Де тонка межа між “гроші є” і “грошей немає”?

Цього тижня читаючи стрічку новин натрапив на парадокс, якому от уже кілька днів не можу знайти пояснення. Перша новина про те, що одне з черкаських комунальних підприємств – у національному топі забруднювачів екології. Місцева влада про це знає, планує боротися локально, бо на глобальне вирішення – встановлення фільтраційних станцій – грошей немає. Листаю стрічку далі і напрапляю на новину про те, що ця ж місцева влада, ті ж самі люди, все ж таки планують витратити 10 млн грн на “плиткове” оновлення Долини троянд.

Подумки повертаюся до першої новини і у мене виникає закономірний дисонанс. Де ж ця тонка межа між “гроші є” і “грошей немає”? Поправте, якщо я не правий, але з одного боку у нас дефіцит, якщо економимо на екології і відповідно здоров’ї своєму та наших дітей. А з іншого – в нас грошей більш ніж достатньо, бо витрачаємо мільйони на і так достатньо облаштований об’єкт благоустрою, яким є улюблена Долина троянд. У якій реальності живе наша місцева влада? Дефіциту чи надлишку?

Тут би варто було засумувати, але стоп!) Я бачу громадський спротив планам реконструкції парку саме у такому форматі і розумію, що все таки моя реальність збігається з реальністю активної частини нашого міста. Це вже добре.

Відповідно у мене виникає наступне питання: як наша влада, обрана тут, у Черкасах, може ігнорувати цю нашу спільну реальність, в якій я і сотні активних людей? Як можна ігнорувати людей, які підписують петиції спочатку раз, потім інший раз, потім ще раз, просячи провести нормальне обговорення проекту? Як можна ігнорувати Дашу Подолян і казати, що вона “не така мама з не таким візочком”? Як можна ігнорувати Вікторію Феофілову і замість нормальних громадських консультацій проводити фейсбук-опитування, в яких беруть участь кілька десятків людей? Як можна було вирішити встановити стелу “Я люблю Черкаси” в місці, яке викликало найбільший спротив? Здається, я знаю відповіді на всі ці питання. І ви, здається, також знаєте, бо ми з вами все таки в одній реальності… На відміну від них.

Анатолію Васильовичу Бондаренко, коли настане час, у якому з черкащанами нарешті почнуть радитись, на що витрачати їхні гроші, а не ставитимуть перед фактом дописами про появу нових “родзинок”?

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.