Ініціативи Костянтина Мірошниченка, що живуть після його загибелі
Костянтин Мірошниченко загинув 10 березня 2024 року на Авдіївському напрямку. Він був військовослужбовцем 1 штурмового батальйону, 3 штурмової бригади. Був неодноразово нагороджений, зокрема, “Золотим хрестом”.
У часи до великої війни Костю, якого в Черкасах називали просто «Мірош», знали як активного громадського діяча, організатора та активіста. За свого мирного життя він встиг породити та започаткувати не один суспільно-важливий проєкт. Сьогодні, через рік після його смерті, ці проєкти продовжують своє життя. Стараннями друзів, однодумців, рідних Кості.
“18000” пригадує п’ять речей, за які Черкаси мають бути в боргу перед тим, кого ми всі сьогодні згадуємо, протираючи очі. До річниці загибелі Міроша просимо долучитися до термінового збору.
Збір побратимам Міроша
Помста за Костянтина Мірошниченка триває. Нині збираємо кошти на РЕБ і тепловізор для його підрозділу. Ціль: 300 000 гривень:
- посилання на банку;
- карта банки – 4441111123002960.
Захист Замкового узвозу від забудови
Як це було?
На початку 2021 року у Черкасах активізувалися спроби забудови історичної частини міста. У квітні того ж року у будівельній компанії “Надія” повідомили про намір збудувати кілька житлових багатоповерхівок на Замковому узвозі.
Скандал почав розгортатися у кінці 2021-го після того, як міський голова Анатолій Бондаренко показав проєкт забудови. Візуалізація забудови збурила активну громадськість міста. Далі була зареєстрована петиція з вимогою зупинити забудову, провести громадські слухання та затвердити історико-архітектурний опорний план міста. Вона швидко зібрала необхідну кількість голосів.
Допис Міроша про Замковий узвіз
13 грудня відбувся мітинг проти забудови. Одним з його організаторів та ідейним натхненником виступив Костянтин Мірошниченко.
Заклик виходити на мітинг про забудови Замкового узвозу
– Відразу після публікації проєкту забудови в соцмережах Мірош у нашій компанії друзів сказав, що треба планувати акцію на узвозі і готувати опір забудові. Для нього це було принциповим питанням, і він вже тоді розумів, що нас чекає серйозна боротьба. Фактично, саме він був ініціатором та взяв на себе відповідальність по проведенню першої акції, з якої все розпочалось, і вже потім було створено Комітет захисту Замкового узвозу, – пригадує громадський діяч Денис Гайда.
Після акції було створено «Комітет захисту Замкового узвозу», що об’єднав незгодних з планами поверхової житлової забудови Замкового узвозу, яка реалізовується владою та забудовником. Комітет дієвий досі. Одна з причин того, що руки його учасників не опускаються – позиція Міроша щодо Замкового.
Як є зараз?
Тема забудови Замкового узвозу лишається актуальною й однією з найбільш резонансних в обласному центрі. Питання стабільно ігнорують перші особи міста, зокрема мер Бондаренко та депутатський корпус, які воліють говорити про що завгодно, крім того, що дійсно болить активній частині громади. Однак водночас із року в рік тема залишається в полі уваги громадського сектору, в лавах якого достатньо друзів Міроша.
У липні минулого року підприємство “Надія” розпочало нібито реконструкцію Будинку з грифонами. Там почали демонтувати вікна та покрівлю. У вересні суд визнав незаконною забудову Замкового узвозу. Далі Верховний Суд скасував попередні рішення про виключення Будинку з грифонами із низки об’єктів культурної спадщини. Справу направили на новий розгляд.
Цьогоріч у лютому депутати Черкаської міської ради не підтримали петицію про заборону забудови Замкового, а Бондаренко запропонував активістам іти до суду і боротися за історичну спадщину там. Минулого тижня під час ефіру на “18000” начальник Черкаської ОВА Ігор Табурець запевнив, що контролює процеси, що відбуваються на Замковому узвозі.
«Комітет захисту Замкового узвозу», що до сьогодні лишається одним з головних інструментів протидії забудові, днями оприлюднив своє бачення майбутнього Замкового узвозу. На думку учасників комітету, тут має бути створений сквер.
Пропозиція зробити на Замковому узвозі сквер
Долучитися до комітету можна ТУТ.
Не стоїть осторонь питання і редакція “18000”. Переглянути наш великий матеріал щодо того, хто і як відкрив портал до можливої забудови Замкового можна нижче.
Найбільший православний собор країни має бути українським
Як було?
Питання щодо необхідності переходу Свято-Михайлівського собору, що є найбільшим православним храмом країни, до ПЦУ звучало фактично від самого початку великої війни. Однак через різного роду “політичні моменти” тривалий час воно гальмувалося.
Здавалося б, підстав для цього більш ніж достатньо. По-перше, сам факт повномасштабної війни, що кожного дня забирала життя і руйнувала українські міста і села. По-друге, довжелезний список зрадників і навідників серед московських попів. Зрештою, по-третє, регіональний контекст, тобто керівництво черкаського собору.
Керівником Черкаської єпархії УПЦ у Черкаській області, центром для якої служив Свято-Михайлівський собор, є Денис Снігірьов, він же Феодосій. “18000” розповідав у розслідуванні, що його найближче оточення мають тісні зв’язки з росією. Зокрема, він довгий час навчався і працював у росії, звідки був повернутий незадовго до подій Революції гідності, у яких брав активну участь, втім на боці тодішньої влади.
Акція біля собору в Черкасах
Автор цих рядків пригадує: 20 квітня 2023-го Мірош приїхав на кілька днів у Черкаси у відпустку. Тоді він влетів на офіс “18000” із ідеєю акції протесту проти московського патріархату в нашому місті. Прийшов не з пустими руками, а з ватманами та фломастерами. Вже через кілька хвилин плакати були готові.
– Ми з хлопцями дивимося відео з лаври, де вони (представники МП – ред.) кажуть, шо на сході помирають “бісівські люди”, називають себе “русічами”. Так-от, коли цього всього надивишся, то розумієш, що цю церкву треба щемити і дуже сильно. Кожен сепаратюга має некомфортно себе почувати в нашій країні, – сказав тоді Мірошниченко.
Допис Міроша про московську церкву
Відео з тієї “легендарної акції”, що стало вірусним, можна переглянути нижче:
@kostyantyn.mirosh♬ Autumn Love – Kvitka Cisyk
Лише влітку 2023 року перший храм у Черкасах офіційно перейшов до Православної церкви України. До переходу собору в центрі міста лишалося цілих півтора роки…
Як є зараз?
17 жовтня 2024 року Свято-Михайлівський храм у центрі Черкас нарешті перейшов до Православної церкви України. У цей день були сутички біля храму, до 30 людей отримали травми.
Того ж дня у храмі вперше (!) пролунала молитва українською мовою.
Всю хронологію подій того дня можна переглянути ТУТ.
Почитати історію собору можна ТУТ.
Після переходу до ПЦУ храм став гарнізонним, і нині в ньому прощаються із полеглими воїнами. Денис Снігірьов наразі має чотири підозри від СБУ, однак досі фактично перебуває на волі.
Сьогодні, 10 березня, у стінах собору вшанують пам’ять Костянтина Мірошниченка до річниці загибелі.
Молодіжний простір Ambros Hub
Як було?
Ambros Hub відкрили в приміщенні колишньої тютюнової фабрики 19 лютого 2019 року. Задум полягав у тому, щоб створити альтернативу вулиці для молоді, таке місце, яке б «витягало» підлітків та займало їх корисними справами, спрямованими на розвиток. Тут з’явилася можливість проводити лекції, культурні заходи тощо. Простір – відкритий для всіх, що могло би дозволити залучати молодь до культурного та духовного розвитку.
– Вклад Костянтина у створення простору проявлявся у генерації самої ідеї, обговоренні концепції, внутрішнього вигляду, емблеми. Він робив все, щоб створити затишний куточок для спілкування, доклав максимум праці, щоб простір з’явився і функціонував, – пригадує в.о. керівника Ambros Hub Марія Горбатенко.
Костянтин Мірошниченко – один із засновників Ambros Hub
Від початку великої війни Ambros Hub переформатував свою роботу з культурно-просвітницького місця у волонтерський центр “Цивільний штаб допомоги”. Одним з ключових людей для його діяльності став Костя. Перші два роки повномасштабки тут збиралася допомога для військових та постраждалих від війни цивільних.
Як є зараз?
У кінці 2024 року простір Ambros Hub знову було відкрито для проведення культурних та благодійних заходів. Нині тут організовують патріотичні вишколи.
– На жаль, дуже багато людей, що були дотичні до його створення та функціонування, є або загиблими, або перебувають на війні. Тому сама ідея хабу трохи переформатувалася. Зараз це більше місце, яке збирає людей, що дотичні до допомоги для війська, – розповідає Марія Горбатенко.
– Будучи в зоні бойових дій, Костя постійно цікавився простором. Він дуже переймався, щоб ця ідея в нинішніх умовах не померла. Востаннє, коли ми бачилися, 2 чи 3 лютого, він казав, що дуже втомився, дуже сильно скучив за хабом і дуже хотів би сюди повернутися працювати. Я ще говорила йому: “давай я замовлю за тебе Ролло (командир першого батальйону 3ОШБР – ред.) слово, щоб він тебе відпустив на якийсь час”. Він ще посміявся і каже: “так хочеться повернутися сюди, в це спокійне життя”... – додає Марія Горбатенко.
Створення комфорту в Південно-Західному районі Черкас
Як було?
Костянтин Мірошниченко народився та виріс у Південно-Західному районі Черкас. Це один з районів міста, що “не розбалуваний” якісною інфраструктурою для спорту та дозвілля. Тому одним зі своїх завдань Костя бачив покращення цієї ситуації. Серед іншого – він використовував інструмент громадського бюджету, проєкти для якого він створював та ініціював.
Так, 28 червня у Черкасах офіційно відкрили скейт-парку біля Палацу молоді в Південно-Західному районі. На відкритті була присутня понад сотня дітлахів та юнаків, які захоплюються катанням на скейтах та самокатах.
Скейт-парк – це проєкт-переможець громадського бюджету 2020 року. Костянтин Мірошниченко був одним із ініціаторів його ідеї. За проєкт віддали свої голоси 598 жителів міста.
Скейт-парк у ПЗР – об’єкт, який створювали, зокрема, за ідеєю Міроша
Відкриття скейт-парку
Як є зараз?
Скейт-парк нині успішно функціонує. Окрім того, у 2021 році одним з прoєктів-переможців громадського бюджету став «Баскетбольний арт-майданчик», який задумував Костянтин.
Баскетбольний майданчик
Костянтин Мірошниченко просить підтримати свій проєкт
Нині проєкт ще не реалізований. У міській раді зазначають, що фінансування громадського бюджету повернеться після завершення війни і насамперед реалізують проєкти-переможці 2021 року. Серед них – і цей майданчик.
– Можливості, коли ти ростеш дитиною у спальному районі – дуже обмежені. Ти або тиняєшся дворами дев’ятиповерхівок, або ж граєш у футбол, чи займаєшся іншим спортом на асфальті чи розбитому майданчику. Десь так і ми проводили свій час з Костею, будучи підлітками, паралельно споглядаючи, як більш старші використовували спортивний майданчик в кращому випадку скоріше, як лавку. Але Костя, вболіваючи за свій район, дуже хотів це змінити: аби наступному поколінню було місце для здорового розвитку та дозвілля, – розповідає друг Мірошниченка Богдан Щербина, який, як і Костя, виріс в Південно-Західному районі.
ГайдаFest у Черкасах
Як було?
Перший ГайдаFest відбувся у Черкасах в липні 2016 року у Долині троянд. Тоді у Черкасах зібралися гурти з різних міст країни, зокрема і відомий гурт Карна (Івано-Франківськ) та гості з-за кордону – ZATOCZKA (Білорусь).
«Пройшли через успіхи і розчарування, встигли сто разів розсваритися. Хочеться побачити задоволені обличчя відвідувачів фесту і пишатися проробленою роботою», – цитує портал міської ради слова Костянтина Мірошниченка.
Перший ГайдаFest у Черкасах – відео “Громадського”:
– Разом з Мірошем ми почали їздити на музичні фестивалі в інші міста, наша компанія збільшувалась, і одного разу в нас вийшло зібрати кілька десятків черкащан на фестиваль «Бандерштат» у Луцьку. Ми всі жили в наметовому містечку, і під час одного з обідів у компанії найближчих друзів Костя почав підбурювати всіх зробити подібний фестиваль у рідних Черкасах. Більшість з нас тоді ще взагалі були неповнолітні, тому ми до цього ставились не дуже серйозно, але мені навіть довелось Кості «перебивати руки», за те, що ми таки спробуємо, – розповідає співорганізатор фестивалю Денис Гайда.
– По приїзду до Черкас ми сіли за ноутбук і почали наповнювати чорновий документ концепції фестивалю. Саме так сформувався майбутній кістяк команди організаторів і фактично розпочалась підготовка до події. Далі була велика кількість проведених зустрічей, консультацій, прийнятих рішень, перших досвідів, пошук фінансів, партнерів, гуртів і вже за рік ми змогли провести свій перший великий ГайдаFest у Долині троянд.
Костя фактично був ідейним натхненником створення фестивалю та зміг вмотивувати і надихнути компанію друзів, які раніше ніколи не проводили подібних подій, на проведення масштабного масового заходу, який зібрав тисячі людей. Далі це перейшло в нашу постійну діяльність, яка триває вже десятий рік, – розповідає Гайда.
Команда, що заснувала Гайдафест
Як створювали Гайдафест
Мірош і Гайда
Як є зараз?
Шостий благодійний фестиваль “ГайдаFest” відбувся 1 грудня у кінотеатрі Україна в Черкасах. На заході виступили шестеро музичних виконавців та гуртів. З продажу квитків, мерчу та благодійних лотів на допомогу 3 окремій штурмовій бригаді вдалося зібрати понад 500 тисяч гривень.
Переглянути репортаж із фестивалю можна ТУТ.
Фестиваль потрапив до номінації “Ідея року. Локальна” за версією Jager Music Awards, де опинився поруч із ATLAS UNITED та Faine Misto.
Нині організатори зазначають, що наступний фестиваль скоріш за все відбудеться “після перемоги”.
PS
Kипень 2016-го: Костя та його друзі в Долині троянд під час фестивалю ГайдаFest
Червень 2024-го: Друзі Кості після благодійного забігу “Біжу за Міроша”
Костянтин був активним учасником Революції Гідності, як знаємо, співзасновником фестивалю ГайдаFest, керівником соціального проєкту AmbrosHub та членом Молодіжної ради Черкас. З початком повномасштабного вторгнення він став співзасновником волонтерського центру “Цивільний Штаб Допомоги”, а згодом приєднався до лав ЗСУ та воював на найгарячіших напрямках.
Також до повномасштабного вторгнення, в 2020-му, він балотувався до міської ради в складі “Нацкорпусу”, розвивав національно-патріотичні ідеї, організовуючи фестивалі, дитячі табори.
Костянтин Мірошниченко загинув 10 березня 2024 року. Раніше його неодноразово нагороджували, зокрема, “Золотим хрестом”. Прощалися з воїном 14 березня на площі Слави в Черкасах. 17 липня Костянтина Мірошниченка посмертно нагородили орденом “За мужність”.
У травні 2024 року жителі Черкас підтримали петицію про перейменування вулиці на честь Костянтина Мірошниченка. Депутати Черкаської міської ради підтримали перейменування.
У жовтні під час благодійного забігу “Біжу за Міроша” вдалося зібрати та акумулювати 177 881 гривень побратимам Мірошниченка із 3-ї ОШБр.
Оперативна інформація про Черкаси та область. Підписуйся на вайбер-канал “18000”