18 запитань від “18000”: черкаський Дід Мороз про диво, прибуток і свято своїх дітей без нього (ВІДЕО)

Цей чоловік одягає червоного кожуха вже 15 років поспіль. Стільки ж – полишає своїх малих у Новий рік, аби створити свято іншим дітям і дорослим. Він зміг переконати в існуванні дива навіть власних дітей, які безліч разів бачили, як він чіпляє бороду.

Команда “18000” напередодні новорічних свят презентує новий спецпроект. У ньому ми ставитимемо 18 запитань незвичним героям відеосюжетів. У першому говоримо з Михайлом Коваленком, якого ви часто можете зустріти в образі Діда Мороза на новорічних святах.

– Вітаю! Я прийшла, аби поставити Вам 18 запитань від видання “18000”. Можна?

– Ага, я зрозумів логіку. Проходьте. 

– Як починаються ранки в черкаського Діда Мороза наприкінці грудня?

– Починається все дуже просто. Береться посох, вбрання, кидається все в машину. Беруться діти й везуться в школу й у дитячий садок. 

– А кава, чай? Чим снідає Дід Мороз?

– Дід Мороз зазвичай не снідає. Він на здоровому харчуванні. 

– Скільки років Ви вже одягаєте червоного кожуха?

– Років із 15, напевно. Навіть не можу точно сказати. Не менше 15 років, це точно. 

– Чи порахуєте, скільки відпрацювань в образі Діда Мороза у Вас уже було?

– Це неможливо. То за тисячі. 

– Скільки їх може бути в рік?

– Може бути 20, а може бути й більше. Залежно від навантаження, кількості дитячих садочків тощо. Одного разу ти йдеш просто по вулиці і дітей вітаєш, по квартирах, другого разу – три “новорічні ранки” в день по дитсадках. Буває і п’ять. Тому не підрахуєш. 

Прибуток є з чого брати. А це задоволення душі!

– Завжди є ті, хто хоче подарувати свято дітям, і є ті, хто хоче просто заробити на цих святах. До якої категорії належите Ви? Як узагалі ставитеся до тих і тих?

– Я це роблю не через прибуток. Прибуток є з чого брати. А це задоволення душі. І коли я заходжу в якісь квартири, де є нездорові діти, – я ні в якому разі не беру гроші. І дарую подарунки безкоштовно. У мене є така традиція: 31-го йду в магазин, купую півмішка цукерок і йду сам, куди очі бачать. Пишу в інтернеті “Дід Мороз пішов”. Хто гукнув – туди я й заходжу. 

– Ви з тих Дідів Морозів, які “не ховаються по камінах”, а приходять до дітей. Чому саме так?

– Діти повинні диво бачити. Як вони будуть у нього вірити, коли ти його не бачиш? То якесь диво, якого, може, немає. А так вони бачать, шо ось справжній Дід Мороз: і штани червоні, і валянки з хутром. І ще й цукерки роздає безкоштовно. Ну, от і диво. По-друге, ти від цього отримуєш величезний драйв. Коли ти даруєш дітям радість – ти йдеш і потім від тієї радості світишся. 

– Чи перекривають Ваші новорічні заробітки ті витрати на цукерки, які роздаєте діткам?

– Да, не в мінусі. Але сказати, що Дід Мороз – це прибуткова справа – не можу. Це більше заряд бадьорості на весь рік. Адже Дід Мороз працює два тижні в рік: із 19-го грудня до 1-го січня. Тому прибутковим це не назвеш. На цукерки вистачає, звісно.

Якщо від людини пахне алкоголем, він ганбить ім’я Діда Мороза.

– Ви вже присіли біля своєї новорічної амуніції. Тому давайте подивимося, що входить у Ваш новорічний образ?

– Це, звісно, шапка, волосся Діда Мороза, борода. Кажуть, що треба, щоб борода була довшою, але дуже незручно. Тому борода в мене коротенька і куценька. Пояс обов’язково має бути довгим, щоб можна було, принаймні, двічі обмотатися. Мішок є для цукерок. Щоб він мав гарніший вигляд, я туди зазвичай ставлю кошика, тоді він, ніби, повний завжди. Рукавиці більше для краси. Одна на посох, друга – за посох. Бо в них жарко. Навіть під кожух одягаю завжди футболку, сверт – і все. Далі – надто спекотно. Обов’язково мають бути червоні штани. Якщо Дід Мороз в джинсах, діти це бачать – і в них уже певний сумнів, чи ти Дід Мороз. І, звісно, оцей кафтан. Він теж не просто так шитий і розшитий. У ньому має бути така спеціальна штука, яка прикриває ваш светр. І тоді ти скрізь червоний і білий. І спеціальна штука – це посох. Без посоха ми нікуди не ходимо. Це чарівний посох, він зроблений вручну, мною. Вирізаний із дерева бук у Карпатах. Він має певні символи, які його оживляють. І має ім’я. Його звати Мій друг. Знайомтеся – це Мій друг. Це символ того місця, де я його вирізав: Карпати, струмок і бук. Є ще різні символи. Наприклад, я вважаю, що це символ нашої родини. Тут жіночий і чоловічий символи: кола, квадрати. 

– Як ставитеся до тих Дідів Морозів, у яких виглядають джинси або кросівки? 

– Я вважаю, що то заробітчани. Прийшов заробити трошки грошей. Якщо ця людина хоча б без якогось алкогольного запаху, то це ще більш-менш, Бог із ним. Якщо ще й аромат – це ганьбить звання Діда Мороза. 

– Дід Мороз чи Святий Миколай? Чи це не конкурентні суб’єкти?

– Я Вам на це запитання дам дві відповіді. Перша – від мого Андрюші, меншого сина. Я йому розказую: от ти знаєш, що колись давно була якась там сутичка, війна, прийшли дядьки і сказали, що все, не буде більше СВятого Миколая, буде Дід Мороз. Але насправді, ті, хто знали, що є Святий Миколай, ті вірили й у Святого Миколая також. Тобі як краще?” Він каже: “Ну, звісно, краще, коли їх двоє: подарунки 19-го і подарунки на Новий рік”. Тобто для дітей – це не конкуренти, а друзі, які двічі дарують подарунки. Якщо серйозно до цього питання ставитися, то, звісно, Святий Миколай. Тому що я вивчаю історичні питання, особливо ті, які стосуються нашого дохристиянського коріння. І Святий Миколай, то персонаж, який був споконвіків. Це один із пантеону слов’янських богів. Числобог. І Ніколай: “кол” – то один, “ні” “кола” – це нічого. Тобто – від нуля до одиниці, усі числа. Він праобраз одного з богів, тому Святий Миколай, звісно. 

Із сім’єю Новий рік зустрічав раз чи два. А то весь час вони без батька на свято. Папа десь “дідморозить”…

– Чи вірять Ваші діти в Діда Мороза чи Святого Миколая?

– Це вікова штука. До шести років “папа Дід Мороз” – це свято, це точно. “Папа, де ти працюєш? – У казці. – Ким? – Директором. – А хто в казці директор? – Дід Мороз”. Вони ходили у свій дитсадок і розказували, що в них папа Дід Мороз. Їх діти казали, що це неправда, папа не може бути Дід Морозом. Він і не схожий на Діда Мороза. А я ж приходжу як папа. І Дід Мороз живе в лісі. Син закочує рукава – і в бійку. “Нє, мій батько Дід Мороз”. Тобто вони свято вірять до шести років. У сім років він уже підходить до мене і каже: “Папа, дякую, що ти приходив до мене в дитсадок Дідом Морозом”. Тобто він уже отак до цього ставиться. А вже старший каже: “Папа, ну, ти ж Дід Мороз. То я тобі щось замовлю?”

– Чи були випадки на свята, коли Ви вже приходите Дідом Морозом, а хтось із дітей каже: “Ви не Дід Мороз, я Вам не вірю”?

– Ні. Ти ж приходиш в образі, “хо-хо-хо” – і вони всі вуха розвісили. 

– Згадайте свій найкурйозніший випадок, коли Ви були в образі? 

– Курйозні – це тільки з дорослими. Із дітьми такого не буває. Діти в тебе свято вірять, вони дарують тобі таку енергетику, від якої крила виростають. А дорослі – так…. Коли він підходить, знімає тобі шапку й каже: “А в тебе борода приклеєна”. Ну, який ти дядько, скажи? Чогось страшного – не було. 

– Який був найщемкіший момент?

– Якось сказав малому, що це ж таємниця і щоб не говорив нікому, що я Дід Мороз. Приходжу до нього на новорічний ранок в образі. То він ходив по актовій залі й казав: “це не мій тато”. А потім підходить в кінці свята, бере тебе за кафтан, дивиться в очі: “Татусю – Дід Мороз”. І ти стоїш… Тобі слова зараз читати, а в тебе сльози течуть. 

– Скільки свят Ваша родина зустрічала без Вас, бо Ви вітали інших дітей?

– Це сумне запитання. Мені легше сказати, скільки разів ми зустрічали разом: один, може, два. А то весь час вони без батька на Новий рік. Папа десь “дідморозить”. Останнім часом наша мама вирішила не працювати в новорічну ніч. Она також ведуча святкових заходів. Уже десь років три чи й більше вона святкує з дітьми. І зі своєю мамою. А я вже до них приєднуюся першого числа. Ми їдемо до родичів. І вже там святкуємо всі разом. Тому для нас Новий рік – це перше січня. 

– І в мене особисте запитання від видання “18000”. Ми всі були дуже чемними протягом року. Нашепочете Діду Морозу, що нам дуже потрібен новенький диван у новий офіс?

– Ви ж пам’ятаєте умови: треба писати листа – це перше – і розповідати вірша – це друге. 

– Давайте папір!

По темі

    коментарі

    Залиште свій коментар

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.