За оцінкою аналітиків громадянської мережі ОПОРА, політична ситуація в області та обласному центрі доволі спокійна, як для реалій регіону.
Про це йдеться в матеріалі під назвою “Політична карта області”.
Під цими реаліями маємо на увазі, наприклад, сім змін голови області з 2019 до 2022 року чи таке унікальне явище, як “таємна виїзна” сесія міськради, яка була яскравим прецедентом у 2017 році. Про “чорних чоловічків”, які “допомагали” депутатам міськради ухвалювати бюджет у 2018 році, взагалі пам’ятають хіба місцеві політичні аксакали.
Загалом із початком великої війни зазвичай політично нестабільний регіон максимально стабілізувався і на сьогодні має вигляд досить однорідної маси. Втім, із наближенням осені, яка у ключових політичних гравців незмінно асоціюється з виборами, певні навколополітичні процеси все ж активізувалися.
Причин такого спокою та стабільності можна виділити кілька.
По-перше, в області сформована сильна як ніколи вертикаль президентської влади в особі голови ОВА. Ігор Табурець — колишній розвідник, який з 2 березня 2022 року очолює область. Відповідно, фактично усунуте з політичного порядку денного традиційно гостре протистояння міської й обласної влади, а також обласної ради та обласної державної адміністрації. На сьогодні про публічні конфлікти в трикутнику Табурець — Бондаренко (міський голова Черкас) — Підгорний (голова облради) не відомо. Так само немає непорозумінь між ставлеником Києва та місцевими елітами — а такі конфлікти були в довоєнні роки частим явищем.
Загалом для міської влади Черкас, яка традиційно акумулює серйозний фінансовий ресурс, і, як наслідок, вплив, яскравими є приклади Чернігова та сусідньої Полтави і справ проти місцевих мерів. Чудовим маркером стала нинішня поведінка і риторика міського голови Анатолія Бондаренка. Він добре відомий своїм політичним чуттям і зараз говорить, що проблем у взаємодії державної та місцевої влади немає. Однак для контрасту варто згадати бодай ковідний “бунт” Бондаренка у 2020 році.
По-друге, в міській раді фактично немає опозиції. Яскраві протистояння міського голови Бондаренка та секретаря міськради Олександра Радуцького залишилися в минулому. Нині мер та лояльні до нього політичні сили мають повний та безапеляційний контроль над ситуацією в сесійній залі та фінансовими потоками обласного центру.
Партія “Голос” і її лідер Віктор Євпак, який у 2020-му був опонентом Бондаренка в другому турі, хоч і прийшли до влади на опозиційній риториці, після обрання відчутно збавили оберти. Зараз цей політпроєкт фактично не відіграє ролі в голосуваннях і не наважується на публічну опозицію до депутатської більшості. Загалом ця партія очікує на ребрендинг.
По-третє, велика частина представників громадського сектору Черкащини, який завжди був активним, перебувають у лавах ЗСУ, тому не беруть участі в громадсько-політичному житті регіону. Насамперед варто згадати представників правих сил, наприклад, “нацкорпусівця” Дмитра Кухарчука (нині командир другого батальйону Третьої штурмової бригади) та “свободівця” Сергія Воронова (“Легіон Свободи”).
Зараз на Черкащині можна виокремити лише один вагомий політичний конфлікт, який вийшов у публічну площину. Це протистояння народних депутатів-мажоритарників Віталія Войцехівського (Слуга народу) та Антона Яценка (позафракційний) з головою Черкаської ОВА Ігорем Табурцем. Цей конфлікт бере свій початок навесні минулого року. Тоді, за повідомленнями місцевих ЗМІ, Яценко фактично втратив контроль над своєю “вотчиною” — Уманню. Це підтверджувала й очільниця міста Ірина Плетньова, яка раніше була помічницею Яценка.
Згодом нардеп почав публічно атакувати Табурця, Плетньову та її заступника Олега Ганича в соцмережах. Нині така риторика триває. Ще влітку минулого року Табурець подав до суду на Яценка, аби захистити свої честь і гідність. Судове засідання заплановане на 30 травня.
В квітні 2023 року в цю історію публічно включився міський голова Черкас Анатолій Бондаренко, який раніше разом із Яценком керував обласним осередком партії “За майбутнє”. Нардеп назвав у фейсбуці Бондаренка “мародером”, а той у відповідь пообіцяв дати Яценку “по потилиці”. За інформацією ЗМІ, причина цього конфлікту теж криється у втраті впливу — над фракцією “За майбутнє” в обласній раді. Її донедавна очолювала ставлениця Яценка Світлана Легойда, але її змінив Євген Курбет, а сама фракція переорієнтувалася якраз на Бондаренка.
Конфлікт між Войцехівським і Табурцем, за нашою інформацією, теж назрівав ще з весни, проте в публічну площину вийшов у вересні. Тоді (теж, до речі, у соцмережах) нардеп розкритикував Табурця і заговорив про його звільнення. Врешті, у березні цього року Войцехівський із трибуни Верховної Ради закликав Табурця піти у відставку.
Причина цього конфлікту полягає теж у впливі, точніше — в кадрах. За нашою інформацією, йдеться про посаду голови Золотоніського РДА та директора Іркліївського риборозплідника. Табурець і Войцехівський не змогли домовитися про призначення на ці посади, що призвело до розбіжностей, які лише загострилися з часом.
Слід зазначити, що всі ці протистояння більш активні у непублічній площині, хоча сторони обмінюються уколами через блогерів у ЗМІ та соцмережах. На подальшу драматизацію ситуації цілком можна очікувати ближче до осені.
