитися низько до самої Землі усім цим людям , що працюють і віддають свою частинку своєї душі цим хворим людям із Жовтневого психоневрологічного інтернату.Нехай Бог Вам посилає міцного здоров’я , щастя , витримки у Вашій тяжкій праці

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *