Як на пенсії і не тільки заробляти мільйони?
Що ми робимо, коли потрібно щось придбати? Йдемо у магазин або робимо замовлення в інтернеті. Невеликі магазинчики, великі супермаркети, торговельні центри, гіпермаркети. Стільки всього довкола, куди можна прийти, роздивитися й обрати. Все-таки для себе купуєш.
Але що робити, якщо купуєш не собі, а громаді? Тобто для нас із вами за наші ж гроші. Тобто, коли ти директор, наприклад, комунальної установи або закладу, у тебе є кілька мільйонів гривень на рік і їх треба “освоїти”.
Журналіст “18000” Артур Чемирис провів десятки годин, аналізуючи інформацію з системи “Прозорро”, аби розповісти найбільш типові історії “освоєння” наших грошей.
Історія перша: закупівля у підприємців-пенсіонерів
– Я вас хотів запитати про ваш досвід співпраці з комунальними установами, чи виникали у вас проблеми у співпраці з ними? – запитує Артур Чемирис.
– Ой, шо я вам скажу, нічого у мене не виникало, все у мене прекрасно, все мені подобається і все у мене добре, – відповідають йому по той бік слухавки.
– Ви лише п’ять місяців тому зареєструватися підприємицею. Що вас спонукало це зробити?
– Я знаю, що мене спонукало – хороші підприємці, хороші доходи, хороші люди.
– Тобто ви не сама підприємиця?
– Ні-ні, фірма така є, вони працюють, а я у них.
Це розмова з Олесею Анатоліївною. Вона менше ніж пів року тому стала підприємицею у 62 роки. Нині в її активі понад сотня підписаних угод на майже 2,5 млн гривень. Та головне те, що майже всі ці угоди укладені напряму, тобто без тендера.
Угоди з Олесею Панасенко
За законом, якщо покупка на 100 тисяч – необхідний тендер. А якщо купувати на 99 тисяч 50 гривень або 99 тисяч 840 гривень, тендер не потрібний. Попри таку мінімальну різницю – це не порушення. Але бажання співпрацювати з конкретним постачальником або його “протеже” у таких випадках – очевидне. Конкуренція – на паузі.
До речі, за перші три місяці 2025 року лише на Черкащині уклали понад 650 різних угод на купівлю товарів сумою від 95 до 100 тисяч гривень. Якби трішки більше, то могла б спрацювати конкуренція, відбулася б ймовірна економія – тобто торги, але ні. Загальна ціна прямих угод – 65 млн гривень.
Скільки угод уклали в області від 95 до 100 тисяч гривень із початку року
Особливість таких прямих контрактів, як у пані Олесі, – це те, що перевірити якість продуктів фактично неможливо. Цим зручно маніпулювати. Запевняєш, що твій товар найкращий, тому ціна відповідна. А перевіряти рідко хто береться.
За аналітикою системи “Прозорро”, пані Олеся є представницею плеяди підприємців, які у старшому віці йдуть у бізнес. Вони не всі успішні і стають улюбленцями в певного замовника чи цілого міста, але мають певні успіхи. Серед них є ті, хто став бізнесменами нещодавно, а є ті, хто пішов у бізнес раніше, але теж у поважному віці.
ФОП у 68 років: закупівлі медичних виробів на мільйони гривень без конкуренції
Як приклад, черкащанка Раїса Григорівна, яка розпочала бізнес у 68 років і нині має в активі договорів на 12 млн гривень. Допоки одні пенсіонери стоять у черзі до лікарів за рецептами на ліки, пані Раїса з лікарнями активно торгує.
Поспілкуватися з підприємицею не вдалося:
– Мені потрібна Раїса Григорівна.
– А хто це?
– Я журналіст Артур Чемирис.
– Не цікаво нічого, дякую.
Угоди з Раїсою Рогозою
Характерним є те, що Раїса Григорівна продає переважно медичні матеріали: бинти, шприци і більш специфічні, значно дорожчі товари, однак – розхідники. Використав – викинув.
– Чому ви кладате слухавку, навіть не почувши запитання? – запитує Артур Чемирис, удруге зателефонувавши до пані Раїси.
– Мені від вас нічого не цікаво, – відповідають чому чоловічим голосом.
– Я хочу сконтактувати з Раїсою Григорівною, як це можна зробити?
– Ніяк, вона зараз дома лежить, з тиском відпочиває.
Схоже, слухавку замість Раїси Григорівни підняв Олексій Малишев. Принаймні так у інших користувачів підписаний офіційний телефон пані Раїси. Мабуть, він у них один на двох. Попри те, що Малишев і сам зареєстрований як ФОП, чомусь для укладання частини угод використовує ФОП пенсіонерки Раїси. Але пояснити, чому використовує дані іншої особи, Малишев не захотів.
Податкові пільги та спрощена звітність: бути підприємцем-пенсіонером вигідно?
Пояснення, чому люди у старшому віці йдуть у бізнес, окрім того, що вони хочуть змінити своє життя і почати заробляти мільйони, може бути іншим. Принаймні у нас два припущення – перше суто економічне, “податкове”, а інше, мабуть, екзистенційне.
– Якщо подивитися на систему оподаткування таких підприємців, то вони всі чи майже всі будуть на другій групі. Тобто платять мінімальний єдиний податок незалежно від доходу та єдиний соціальний внесок – близько 1,5 тисячі гривень на місяць. Так от, якщо ти пенсіонер, то ці 1,5 тисячі не потрібно платити. А тепер порівняйте це з великими реальними підприємства, де податкове навантаження суттєво більше, там немає такої змоги все вивести у готівку, знявши кошти з банкомату, як це може зробити ФОП на другій групі, – пояснює юрист Олександр Мазур.
Юрист Олександр Мазур
Такі підприємці завжди матимуть економічні переваги перед товариствами і підприємствами з іменем і репутацією. Вони мають заплатити ПДВ, податок із прибутку, а ФОП другої групи – лише 20 % мінімалки і все, решту прибутку – до кишені.
– Вимоги до звітності у підприємців на спрощеній системі оподаткування – мінімальні. Єдине обмеження – це поріг в доході. На цей рік це близько 6 млн гривень, – додає юрист Олександр Мазур.
Бажання підприємців зекономити на податках і мінімізувати втрати очевидне. Але біль у тому, що з одного боку договору – підпис пенсіонерки, яка каже, що бізнес не веде, а з іншого – підпис реального головного лікаря чи директора освітнього закладу. Чи можна вважати, що все інше у цій підприємницькій діяльності реальне, окрім як самого підприємця? І ймовірних переплат.
Читайте також: Доброго вечора, ми з-за кордону. Де живуть та ким працюють провінційні “мільйонери”?
Історія друга: один підприємець – універсальний постачальник
Що ви робите, коли потрібно купити багато всього одночасно? Напевно, йдете в інтернет або у місцевий гіпермакет, якщо він є. А що робити комунальнику або бюджетнику? Інтернет – поганий, до гіпермаркету не поїдеш, тому що треба працювати. Варіант – зателефонувати універсальному підприємцю, який привезе все, що потрібно, і укласти з ним чим більше угод.
Ось приклад – тисяча угод між одним закладом і одним підприємцем. Йдеться про Центр надання соціальних послуг Вільшанської селищної ради, директорка якого – Ольга Гава.
Інформація про Ольгу Гаву
За останні роки пані Ольга підписала понад тисячу прямих договорів із місцевою бізнес-вумен Наталією Онопрієнко. Пані Наталія продавала закладу пані Ольги ледь не все, що можна продати: м’ясо, фарбу й шпаклівку, цукор, олію, сантехніку. Чого тільки не було в цій співпраці ціною у декілька мільйонів гривень.
– Це підприємець у нас городищенський зараз, то щось завезти, передать. Мені краще заключити договір на місяць і бачити, подобається він мені чи не ні. Якщо ні – розірвав договір і до побачення, а не заводить усі гроші. Бо заведеш усі гроші, а договір до кінця року, і що тоді? – каже в телефонній розмові з журналістом Ольга Гава.
Угоди з Наталією Онопрієнко
Утім, певно, у цьому і є весь сенс. Директорка Центру надання соцпослуг, не приховуючи, каже, що вона не бачить нічого гарного в конкуренції, чомусь, що нагадує ринкові відносини. У неї є пані Наталія, з якою добре працювати. А для підприємиці також зручно мати надійне джерело для збуту товару. Це ж мрія. Але, нагадаємо, йдеться про публічні гроші.
Історія третя: успішні підприємці, пов’язані з владою
Очевидно, що для того, щоб з підприємцем укладали чимало угод без конкуренції та торгів, у нього має бути щось особливе. Наприклад, попередні знання та досвід. Нерідко успішними бізнесменами, які активно працюють з бюджетом і, схоже, позбавлені страху, стають ексчиновники, політики або члени їхніх родин.
У цій історії приклад – Віталій Дякон зі Сміли. Раніше він очолював місцеве училище, до звільнення у 2018 році. Відтоді він бізнесмен. Наторгував уже майже 20 млн гривень, переважно із закладами соціальної освіти і майже завжди на безконкурентній основі.
– Вибачаюся, я вже зараз кидаю (бізнес – ред.), не хочу займатися і я не тут, – каже у слухавку Віталій Дякон журналісту.
– А чому ж ви не хочете вже цим займатися?
– Старий я вже, старий. Шукайте молодших. 70 років, ноги болять.
Ймовірно, пан Віталій вміє домовлятися, якщо з ним укладають таку кількість прямих і безконкурентних угод. Але цікаво, чи навчився він цьому ще на посаді директора комунального закладу чи у невеликий проміжок, коли звільнився і став підприємцем?
Угоди з Віталієм Дяконом
Повернімося до пані Наталії Онопрієнко із Городища, яка підписала понад тисячу yгoд із місцевим Центром соціальної опіки. Неподалік нього є подібний заклад, з ним у пані Наталії також майже тисяча підписаних безконкурентних угод на постачання будь-чого: від риби хека до шпаклівки. Здається, що пропозиціями такої універсальної підприємиці мали б цікавитися багато хто. Але в цьому випадку інтерес лише з боку соціальної сфери та медицини. Чи не здається дивною та показовою така спеціалізація?
До 2020 року підприємиця була депутаткою Городищенської міської ради від політичної сили “Батьківщина”. Разом з нею мандат отримав її чоловік Борис Онопрієнко. Після 2020 року Наталія втратила депутатський значок, а її чоловік залишив його за собою, нині очолює депутатську комісію. Є здогадки, яку? Соціального захисту населення та медицини. Тобто пан Борис як депутат “курує” напрям, із фінансами якого взаємодіє його дружина пані Наталія.
Підписані угоди Наталії Онопрієнко з комунальними закладами
Журналіст Артур Чемирис зателефонував Борису Онопрієнку, але поки ставив запитання, чоловік поклав слухавку. Коментувати не захотів.
Підсумуємо
Система “Прозорро” працює вже майже десять років, пороги конкурентних закупівель все зменшують і зменшують, втім від цього конкуренції більше не стає.
Стандартна риторика більшості директорів комунальних установ і закладів – “прийшли постачальники через “Прозорро”, щось не те привезли, а мені добре, коли сам поїхав, купив, вибрав”. Скільки подібного було почуто і ще буде сказано. Так-так, ми їх розуміємо, вони дбають за інтерес своїх підопічних, пацієнтів, учнів, але чи завжди йдеться саме про цей інтерес? Напевно, ні.
Освоєння бюджету без тендерів: розслідування “18000”
Читайте також: Таємне оточення державної аудиторки продає коштовні підгузки черкаським інтернатам.
Розслідування, моніторинг судових справ та оперативна інформація про найбільш резонансні новини Черкас. Підписуйся на телеграм-канал “18000 | Шо там у Черкасах?”