“Я розчарований у політиці з першого дня, як тут опинився”, – Скічко про роботу в ОДА, політику, вакцинацію (ІНТЕРВ’Ю, ВІДЕО)

Два з половиною місяці тому на Черкащині відбулася чергова «рокіровка» глави адміністрації. Очільником області досить несподівано став народний депутат і колишній шоумен Олександр Скічко. За недовгий час перебування в парламенті він продемонстрував власну амбітність та вміння швидко вчитися, а на Черкащині за короткі терміни встиг стати однією з найбільш впливових політичних фігур.

Подив такого кадрового призначення у тому, що Скічко фактично проміняв депутатський мандат і життя в столиці на проблемний, хоч і рідний, регіон та посаду з доволі обмеженим арсеналом можливостей.

Черкаський політикум буквально розтікся у прогнозах і фактично розбігся на два табори. Одні пророкують, що «губернаторська» посада для молодого Скічка – це певна проба пера у виконавчій вертикалі та трамплін для штурму майбутніх міністерських портфелів.

Інші ж кажуть, що він приходить всерйоз та надовго. Фінансовий та політичний «дах» (на відміну від трьох попередників) він має, а отже, і приціл на потенційну посаду «префекта» теж.

Помирити ці дві сторони – під владу лише часу. Сам же Скічко свій переїзд із столиці у кабінет на третьому поверсі із видом на Соборну площу пояснює досить банально і романтизовано:

– Це суспільно важлива для мене робота. Мені імпонує те, що можна зробити реальні результати, які залишаться на покоління.

Ми домовляємося про інтерв’ю з Олександром Скічком ще до того, як його офіційно представили головою Черкаської ОДА. Врешті зустрічаємося 17 березня. Місце зустрічі – не випадкове: відкриття черкаського драмтеатру разом зі стартом вакцинації на Черкащині – два потужні інформаційні приводи, які уже припали на час перебування Скічка на посаді.

На зустріч із журналістами глава області приїздить відразу із зустрічі, на якій обговорювали майбутнє черкаського аеропорту. Він каже, що змерз, кілька разів присідає «для розігріву», жартує, що через тих, хто хоче з ним поговорити, у нього лишається небагато часу і попереджає, що має півгодини.

Інтерв’ю виходить вдвічі довшим. Питань – багато, а відповіді – розлогі. У підсумку говорили про пряму комунікацію з міністрами та президентом, про пріоритетні напрямки у роботі, про перспективи аеропорту та, звісно, про антивакцинаторів. Все це та значно більше – далі у текстовій версії нашого інтерв’ю.

“Якщо немає якогось погодження з міністерства, я не буду очікувати, поки дійде лист, поки його знайдуть, буду дзвонити напряму міністру”

І. М.: Відкриття драматичного театру було однією з головних медіаподій області за останній час. Ще одна потужна медійна подія – це старт вакцинації в Україні, який відбувся у нас у Черкасах. Які ще гучні медіаприводи в нас плануються надалі?

 – Ми б хотіли, щоб їх було більше, таких медіаприводів, і, більше того, я готовий робити все для того, щоб Черкащину в Україні знали. Мені особисто як черкащанину дуже шкода, що потенціал і можливості області не розкриті. Тому що коли люди в Україні думають, куди поїхати, наприклад, вони зазвичай думають про Львів, про Одесу і чомусь не думають про Черкащину. Мені здається, що ми просто не вміємо правильно подати необхідну інформацію. Десь потрібно вирішити інфраструктурне питання, десь – розказати, донести інформацію. Мені хотілося би, щоб Черкащина була в багатьох питаннях першою. У нас є кілька сюрпризів на цей рік. Але це навіть більше не сюрпризи, це плани, які ми хочемо реалізувати.

І. М.: Ви можете назвати щось конкретне?

 – Один із них, напевно, це відкриття Шевченківського центру або Будинку культури в Каневі. Зараз ми працюємо над концепцією цього будинку. Хочемо, щоб це була будівля, яка буде функціонувати, і щоб тут відбувалося щось таке, що раніше не відбувалося в Черкаській області. Наприклад, Шевченківська премія, яка кожного року вручається в Києві. Чому в Києві? Якщо місце Шевченка – це Черкаська область, це Черкащина. Мені здається, що Канів для цього ідеальне місце. 

С.М.: У те, що ви станете головою адміністрації, не вірилося до самого кінця. Як так вийшло, що ви фактично проміняли статус народного депутата на посаду голови адміністрації, органа з досить вузькими повноваженнями? Вас вмовляли в Офісі Президента?

 – Насправді рішення дійсно непросте, не можу сказати вам, що я планував і що я взагалі півроку тому знав, що така ситуація може відбутися. Але я це сприймаю як суспільно важливу для себе роботу, як громадську роботу. Тому що відповідальність на сьогодні більша, це робота з конкретними справами. У цьому є як свої мінуси, так і свої плюси.  Мені імпонує те, що сьогодні можна зробити реальні результати на Черкащині, і ці результати залишаться на покоління. 

З приводу обмеженості влади керівника області – це як подивитися. Зрозуміло, що повноваження сьогодні не ті, які були 10 років тому.

Проте деякі очільники ОДА приходять, наприклад, з бізнесу та не мають комунікації у Верховній Раді та Офісі Президента. Я, маючи цю комунікацію на сьогодні, можу зробити більше. Певні бюрократичні процедури іноді затягують на роки. І деякі питання доводиться вирішувати, скажімо так, “підштовхуючи” ці рішення, я вам скажу відверто. Якщо немає якогось погодження з міністерства, я не буду очікувати, поки дійде лист, поки його знайдуть, буду дзвонити напряму міністру. На щастя, в мене є прямі комунікації для того, щоб це питання вирішувалося. 

І. М.: Такі випадки вже були, коли ви телефонували напряму міністру?

 – Це стосується спецперевірки, призначення. Наприклад, для того, щоб призначити людину на директора департаменту, має бути погодження від міністерства. І скажу чесно, ми відправили лист, почекали тиждень і погодження не було. 

І. М.: Ми про Лапіна (директор департаменту будівництва ОДА) зараз говоримо?

 – Ну, в конкретно випадку так. І доводилося дзвонити просто просити: «Знайдіть, будь ласка, десь там у вас є погодження», тому що треба рухатися вперед, а через це зупиняється багато процесів. 

С.М.: З ваших слів виходить, що ви сюди прийшли, маючи вже певний вплив у себе в багажі. Тобто вам вдалося всього цього впливу набути фактично за рік перебування у Верховній Раді. Можете поділитися секретом: як так швидко вам вдалося знайти пряму комунікацію з президентом, з міністрами?

 – Мені здається, що півтора року – це не мало, відверто кажучи. Це перше. Друге, ми всі з однієї команди, повірте, комунікацію всередині парламенту, з головами комітетів, можна знайти достатньо швидко, тому що ми постійно на роботі, ми спілкуємося один з одним. З міністрами… Ми їх призначали на посади, я голосував за цей Кабмін. Щодо Офісу Президента – в нас в принципі знайомство з президентом відбулося набагато раніше, ніж півтора року тому. 

С.М.: Скажіть, будь ласка, чи розглядали вашого батька як кандидата на посаду голови Черкаської ОДА? 

 – Ні. Дивіться, проблема в тому, що сьогодні ми маємо фільтрувати ту інформацію, яка надходить, має бути якась інформаційна гігієна. 

І. М.: Запитання з приводу вашої заяви на складання мандата. Запитання, власне, в тому, куди вона “закотилася”? Бо зараз побутує така думка, що це для вас як запасний аеродром, куди ви можете повернутися, якщо тут не складеться. Чи плануєте повертатися в парламент?

 – Вона (заява про складання повноважень депутата – ред.) стояла в порядку денному на завтра (на 18 березня, – ред.), і я сьогодні дізнавався про це. Бо я хотів би, щоб ця заява розглядалася за моєї присутності. Там є можливість для народного депутата сказати фінальне слово. Я хотів би все ж таки його сказати, тому що це певний етап в моєму житті й для мене це було б важливо. Тому я запитав про неї. Але за моєю інформацією, зараз депутати зайшли в розгляд питання, яке стосується земельної реформи, з трьома тисячами правок. Мені сказали, що, скоріш за все, до мене черга може не дійти по розгляду цієї заяви. Але це знову ж таки збіг обставин, а не якась там закономірність. Тому я думаю, що не варто переживати за це. Я думаю, що це хвилюються ті, хто хочуть вже почати агітаційну кампанію. Тобто хтось дуже сильно скучив за виборами. 

І. М.: Давайте тоді конкретизуємо. Чи є у Вас бажання повернутися в парламент і чи є умови, за якими ви могли б полишити посаду в ОДА і повернутися в Раду?

 – Я думаю, що ні. Думаю, що найближчим часом ця заява буде розглянута, відповідно говорити про повернення абсолютно недоцільно на сьогоднішній день.

“Я прийшов не для того, щоб боротися, я прийшов для того, аби розбудовувати”

С.М.: Хотілося б дізнатися про пріоритетні напрямки вашої роботи. Ваші попередники, коли приходили до влади, або відразу проголошували певну пріоритетність, або це було помітно. Так, Роман Боднар боровся з лісівниками і з забудовою біля Дніпра. Пан Сергійчук із тарифною політикою, зокрема із ТЕЦ. З чим ви збираєтеся боротися на Черкащині?

 – Давайте так, я  хотів би змінити, скажімо, посил. Я прийшов не для того, щоб боротися, я прийшов для того, аби розбудовувати і для того, аби, консолідуючи всі зусилля, все ж таки був результат на Черкащині. Боротьбою мають займатися правоохоронні органи. На сьогодні, як ви сказали, можливості керівника області достатньо обмежені.

Ви говорите, наприклад, про ліс і про незаконну вирубку, то, безумовно, потрібно боротися з незаконною вирубкою тут, на місцях. Для цього є спеціальні служби: екологічна інспекція, поліція. Але для цього потрібно провести комплексну реформу, яка полягає в тому, щоб розділити функції лісників, які сьогодні самі ж вирощують, самі ж рубають і самі ж контролюють себе. 

Моє бачення в тому, що проблему потрібно вирішувати систематично. Тому я свої основні зусилля хотів би направити в першу чергу на розбудову, на створення нових об’єктів, на розбудову медичної галузі, на велике будівництво, на створення, на завершення, на введення в експлуатацію.

От щойно ми повернулися з наради в черкаському аеропорту. Треба вирішувати питання, що з ним робити. Правоохоронці мають займатися питаннями, куди поділися кошти і чому так сталося, що ми сьогодні маємо злітно-посадкову смугу з обмеженнями, хоча повинні мати її без обмежень. Але це питання правоохоронців. Ми маємо вирішувати, що робити далі.

С.М.: Дві ремарки. Перша щодо правоохоронних і взагалі контролюючих органів – однозначно вони потребують реформування. Але знову ж таки це питання часу. У нас зараз є приклад реформування прокуратури, яке намагаються завершити. Є дуже багато питань і до самої цієї процедури, і до реформ інших структур. Скільки чекати вирішення всіх цих питань, про які ви говорите: ліс, несанкціоновані забудови, “відмивання” коштів? Скільки чекати цього реформування? Чи немає у вас бажання ввімкнути якийсь неформальний вплив? Ну, типу грюкнути кулаком по столу, мовляв, «хлопці давайте працювати».

 – Перше – з приводу реформи. Реформа про лісове господарство потребує комплексного підходу і це питання не місцеве, це питання всеукраїнське. Зрозуміло, що це не відміняє діяльності безпосередньо на місцях. Коли  до нас надходять якісь скарги, ми робимо комісії по нагляду. Ми зараз створили, наприклад, комісію по нагляду, що стосується пожеж у лісах. Тому що минулий рік показав нам жахливі результати по Україні: це Луганська область, це Житомирська область (йдеться про масові пожежі – ред.). Ми ідемо на випередження для того, аби зараз створити комісію, провести пожежну інспекцію по лісових господарствах і тих підприємствах, які там є. Паралельно будемо проводити також і контроль незаконної вирубки, але я і ще раз вам кажу, що це питання можна вирішити лише комплексно.

“Наше завдання зараз розібратися, для кого ми будемо це робити: хто потенційно буде літати з цього аеропорту?”

І. М.: Щодо театру. Свого часу експерти з пожежної безпеки зауважили, що найімовірніше тут відбувся підпал. Тому хотілось би розуміти, на чиїх плечах лежить витрачання 185 мільйонів гривень на це приміщення? Чи є якась інформація по слідству?

 – На сьогодні я не можу коментувати цю інформацію. Тому що вона перебуває в рамках кримінального провадження, і для того, аби не вийти за рамки своїх повноважень, давайте ми запросимо сюди представника правоохоронних органів та зробимо брифінг, де вони розкажуть, що зроблено, які є результати.

С.М.: Ви говорили про те, що один із акцентів роботи буде на Шевченківський центр. Там відбувся тендер, доволі дивний він сам по собі, його виграла фірма із Дніпра. У неї є сумний досвід: мали у 2018 році завершити об’єкт, але на сьогодні його не завершили. Там кошти сплачені, а роботи не зроблені. Чи спілкувалися якось із підрядниками і чи вірите ви в те, що вдасться за рік завершити цей об’єкт?

 – У нас була нарада по Каневу: як ми будемо рухатися та що для цього потрібно. Маємо дуже стислі терміни: цей об’єкт у нас визначений як пріоритетний до 30-річчя України (йдеться про Незалежність – ред.), відповідно у нас немає кінця року. І ми будемо робити для цього все. 

І. М.: Ситуація з приводу будівництва Канівської ГАЕС. Чи орієнтуєтесь ви загалом в ній станом на зараз і чи безпечний і доцільний цей проект?

 – На сьогодні, за тією інформацією, яку я маю про проект вартістю більше 1,2 млрд євро – то цей проект є абсолютно екологічно безпечним. Це за моєю інформацією, знову ж таки, але я не спеціаліст. У державному бюджеті передбачені державні гарантії під цей проект. Інвестором може бути лише міжнародна інституція, тому що 1,2 млрд євро – це рівень МВФ, Світового банку і так далі.

С.М.: Планували запитати про аеропорт, але ви вже частково відповіли…

 – Можу розповісти про аеропорт. Ситуація така: був замовлений проект. Ніби як замовляли, щоб сідали літаки без обмежень, а в результаті отримали злітно-посадкову смугу з обмеженнями. На сьогодні ці обмеження суттєві, мова йде про різні типи суден. Зараз ця злітно-посадкова смуга зможе приймати літаки меншої ваги і з меншою кількістю пасажирів. 

По-перше, наше завдання зараз розібратися, для кого ми його будемо робити: хто потенційно буде літати з цього аеропорту. По-друге, ми можемо його ввести в експлуатацію, і для цього залишилося нанести розмітку і подати документи в Державіаслужбу. 

“Украерорух” сьогодні функціонує. З’являлось багато інформації в ЗМІ про те, що він припинив діяльність – це не відповідає дійсності. Диспетчерська служба може бути відновлена за поданням, як тільки “Украерорух” зрозуміє, куди черкаський аеропорт рухається. Сьогодні (17 березня – ред.) був керівник “Украероруху”, якраз таки ми по цьому питанню спілкувались. 

Треба навести розмітку, ввести в експлуатацію, і після цього ми отримаємо злітно-посадкову змогу. Це ще не все. Є ще руліжка (рульова доріжка – ред.), світлосигнальне обладнання, є перон, які також мають відповідати хоча б показникам злітно-посадкової смуги. Суми, про які ми сьогодні говоримо, достатньо значні – світлосигнальне обладнання в районі 70 мільйонів, перон та руліжка – це більше 160 млн грн. Зрозуміло, що фінансування таких об’єктів не може відбуватися за рахунок обласного бюджету. Є програма розвитку аеропортів у державі: там 16 аеропортів, зокрема й Черкаси визначені як один із пріоритетних. Але окрім того, що потрібно внести ці кошти, треба ще закупити обладнання, покрити борги по аеропорту…

Тому об’єкт, відверто кажучи, складний з такою шаленою передісторією. Будемо спілкуватися з обласною радою для розуміння, як ми будемо рухатися далі, тому що це є об’єкт власності обласної ради. Але я думаю, що здавати в експлуатацію його потрібно. Треба завершувати цей процес для того, щоб злітно-посадкова смуга існувала, щоб він з’явився на карті аеропортів світу.

С.М.: Ви можете сказати, що це компетенція правоохоронців, але все-таки: ви цікавилися, який там хід розслідування? Адже історія аеропорту унікальна в плані його ремонту, тому що там і ціни завищені, і ремонт неякісно виконали.

– Ми маємо оперувати фактами. Я теж стурбований цими фактами, і мені здається, що там є неякісні роботи. Так само подумало і НАБУ, завело окремо кримінальне провадження, замовили експертизу. Експертиза показала, що всі роботи виконані згідно з проектом. 

С.М.: Це новина для нас, якщо чесно.

– Зараз проводиться наступне розслідування по цьому напрямку. Знову ж таки, я боюсь коментувати, бо не хочу вийти за межі дозволеного і щоб не було претензій до мене. Тому, я думаю, що по цьому питанню у нас два пункти до правоохоронних органів, щоб зробити брифінг, і вони розказали по першому і по другому. Я готовий організувати це сьогодні без питань.

“«Ходаків» надзвичайно багато, я цілком нормально до цього ставлюся”

С.М.: Які стосунки у вас складалися із колишніми головами ОДА: із Романом Боднаром і Сергієм Сергійчуком? Тому що за нашою інформацією від співрозмовників у політичних колах, ви мали відношення до відставки і одного, й іншого. 

– Ви маєте цю інформацію, судячи з усього, з телеграм-каналу.

С.М.: Не з телеграм-каналу, ні. 

– Або ж ви маєте цю інформацію від людини, яка прочитала це в телеграм-каналі, і вам це сказала. Тому давайте будемо говорити об’єктивно. Ви можете запитати це в мене, і я відповім. І це буде правда, а так це чутки. Виходить, що ми з вами маємо зараз коментувати чутки.

С.М.: Ні, давайте поговоримо про стосунки, які були.

– У мене були хороші стосунки і з Романом Боднаром, і з Сергієм Сергійчуком. Абсолютно робочі стосунки що з одним, що з іншим, як народного депутата і очільника ОДА. Я можу сказати однозначно, що я не мав відношення до відставки Сергія Івановича Сергійчука. Я можу сказати однозначно, що навіть у момент, коли була відставка Сергія Івановича, я тоді ще не знав про своє майбутнє безпосередньо.  Про причини (відставки, – ред.), я думаю, буде некоректно з моєї точки зору говорити.

С.М.: Можливо, теж скажете, що чутки. Є інформація, що ви мали пряме відношення до роботи виборчого штабу “Слуги Народу” в період місцевих виборів, що ви навіть співбесіди проводили з кандидатами. Тут два питання: перше – розкажіть, кого ви подавали у списки до міської та обласної рад, якщо це не секрет. Наскільки знаю, у народних депутатів були відповідні квоти. І друге питання: ваші враження – чи задоволені ви результатами виборів у Черкаській області для “Слуги Народу”? 

– Це не чутки. Це те, до чого я мав відношення. Тому що кожен народний депутат мав відношення до виборчої кампанії і дійсно була можливість подавати тих чи інших кандидатур. В мене була невелика квота –  це дві людини до Черкаської міської ради, тому що основна частина міста не в мене, а в інших народних депутатів, нас тут троє – це Люба Шпак, Олег Арсенюк і я. У мене от незначна частина. За квотою випали два кандидати. І в принципі два мої кандидати не пройшли. Тому немає сенсу щось коментувати.

С.М.: Як оцінюєте результати партії?

– Зрозуміло, що завжди хочеться більше. Це абсолютно нормальна ситуація, але ми маємо розуміти, що діяльність партії – це така достатньо складна система, і діяльність осередків на місцях формується не за місяць, не за три і навіть не за рік. Я вважаю, що ми маємо результати ті, які ми маємо, і тепер повинні показувати свою ефективність. На наступних виборах ми будемо мати більше, все достатньо просто.

І.М.: Зараз президент Зеленський оголосив боротьбу із представниками партії ОПЗЖ (із проросійською її частиною). Натомість у грудні в Черкаській обласній раді фракція “Слуги Народу” віддала свої голоси за заступника Доманського (депутат від партії ОПЗЖ, – ред.). Як нам здається, в обмін на голоси за заступника Лісового (депутат від партії “Слуга Народу”, однокласник Скічка – ред.). Ваша позиція щодо цього голосування?

– Я думаю, що президент Володимир Зеленський оголосив боротьбу всім попереднім політикам, не важливо це ОПЗЖ чи не ОПЗЖ, і так далі.

С.М.: Канали тільки ОПЗЖ закрили, іншого відомого політика канали працюють.

– Канали закрили не просто так, давайте оперувати даними. Канали закрили на основі рішення РНБО. РНБО отримала інформацію для накладення санкцій на тих чи інших людей. Якби була можливість  накласти санкції на інших людей, які є власниками інших каналів, то, можливо, вони були б теж закриті. 

Що стосується голосування в грудні, то я, чесно кажучи, не пам’ятаю і не готовий вам сказати, чи голосувала партія “Слуга Народу”. Я не брав участі в цьому процесі, тому мені складно коментувати те, в чому участі я не брав.

С.М.: Ні для кого не секрет, що коли змінюються голови (чи міський голова, чи голова адміністрації, а голова адміністрації у нас часто мінявся останнім часом), завжди є такі певні групи людей, які приходять до нових очільників і щось просять або пропонують. Їх називають у простонародді «ходаками». Після вашого призначення вже багато було таких «ходаків»? Чи не приходили, наприклад, представники криміналу? Адже наскільки я знаю, кримінал на сьогодні має досить міцні позиції в нашій області.

– Представники криміналу… Ну, я не знаю… Знаєте, це таке поняття обширне взагалі. Відверті представники криміналу до мене не приходили. «Ходаків» надзвичайно багато, я цілком нормально до цього ставлюся. Але знаєте, що є «ходаки»? Є колеги, старі знайомі, навіть родичі врешті-решт. І всі приходять з певними кандидатами, пропозиціями. Пропозиція – тобто якийсь інвестиційний проект або прохання про ремонт у якихось школах, садочках. Ремонт доріг – регулярно. 

С.М.: Заступників своїх не пропонують? 

– Кожного дня хтось щось пропонує, давайте так закріпимо.

“Я ніколи в своєму житті не вірив у те, що в нас будуть такі дороги, наприклад, в Черкаській області. Але вони є!”

І. М.: В останніх голів ОДА були дуже напружені стосунки із міським головою Черкас. Які стосунки із Анатолієм Бондаренком у вас?

– У мене робочі стосунки з Анатолієм Бондаренком. Ще раз хочу пояснити свою позицію. Наприклад, є садочок на “Митниці”, який ми хочемо побудувати. Кошти на нього нам дали ще восени, але лише зараз йдуть процедури. Здавалось би – це нонсенс. Гроші є з осені, а ми тільки зараз оголошуємо процедури. На це є низка своїх бюрократичних обставин, які пов’язані з передачею документів, проектів, експертиз тощо. І якщо місто не буде працювати з областю, то в результаті страждатимуть жителі й міста, і області. Я хочу, щоб у нас було інакше. Я хочу, щоб все ж таки був результат і основне – щоб був садочок. Не важливо, хто його відкриє, не важливо, хто буде стояти і бити себе в груди, що він це зробив. Важливо, щоб він був. 

Така сама ситуація і по драмтеатру. Не важливо, хто відкриває, а важливо, що він є. Що ми сьогодні тут, що люди можуть ходити, відвідувати вистави. Я сподіваюсь, що найближчим часом, після проведення репетицій, вони зможуть це зробити. Для мене це важливо.

Говорити про переваги, наприклад, програми президента «Велике будівництво»? То навіть не треба говорити, люди бачать. Відверто кажучи, так, є негатив, його сьогодні дуже багато, він ллється, як ото про вакцинацію. І певні міфи, історії і так далі. Але коли я їду дорогою Черкаси-Київ, завжди було так: ти їдеш по Київській області, а потім тобі соромно за Черкаську. А зараз ти їдеш по Київській і тобі соромно за Київську і мрієш, коли почнеться Черкаська. І потім вона починається, ти їдеш і не можеш собі уявити, що це взагалі Україна. Я вам кажу відверто, я ніколи в своєму житті не вірив у те, що в нас будуть такі дороги, наприклад, в Черкаській області, але вони є! І як би там не казали, але це програма президента «Велике будівництво». І не треба бігати на кожному кроці про це говорити.

Драмтеатр був завершений у межах програми президента «Велике будівництво». До цього були фінанси із державного, із обласного, із міського бюджету. Ми маємо це визнавати, я не бачу в цьому нічого поганого. Завершуємо в межах програми президента «Велике будівництво». Театр красивий? Так! Відкритий? Так. І це основне.

І. М.: На одному із останніх пленарних засідань сесії Черкаської міської ради депутати проголосували за звернення до вас про спрямування 120 мільйонів гривень на ремонт доріг. Це досить велика сума. Чи варто взагалі місту розраховувати хоч на якісь гроші в цьому контексті?

–  Ну дивіться, звернутися про те, щоб виділили кошти – це завжди дуже благодатна історія. І потім сказати, що нам не дали і тому вони винні. Депутати обласної ради теж могли б звернутися до міської ради, щоб вони теж дали області кошти. Але давайте будемо говорити компетентною мовою.

У нас на сьогодні є 599 мільйонів гривень, які виділені нам з дорожнього фонду. Це субвенція з державного бюджету. 120-130 мільйонів виділені в межах обслуговування. Що таке обслуговування? Це на всю область кошти, які будуть витрачені в зимовий період часу, в основному, і плюс там, де є критичні моменти по ямковому ремонту.

Тобто залишається у нас вже близько 460 мільйонів. Це на всю область, на загальну протяжність доріг. Є бюджет на комунальні дороги, він не може перевищувати певний відсоток. Цей бюджет – це 120 мільйонів гривень. Тобто сьогодні, якщо перефразувати те, що зробила міська рада, вони кажуть: «Віддайте нам весь бюджет на всі комунальні дороги, на всі міста, які є». А міст у нас багато: Золотоноша, Канів, Сміла, Умань, Звенигородка, можу перераховувати довго… Плюс ОТГ і так далі. Оце в принципі так. А вони кажуть: «Давайте нам у Черкаси все».

Чи правильне це звернення? З точки зору політики, напевно, правильне. Я дуже їм вдячний, що вони звернулися, і ми обов’язково розглянемо це звернення. З точки зору реальності, звертатися – це ж не роботу робити, це звертатися. У нас в переліку, здається, передбачено, якщо я не помиляюсь, 20 мільйонів гривень на Черкаси.

Якщо порівнювати бюджет Черкаської області і бюджет міста Черкаси, то ви будете здивовані, але бюджет Черкас більший, аніж області. Чому про це сьогодні не говорять міські депутати? Я не знаю. Але сьогодні донести це до людей надзвичайно складно. Я зустрічаю черкащан, які мені потім можуть транслювати текст депутатів міської ради. На жаль, ми маємо таку сьогодні ситуацію. Але я завжди за об’єктивність і чесність. Тобто якщо мене люди запитають: «Чому не дали 120 мільйонів?», – я можу пояснити. По-перше, бюджет області менше, ніж міський. Друге, 120 мільйонів – це всі комунальні дороги.

“Ми живемо в такий період, коли сказати якусь брехню і рознести її по соціальних мережах – це три секунди справи. Сказати щось хороше, якісь докази, розповісти людям правду – це так не розноситься”

С.М.: Вакцинація. І ви як голова ОДА, і ми як журналісти зараз з цим зустрічаємося: є цілісінький рух антивакцинаторів. Зараз є дуже багато коментарів, багато критики, як циган сонце, крутять цю вакцинацію. На вашу думку, в чому причина цієї масової недовіри і як її можна побороти?

– Розділимо відповідь на це питання на дві частини. Перше – у нас в цілому люди погано ставляться до вакцинації, ну це так історично склалося. Пов’язано це не лише з коронавірусом, вони завжди погано ставилися до вакцинації. На відміну від Європи, де вакцинація – це норма. У нас же, напевно, так склалося через недопрацювання інформаційної кампанії.

Але друге питання: у нас же у свій час теж закуповували різні вакцини. І це теж проблема. Люди згадують, що тоді колись була неякісна вакцина. Це питання до інших закупівель, які були проведені. Вони потім порівнюють і вже бояться – це нормальна ситуація.

Однак усе ж таки треба дивитися об’єктивно на речі. На сьогоднішній день у світі є кілька вакцин, їх не так багато, можна порахувати на пальцях однієї, двох рук. Ті, які реально функціонують – однієї. Є два типи вакцин: «Pfizer» і «Novovaks» – це один тип РНК, здається, я не пам’ятаю точно, як він називається. І інший – це от «AstraZeneca» і «Sinovac» і інші, які створені. Дві вакцини, які кардинально відрізняються між собою.

Перша вакцина, яка «Pfizer» і «Moderna» – це вакцини, які створені на новій технології генетично модифікованих організмів. І такої вакцини ніколи не було в світі. Це вперше. Тобто дійсно ніхто не знає, як вона буде реагувати, вперше створена. Але вона офіційно підтверджена, були клінічні дослідження і є висновки. Рекомендована ВООЗ.

Друга вакцина, яка, наприклад, у нас в країні використовується – це «AstraZeneca» і  «Covishield» від «AstraZeneca». Це вакцина на основі типового методу від грипу, коли береться невеличка доза вірусу, вона вводиться, відбувається реакція вироблення антитіл. Коли я спілкувався із спеціалістами безпосередньо, то вони навпаки, ну скажімо так, більш «зрозумілою» вакциною називають ось цю «типову». Тому що вона використовувалася багато років і зрозуміло, звідки взялася. Ця вакцина рекомендована Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

З’явився новий міф про те, що «Covishield» і «AstraZeneca» – це різні речі. Вийшов, наскільки я пам’ятаю, посол Великобританії і сказав, що це неправда і це копія точна. Ми живемо в такий період, коли сказати якусь брехню і рознести її по соціальних мережах – це три секунди справи. Це ти написав і все – всі написали. Сказати щось хороше, якісь докази, розповісти людям правду – це так не розноситься. 

С.М.: Отак завжди було й буде, я думаю, насправді.

– Ну, на жаль. Просто раніше це було за допомогою телебачення і було складніше донести цю інформацію, а зараз соціальні мережі підхоплюють це ось таким чином. Тому я все ж таки вважаю, що потрібно довіряти перевіреним джерелам інформації. Друге – це рекомендована вакцина ВООЗ. Третє – у нас вже провакциновано більше трьох тисяч медиків і у нас немає жодних серйозних реакцій. Це показник. Четверте – ми сьогодні проводили брифінг з вакцинації, там було кілька головних лікарів.

Я рекомендую усім послухати виступи Парамонова, Волгіної і Фесуна. Просто раджу послухати, що говорять ці головні лікарі, які вже вакциновані. Вони розкажуть про свої особисті враження і про процес вакцинації. І багато в чому стає зрозуміло, про що ми з вами говоримо. Це є от дуже важливо.

Можна ще прослідкувати і певну політичну  складову. В певний момент розказували, що коронавірусу не існує. Далі політика підключилася, коли почали знаходити вакцини і казати: «А де наша вакцина? Чому її немає? А в сусіда є, а ви не берете». Потім третій етап, коли вакцина з’явилася: «Та це ж неякісна! А в сусіда є». Тому не хочу проводити жодних паралелей, але мені здається, що люди, які аналізують, які дивляться інформацію із різних джерел – їм усе зрозуміло. 

С.М.: Мене цікавить ваша думка щодо інформаційної кампанії. От зараз почали вакцинувати публічних осіб. З одного боку, ніби логіка зрозуміла. Коли публічна особа вакцинується – це автоматично йде якась проекція на пересічних громадян, і має від цього рости рівень довіри. Але чи у цьому випадку ми можемо говорити про те, що от ця вакцина, яка була необхідна для групи ризику, наприклад, або для лікарів, вона йде публічній особі, якій нічого не загрожує?

– Взагалі потрібна масова вакцинація. Ми все це прекрасно розуміємо. У нас уже з 22 березня, з понеділка, починається другий етап вакцинації, коли ми будемо вакцинувати людей віком старше 80-ти. 

Що стосується публічних осіб, то ми їх вакцинували залишковою дозою. Тобто буває таке, що є складені списки, але певний лікар не прийшов, можливо, погано себе почуває, і залишаються кілька доз. В цей момент ми, розуміючи ситуацію, залучали відомих людей, які могли приїхати і показати своїм прикладом. Чому відомих людей? Тому що ЗМІ не напишуть про простих людей. На жаль, так це працює.

В цілому мені здається, що якби у нашій країні вакцинація проводилася останні 10-20 років у іншому режимі, регулярно, зрозуміло, з іншою інформаційною політикою, ми б не мали сьогодні потреби доводити людям, що вакцинація від коронавірусу – це добре. У зв’язку з тим, що цього не було проведено, ми маємо такий результат. 

І. М.: Вперше на офіційних сторінках Черкаської ОДА з’являються новини про дружину очільника області. Це ініціатива Єлизавети (дружина Скічка, – ред.), ваша чи політтехнологів? 

– Про те, що дружина з’являється на сторінках ОДА?

І. М.: Про те, що вона долучається до суспільно-політичного життя Черкащини. 

– Ну, в цілому, моя дружина достатньо соціально активна і вона займалась благодійністю до мене, скажімо так. Я підключився до цього процесу пізніше. У неї є фонд, який існує уже близько 10 років. Вони займалися благодійністю, робили це достатньо непублічно просто тому, що вона вважає це своїм громадським обов’язком, у неї є можливість допомагати і вона допомагає.

Приїхавши у Черкаси, фактично на сьогодні вона живе на два міста – Київ/Черкаси зі мною. В неї з’явилося бажання зосередити свої соціальні проекти більше на Черкаській області. З’явилися якісь нові ідеї, вона їх реалізовує. Беручи до прикладу мою дружину, ви можете прослідкувати, що ця її діяльність почалася задовго до того, як я став очільником ОДА, і навіть задовго до того, як я став народним депутатом. 

С.М.: І останнє запитання. Чи розглядаєте для себе варіант, що, розчарувавшись у політиці, можете повернутися у шоу-бізнес?

– Я розчарований у політиці з першого дня, як тут опинився, якщо чесно. Я не можу вам сказати, що я в захваті від того, що відбувається, але я дію за принципом: «Якщо не ми, то хто?». Я прийшов сюди для того, аби відбулися якісь зміни, я люблю цю країну і хочу тут жити. Тому я тут. Чи надовго я в політиці? Дуже складно загадувати, тому що п’ять років тому я не знав, що буду в політиці. На цей момент я маю бажання, маю проекти, ідеї, плани, цілі і хочу їх реалізувати. Що буде далі – покаже час.

Розмовляли  Сергій Макаренко та Ірина Малюкова

Фотографії – Олександра Рибалки

Хочеш читати ще більше якісних матеріалів?
Підтримай незалежний журналістський проект «18000»

DONATE