Про згоду на секс і чому це не привід для жартів

Уже й Закон чинності набрав, і ніхто розписки не вимагає, та і спецпрацівники не вламуються у двері серед ночі, щоб перевірити наявність письмової згоди. А дивні жартики так і продовжують гуляти соцмережами…

Дивує, що унормування наявності добровільної згоди на інтимний контакт, що в принципі має бути зрозуміло і так, але не було чітко прописано в Кримінальному кодексі, викликало такий шквал обурення і насмішок.

Як адвокат неодноразово стикалася з такими фразами слідчих “Тю, то чого ти пішла до нього в гості?” чи “Сама винна, була ж у міні-спідниці (з декольте/прозорій блузці тощо)” чи “То це ж твій чоловік!”. І ще безліч таких історій, де відсутність добровільної згоди не трактувалася як насилля чи зґвалтування.

Що було у частині першій статті 152 КК України? «Зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи».

Що стало? «Вчинення дій сексуального характеру, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування)».

Тобто законодавець лише більш чітко прописав, що таке зґвалтування. Хоча й таке трактування може бути по-різному використано в кримінальному провадженні. Переконана, буде ще купа роз’яснень і напрацьовуватиметься судова практика.

Цей Закон передбачив ще багато потрібних речей, наприклад, якщо раніше в статті 153 зазначалось «Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи…», то тепер «Вчинення будь-яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов’язаних із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи (сексуальне насильство)».

Бо для кожного своє «природньо» чи «неприродньо». Комусь і оральний секс – це знущання, а для когось БДСМ – те, що «лікар прописав».

Тобто зараз, як і має бути, якщо за добровільною згодою повнолітніх дієздатних осіб без присутності дітей – отримуйте задоволення на здоров’я.

Але оці всі істерики «а всьо, тепер жінки будуть шантажувати чоловіків відсутністю добровільної згоди» є безпідставними. Адже і раніше ніхто не був застрахований від неаргументованих звинувачень. Та і презумпцію невинуватості ніхто не відміняв, як і кримінальну відповідальність за неправомірне повідомлення про злочин.

Нарешті передбачена кримінальна відповідальність за домашнє насильство. І критиками цього, на мою думку, можуть бути лише агресори, які звикли принижувати, бити і калічити свою половинку. І це не лише про чоловіків. Зараз насильників може чекати покарання: від громадських робіт до реального позбавлення волі.

Чесно кажучи, сама жахнулася спочатку від необхідності письмових розписок, бо таки наші законодавці інколи можуть вчудити. Але прочитавши Закон не побачила нічого такого, що взагалі може зачепити нормальних людей. Якщо, звісно, ми живемо в цивілізованому суспільстві, а не в печері – де вдарив дубинкою по голові і потягнув за волосся задовольняти статеву пристрасть.

З самим Законом можна ознайомитися тут: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2227-19

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.