Як обрати мажоритарника?

Ех, якби був кандидат із зовнішністю Бреда Пітта, розумом Вінстона Черчіля, голосом Фредді Мерк’юрі, репутацією Ісуса Христа… Але ні, ми, як завжди матимемо справу з людьми, у яких купа вад і скелетів у шафі. Та все ж нам пропонують на 21 липня досить широкий асортимент як бувалих політиків, так і “нових облич”. І вибір часто неочевидний та складний. Тому ділюсь моїми власними спостереженнями: як відрізнити годну кандидатуру від підробки, яку продають нам у красивій обгортці.

ЩО РОБИТЬ ДЕПУТАТ-МАЖОРИТАРНИК?

Насамперед скажу, що особисто я не є прихильницею мажоритарної системи взагалі. На мій погляд, депутати мають обиратися на пропоційній основі. Але маємо те, що маємо і тому давайте виходити з того, що найбільший “плюс” мажоритарки – депутат, що представляє в законодавчому органі конкретну територію та інтереси людей, які проживають на ній. Тобто, він є таким собі “посередником” між центральною владою та конкретною людиною.

Тож чого ми можемо очікувати від хорошого депутата:

  • що він буде спілкуватися з виборцями і “доносити” їхні болі і жалі шляхом депутатських своїх запитів та звернень;
  • що він буде сприяти розвитку конкретної території слідкуючи, щоб при прийнятті державного бюджету були враховані її стратегічні інтереси;
  • що він, будучи професіоналом хоча б у якійсь сфері, буде створювати закони, які б цю сферу покращували.

Давати бідним виборцям гроші на лікування, ставити лавочки та дитмайданчики, будувати заводи чи розвивати чийсь окремий бізнес депутати не повинні! Тож якщо вам обіцяють щось подібне – перед вами шахраї або класичні представники “старої політики” як її люблять називати. Саме такі рібята і водять нас по пустелі вже 28 років…

ЩО НАСПРАВДІ ВАЖЛИВО?

Виходячи із вище зазначеного, якою людиною має бути хороший/ша мажоритарник/ця?

  • доступною (в хорошому сенсі цього слова), не уникати прямих контактів та вміти комунікувати з людьми. Якщо кандидат/ка не ходить на зустрічі, спілкується виключно через рекламу, статті, відео чи своїх представників, ігнорує дебати, не може зв’язати грамотно двох слів, не має активного аккаунту в соцмережах – навряд чи він/вона буде після перемоги мати тісний зв’язок із виборцями;
  • реально обізнаною в проблемах території, яку представляє. Тобто він або вона має жити чи активно працювати там вже певний час. Ті, хто все свідоме життя прожив деінде і раптом починає заливати, шо “моя прабаця колись тут козу доїла” або “Шевченків край заслуговує кращої долі” не катять – це так звані “парашутисти” які спускаються на округ лише за одним – за мандатом;
  • фаховою у певній сфері та мати бачення до її законодавчого покращання. Якщо людина все життя торгувала на базарі (умовно) і йде в раду “боротись з усім поганим проти всього хорошого” – вона не буде ефективним нардепом. В кращому разі її картка голосуватиме так, як комусь треба;
  • соціально або політично активною. Ми живемо в такі часи, які проявляють найбільш активних особистостей та їхні цінності як лакмусові папірці. Якщо людина ігнорувала Майдан, війну, економічні, соціальні та екологічні проблеми все попереднє життя і нічим, окрім розвитку свого бізнесу та побудови особистого достатку не займалася… я б не довірила їй представницький мандат. Лише людна з активним соціальним бек-граундом, яка вміє віддавати, а не лише брати, потрібна зараз українському Парламенту.

ТО ЯК ЗРОБИТИ ВИБІР?

Просійте кандидатів через сито цих якостей:

  • знайдіть на сайті ЦВК перелік зареєстрованих кандидатів по вашому мажоритарному округу https://cvk.gov.ua/pls/vnd2019/wp032pt001f01=919.html ;
  • перечитайте їхні біографії та програми, подивіться хто їхні довірені особи;
  • загугліть іншу інформацію, яку зможете знайти. Багато інформації про вже діючих чи колишніх політиків і кандидатів є на сайті https://www.chesno.org/ ;
  • подивіться їхні аккаунти в соцмережах, особливо те, що вони пишуть не зараз, а рік чи два тому;
  • сходіть на зустріч, які зараз проводитимуть кандидати, задайте особисто свої питання і подивіться людині в очі.

Якщо кандидат/ка невідомо чим займалися до балотування, або займалися виключно собою… якщо він/вона вже були у ВР чи іншому виборному органі і там прогулювали, байдикували або кнопкодавили… якщо їхня програма – копіпаст або абстрактні лозунги, а замість зустрічей про кандидата говорять борди і реклама на ФБ… сміливо відправляйте таких у бан.

А як щодо партій, спитаєте ви? Чи важливо, що кандидата висунула партія або краще, якщо йде сам? Як на мене це досить поверхневий фільтр, який може відділити хіба що ідеологічних противників. Тобто, якщо ви переконаний ліберал/ка, то не варто обирати кандидатів “Свободи”, а якщо націоналіст/ка, то можна не приглядатися до висуванців “Оппоблоку” чи “Демсокири”. Непогано, звісно, якщо ваш депутат буде не сам, а з партійною командою, яка зможе підтримати його ініціативи, законопроекти і т.і. Та все ж, набагато більш важливою є саме особистість. Партійна система в Україні все ще не розвинена, ідеологічних партій мало, праймеріз не проводяться, а позачерговість виборів не дала змогу навіть самим партіям провести якісний відбір кандидатів. Тож не довіряйте партійному керівництву – довіряйте собі і своєму розуму. Виділіть для цього часу більше, ніж на вибір телефону чи телевізора, адже ВР – головний орган нашої держави. Від нього залежить навіть більше, ніж від президента!

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.