У серпні 2023 року президент Володимир Зеленський наказав звільнити всіх обласних голів військкоматів, аби призначити на їхні місця офіцерів, які брали безпосередню участь у бойових діях. Ще два місяці Черкаська область очікувала на призначення нового керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У результаті ним став Олександр Устименко.
Начальник ТЦК та СП Черкащини розповів у гостях у “18000” про повернення у ЗСУ та свій батальйон і небажане призначення на нову посаду, а ще про ставлення до мобілізації в “бусик”, “економічне бронювання” та зібраний фронтовий речовий мішок, що завжди напоготові.
Бойовий досвід, Бахмут і чому зараз “не до жартів”
– На початку жовтня 2023 року обласна військова адміністрація сповістила, що новим начальником ТЦК та СП в Черкаській області стає бойовий офіцер. Розкажіть про ваш бойовий шлях.
– У Збройні сили України я прийшов у 2000 році, коли вступив до Харківського університету повітряних сил. Завершив його у 2004-му. Служив у підрозділах протиповітряної оборони: у 302-му зенітно-ракетному полку, потім у 96-й бригаді. Пізніше перевівся до міністерства, вступив до академії. У 2017 році звільнився з лав Збройних сил, проте вже в 2022 році повернувся.
Із першого дня я прийшов до військкомату. І мене призвали, я був кілька місяців командиром взводу. Потім запропонували очолити батальйон. Ми його з групою однодумців створили й він досі воює, зараз на важкому напрямку – в районі Кремінної, Лиману. Потім мене призначили начальником штабу механізованої бригади, яку також ми створювали. Пізніше командування ухвалило рішення, що мені потрібно очолити ТЦК, з чим я був незгодний.
– Ви сказали про 44-й батальйон та про те, що створювали його з групою однодумців. Це були резервісти?
– Усі люди були добровольцями. Першим, хто мені допомагав створювати цей батальйон, був полковник Завальний Станіслав Анатолійович. Він тоді тільки звільнився з лав Збройних сил, пішов на пенсію 31 січня 21-го року. І вже в квітні ми з ним формували батальйон.
– Далі, наскільки відомо, цей батальйон відправився у Бахмут?
Так, 25 травня ми зайшли на бойові позиції, село Покровськ, під Бахмутом. А до цього, коли тільки приїхав наш ешелон, нам ще й прилетіли дві ракети. Але, слава Богу, всі залишились живі. Були легкі трьохсоті – п’ять осіб.
– Чим запам’ятався Бахмут?
– Знаєте, наче війна війною, але на виїзді з Бахмута було місце, куди ми заїжджали на каву з пончиками з повидлом. Це місце запам’яталося. А взагалі Бахмут – погані згадки, запам’ятався загибеллю дуже близьких людей.
– Що ви чули про мобілізацію в Черкаській області, коли самі були у війську?
– Тоді питаннями про мобілізацію я не займався, мене цікавило інше: де люди, чому, які завдання, як їх виконати.
– Коли ми спілкуємося з військовими, вони самі повертаються до питання мобілізації, аби оцінити дії працівників ТЦК.
– Нам не до цього було. Було багато завдань. Ми формувалися. Нас більше турбували питання, де взяти техніку, як людей на навчання відправити. На той момент людей більш-менш вистачало. Жарти могли проскочити щодо цього, але на цьому не акцентували особливо увагу.
– Як зараз із жартами щодо мобілізації?
– Зараз не до жартів вже. Я побув з одного й іншого боку: я розумію, як там потрібні люди в підрозділи, і як зараз ці питання у нас тут організовані.
– То чому були не згодні, коли затверджували вашу кандидатуру на посаду начальника ТЦК та СП?
– Я не бачу себе на тиловій посаді. Але командувач ухвалив рішення, що я повинен тут працювати. Це означає, що я буду працювати тут.
Про скарги до ТЦК і бюрократію
– Підсумуємо 2023 рік. Чи були певні зміни в процесі мобілізації на Черкащині? Можливо, щось вдалося поліпшити?
– Я, зокрема, зібрав усіх районних комісарів, начальників відділів і категорично заборонив займатися певними непопулярними речами. Я не бачу в цьому необхідності. Працюємо тільки в межах чинного законодавства.
Так, інколи бувають моменти з нашого боку, як люди вважають, порушення. Тому ці процеси ми пропрацьовуємо і водночас пояснюємо громадянам, як уникнути цих конфліктів. Ми почали користуватись бодікамерами для того, щоб потім проблемні питання вирішувати і з поліцією, і з тими, хто пише скаргу на дії працівників ТЦК.
– Скарги пишуть часто?
– Вистачає. У день може бути 20-30, але більшість скарг надходять не на дії працівників. Здебільшого вони стосуються рішень військово-лікарських комісій. Тоді начальник медичної служби розглядає їх і дає відповіді, чи дійсно скарги обґрунтовані, чи ні. Направляємо людей на повторні медичні огляди.
Також бувають скарги, коли затримується процес отримання статусу учасника бойових дій. Тоді зустрічаємося, пояснюємо, що не все залежить від нас. Зазвичай комісії мають великий наплив, і процес ухвалення рішення триває кілька місяців. Буває, що людина сьогодні віддала документи і вже наступного ранку вимагає статус УБД. Інколи нам доводиться робити запити, щоб правильно оформити документи. А ті частини, куди ми їх відправляємо, постійно воюють, переміщуються, тому довго чекаємо відповіді.
– Військові часто скаржаться на бюрократію, коли вони на фронті. Як вам зараз, приїхавши з фронту, бюрократія тут?
– Ми намагаємося… Для того, щоб не було питань, розробили алгоритми для області – це мінімальний перелік документів, який повинен бути. Так, повністю уникнути бюрократії не вдасться, я в частині, наприклад, не міг не вести документації, знав, що її перевірятимуть. Тому ми зробили мінімальний пакет із п’яти документів, який потрібен для того, щоб оформити УБД, відстрочку згідно з чинним законодавством.
– Ви говорили про скарги під час проходження медичних комісій. Чи траплялося таке, що вони були справді обґрунтовані і комусь довелося нести відповідальність?
– При мені таких моментів не було. Ми слідкуємо за цим, щоб дійсно, якщо людина хвора, їй не написали, що вона здорова. Я знаю наслідки, які можуть бути пізніше у війську.
– Можете навести приклад?
– Людина померла. Почався обстріл, ми їх евакуювали і поряд почули вибух. Серце в чоловіка не витримало. Потім з’ясувалося, що він про проблеми зі здоров’ям нікому не говорив… Але це були добровольці.
– Повертаючись до вашої відповіді про те, що ви зібрали представників районних комісій і заборонили їм виконувати “непопулярні речі”. Про що тоді йшлося? Що саме заборонили? І чи це базувалося на практичних прикладах, які ви до цього бачили?
– Я не прихильник операції “Бусик”. Такі відео всі бачили. Така людина не мотивована, вона не дуже потрібна. Зараз ми даємо людям можливість спілкуватися з рекрутерами, пояснювати, куди вони йдуть. І це дає свій ефект.
Мобілізація на Черкащині й можливе “економічне бронювання”
– Чи були в області випадки застосування сили до потенційних призовників?
– За період, поки я керівник, такого не було.
– Чи слідкуєте за критикою в соцмережах щодо мобілізаційної кампанії в області? Якщо так, чи звертаєте на щось увагу?
– На мою думку, в мене інше завдання. Я вважаю, що в нас в області все відбувається мирно.
Кожен у таких ситуаціях має свою думку. Але якщо ми зараз не будемо захищати себе, то потім багато хто з нас одягне іншу форму. І ми будемо стояти в лавах тих військ, в яких би я не хотів бути. І я не буду там.
– Яка нині ситуація з мобілізацією в області? Як відрізняється ваш підхід від тих, які застосовують в інших областях?
– Не буду критикувати роботу колег в інших областях. Я скажу за Черкащину: у нас все гаразд.
– Яке місце посідає Черкащина серед інших регіонів за кількістю мобілізованих?
– Не можу цього сказати.
– Чи є визначена кількість, яку потрібно досягати в мобілізації, наприклад, щомісяця? Якщо так, чи вдається досягати потрібних показників?
– Частково.
– Що змінить новий закон про мобілізацію?
– Його спершу має ухвалити Верховна Рада, а потім будемо говорити про те, що зміниться в підходах до мобілізації. Зараз законопроєкт допрацьовують.
– Також у медіа поширюють інформацію про так зване “економічне бронювання” працівників, пропонують вносити кошти за своїх працівників щомісяця. Чи ознайомлювалися ви з такою концепцією?
– Я чув про цю історію і я проти. Тоді сформується велика корупційна складова. Це робитимуть не власники компаній, а наймані директори, які зможуть своїх знайомих і близьких за кошти бронювати.
– Якби в Україні не існувало корупції, чи було б економічне бронювання хорошим механізмом?
– Ми зараз можемо забронювати всіх. І всі скажуть, що на “економічному фронті”, але там, на фронті, також потрібні люди. І не в корупції справа, там важко, хлопцям треба змінюватись.
Їм потрібен відпочинок. До мене побратим нещодавно приїжджав, ми з ним спілкуємося, запитую: “Льош, як ти?” Він каже: “Сергійович, мені б тиждень-два хоча б просто поспати нормально. І так, щоб не поряд з передком”.
І зі ще одним хорошим другом спілкувався, який зараз командир 44 батальйону, моцна людина. Він міг не воювати, у нього троє дітей. Він також втомився, каже: “Я фізично тягну, але вже на грані”.
– Ви вжили сполучення “економічний фронт”. Це більше про іронію чи все-таки ви інколи так говорите?
– Буває, що використовуємо й “економічний фронт”. До мене часто підприємства звертаються за консультаціями від ТЦК: як правильно робити бронювання чи підлягають вони бронюванням. І ми також розуміємо, хто платить зарплату для військових, що це також допомога бізнесу, який платить свої податки вчасно.
Також читайте: Скільки і за скільки. Як громади на Черкащині купували дрони?
Бронювання, повістки й ВЛК
– Як нині працює бронювання на різних підприємствах? Чи є відсоток, який можна забронювати і навпаки?
– Про відсотки я нічого не скажу, цей наказ для службового користування. Підприємства, які підпадають під бронювання, визначає не ТЦК, а обласна військова адміністрація. Є відповідні критерії, за якими підприємство має підпадати, щоб отримати бронювання. Єдине, що робить ТЦК, – перевіряє ті списки, які отримує: чи стоїть людина на військовому обліку, чи його військово-облікова спеціальність не є дефіцитною, є перелік спеціальностей, які не підлягають бронюванню. Ми перевіряємо, надаємо ці списки назад в ОВА, вони відправляють їх Мінекономрозвитку, а вже там заповнюють відповідні накази про бронювання на цьому підприємстві людей. Це бронювання на пів року. Ми отримуємо лише витяги з наказів із прізвищами людей, які заброньовані.
– Одна з тем, яку обговорюють у соцмережах, це місця, де можна вручати повістки. Розкажіть, де нині працівники ТЦК вручають повістки?
– На блокпостах вручають, під час патрулювання вулиць, у громадських місцях, якщо людина відкрила двері. Ми не заходимо тільки на приватну власність.
– Яка зараз ситуація з так званим реєстром ухилянтів? Чи він існує і працює? Чи його тільки створюють?
– Я ще не бачив такого реєстру.
Людей, які не з’являються за повісткою, ми подаємо в розшук до Національної поліції України. Якщо поліція їх до нас привозить, ми складаємо на них адміністративний протокол. Три адмінпротокли – це вже кримінальна справа. Ми надаємо документи до слідчих органів, які ухвалюють рішення, відкривати кримінальне провадження або ж ні.
– Як часто надаєте таку інформацію?
– На місяць близько 200 людей, не більше.
– Розкажіть про процедуру: людина отримує повістку, вона з’являється у ТЦК і що далі?
– Людина прибуває до територіального центру комплектування. Їй виписують направлення на проходження медичного огляду. За висновками комісії призовника визначають або придатним, або обмежено придатним. Опісля ухвалюють рішення, до якого навчального центру його відправляти. Зараз у військові частини ми нікого не направляємо, тільки у військовий навчальний центр.
– Якщо людина має хронічні захворювання, вона повинна брати з собою відповідні довідки? Якщо їх немає чи вони втрачені, призовник повинен знову проходити обстеження?
– Люди, які йдуть на комісію, беруть із собою всі медичні документи, для того, щоб лікарі могли ухвалити певне рішення. Якщо людина приходить зі скаргами, її направляють на додаткове обстеження, до обласної лікарні, якщо немає фахівців тут. Повірте, вони всі проходять обстеження.
Про напрями роботи ТЦК у 2024-му, службу військових із пораненнями і зібраний речовий мішок
– 2024 рік. Основні цілі, можливо, певні зміни, які запланували у роботі ТЦК?
– Ми працюємо за тими змінами, які нам визначає старший начальник, тільки за керівними документами.
Ми зараз працюємо і вже в нас виходить налагодити роботу. Щоб коли наші побратими звільнялися з лав Збройних сил, ми могли їх нормально прийняти. Це для мене важливо. Щоб вони не стояли в чергах. Йдеться й про роз’яснення, юридичну допомогу. Ми над цим працюємо зараз. Я розумію, що вони пережили і що вони бачили. Завжди, коли до мене приходять хлопці, я їх зустрічаю з великим задоволенням. І коли просяться перевестись до нас обмежено придатні, після поранень, якщо в мене є вакансія, завжди забираю хлопців. Це важливо.
Зараз 80-90 % всіх рот, які є охоронними в Черкаській області, сформовані з хлопців, які пройшли бойові дії.
– Ми створили проєкт “Незламні” про військових із ампутаціями. Один із героїв втратив обидві нижні кінцівки, але він дуже мотивований бути у війську. За його словами, закон такого не передбачає. Яка ваша позиція? Чи повинні бійці, які настільки мотивовані, лишатися у війську і чи можуть вони бути корисними?
– Зараз мене багато хто не підтримає. Я не проти, щоб ці хлопці служили в ТЦК. Не новина, що у нас в роті охорони служить Павло Жілін. Він без руки. Я з Пашею познайомився раніше, коли його перевели з 72-ї бригади, якщо не помиляюсь, до мене в 44-ту бригаду. І у мене замкомандира танкового батальйону в бригаді також служить без руки. Я не проти цього. Я підтримую.
– Якщо говорити про потреби військових, які зараз на фронті, чим їм можна допомагати з тилу?
– FPV дрони, мавіки, автомобілі. Це основне, що потрібно. РЕБи.
Допомагає Черкаська область в цьому плані. Я дуже задоволений: як і влада, і бізнес, всі готові допомагати хлопцям. Я говорю не тільки про свої підрозділи, де я служив, а про всі.
– Чи бувають у вас як бойового офіцера думки типу: “Що я роблю тут, в тилу, треба до хлопців на завдання”?
– Щоденно. Я не боюся піти в окопи, якщо це комусь цікаво. Мені дали наказ бути тут – я поки тут. Повірте, у військового так буває, що не завжди він там, де хоче. Є наказ і його треба виконувати. Інакше не може бути.
– Фронтовий речовий мішок досі зібраний?
Стовідсотково зібраний, п’ять хвилин і можу їхати. Броник, каска, аптечка.
Також читайте. Дрони, автомобілі, інструменти: кому і як допомогли читачі та друзі 18000 на 3,5 мільйона.
Єдиний телеграм-канал новин у Черкасах, новинам якого можна довіряти. Підписуйся на “18000 | Шо там у Черкасах?”
Бреше і не червоніє.