«Війна і мир»: черкаська політика протягом 2022-24 років

Черкаська політика 2022-24 роки«Які там, блін, вибори?», – риторично питає один з черкаських депутатів у кінці ефіру на 18000, що відбувся 8 лютого.

Патетика цього питання наче й лягає в контекст загальної ситуації в країні та області. Але давайте на чистоту: якщо про вибори на сьогодні не йдеться, то от дотичні до них політичні процеси йдуть фактично без зупинки. За принципом «собаки Павлова» активність політгравців росте ближче до весни чи особливо – осені. Адже колись, в іншому житті, це був час всенародного плебісциту.

Так, на Черкащині ці процеси йдуть відверто кволо. Прийнято вважати, що політика “повернулася” сюди десь навесні 2022-го із публічних атак нардепів на голову ОВА. Далі вже пішли різні міжфракційні «моменти» у міській раді, «славетні» премії і надбавки, а також рух «Гроші на ЗСУ», який дещо збурив загальну «тиш та гладь» в політичних колах обласного центру.

І хоч в загальнонаціональному контексті – це не більше маленької «бурі в стакані», ігнорувати ці процеси все ж не варто. Тим паче 18000 відчуває запит від читачів на політичну аналітику щодо поточної ситуації на Черкащині. Тож ми повертаємо цю рубрику із першим великим політичним текстом після 24-го лютого того самого року.

До речі, і щодо ефіру, з якого починається цей текст. Його гості, двоє депутатів Черкаської міської ради, говорили більше години. Політичні гасла, постулати і, звісно, перекладання відповідальності, – все, як і до великої війни. Тож виборам, звісно, «ні-ні», а от без політики – все ж ніяк.

Анатолій Бондаренко, Ігор Табурець, Валерія Цимбал

Загалом політична ситуація в області та обласному центрі доволі спокійна, як для реалій регіону. Під цими реаліями маємо на увазі, наприклад, сім змін голови області з 2019 до 2022 року або таке унікальне явище, як “таємна виїзна” сесія міськради, яка була яскравим прецедентом у 2017 році. Про “чорних чоловічків”, які “допомагали” депутатам міськради ухвалювати бюджет у 2018 році, взагалі пам’ятають хіба місцеві політичні аксакали.  

Загалом із початком великої війни політично нестабільний регіон стабілізувався. Не без нюансів, звісно, але то все лірика.

Причин такого спокою та стабільності можна виділити кілька. 

По-перше, в області сформована сильна вертикаль президентської влади в особі голови ОВА. Ігор Табурець — колишній розвідник, який з 2 березня 2022 року очолює область. Відповідно, фактично усунуте з політичного порядку денного традиційно гостре протистояння міської й обласної влади, а також обласної ради та обласної державної адміністрації. На сьогодні про публічні конфлікти в трикутнику Табурець — Бондаренко — Підгорний невідомо. Так само немає непорозумінь між ставлеником Києва та місцевими елітами — а такі конфлікти були в довоєнні роки частим явищем.

Загалом для міської влади Черкас, яка традиційно акумулює серйозний фінансовий ресурс, і, як наслідок, вплив, яскравими є приклади Чернігова та сусідньої Полтави і справ проти місцевих мерів. Чудовим маркером стала нинішня поведінка і риторика міського голови Анатолія Бондаренка. Він добре відомий своїм політичним чуттям і говорить, що проблем у взаємодії державної та місцевої влади немає. Для контрасту варто згадати бодай ковідний “бунт” Бондаренка у 2020 році.

Ігор Табурець нагороджує Анатолія Бондаренка

По-друге, в міській раді Черкас немає сильної опозиції. Яскраві протистояння міського голови Бондаренка та секретаря міськради Радуцького залишилися в далекому минулому. Нині мер та лояльні до нього політичні сили мають повний контроль над ситуацією в сесійній залі та фінансовими потоками обласного центру.

Партія “Голос” і її лідер Віктор Євпак хоч і прийшли до влади на опозиційній риториці, після обрання збавили оберти. На сьогодні політпроект втратив ціліснісність. Особисто Віктор регулярно критикує дії провладної більшості, але залишки партії не відіграють вирішальної ролі в голосуваннях.

По-третє, велика частина активних представників громадського сектора Черкащини перебуває у лавах ЗСУ, тому фактично не бере участі в громадсько-політичному житті регіону. Насамперед варто згадати представників правих сил, наприклад, “нацкорпусівця” Дмитра Кухарчука (нині командир другого батальйону Третьої штурмової бригади), “свободівців” Сергія Воронова та Ярослава Нищика (111 батальйон ТрО).

Певним винятком із правил став рух «Гроші на ЗСУ», який стартував у Черкасах восени. Чи принесе він в громадський сектор, який нині просів, нових та довгострокових лідерів-пасіонаріїв – поки сказати важко.

Однак варто зазначити, що саме він по суті став кульмінацією процесів у Черкасах кінця минулого – початку цього року, викликавши бурхливу реакцію заколисаного внутрішньополітичним спокоєм місцевого політичного середовища.

Активіст у Черкасах із плакатом бджілки

Окрім самого факту свого існування, серед причин резонансу – по суті новий формат громадського протесту (лідерка руху Валерія Цимбал – нова персона для громадського сектора, аполітична дружина військового) та, власне, чутливість самої теми. І якщо перше певний час заганяло міську владу в ступор, то за рахунок другого «чорні писарі» з мерії намагалися максимально дискредитувати учасників. Рух – новий, методички – старі.

Вони там всі якісь аб’юзери”, – каже одна з лідерів руху і надає максимально новітню характеристику черкаському політсередовищу.

Політики фракцій Черкаської міської ради

Ситуаційна з інформаційним фоном в Черкаській міській раді нагадує відому приказку про те, що на безриб’ї і рак – риба. Місце відносного новиннєвого вакууму заповнюють різного роду чутки, які часто не мають спільного з реальністю. 18000 поспілкувався з більш ніж десятком народних обранців, відкинув надмірно емоційно забарвлені історії і лишив виключно ті, що були підтверджені кількома джерелами.

Війна війною, а премія за розкладом

Один із слонів, на якому тримається черкаське місцеве самоврядування – премія міському голові у 400%. Війна війною, а его градоначальника потребує ласк від депутатського корпусу. Тож вкотре депутати за накатаним сценарієм «змусили» мера отримувати премію, хоч він відбивався з усіх сил. А на додачу ще й підтримали мерський фонд, відмовившись від своїх. Традиційна техніка переключення негативу “то все депутати” працює і буде працювати і в мир, і у війну.

Бондаренку своя сорочка ближче до тіла

«Вічну революціонерку» Любов Майбороду у серпні 2023 виключили із фракції, а у січні цього року взагалі створили черкаський прецедент і лишили мандата. Нині Майборода пробує оскаржити це рішення у Шостому апеляційному адмінсуді, однак там 7 лютого залишили її заяву без руху.

Юрій Єфремов

Юрій Єфремов

Майбороду замінив Юрій Єфремов. Екс-опоблоківець, «міцний господарник» і головне: людина, яка готова бути вірною Анатолію Бондаренку. Єфремов – товариш Валерія Воротніка – одного з головних “чорних пропагандистів” мера, щодо якого у судовому реєстрі – справа про самовільне залишення військової частини. У досьє Єфремова – балотування від «Опозиційного блоку», куди він свого часу потрапив за квотою колись впливового «регіонала» Ігоря Мельникова.

Євпак прощається з окулярами та половиною фракції

Облік змінює не лише Віктор Миколайович, а і його фракція. На сьогодні в унісон з Євпаком голосують лише двоє народних обранців: Сергій Шмиголь та Володимир Друмашко, який вже встиг презентувати військову форму на останній сесії міськради. Жіноча половина фракції (Надія Івашкова, Катерина Холупняк та Валерія Шинкарьова) дрейфувала до “сфер” інших політсил. Араік Мкртчян всіх зараховує до своїх, а Віктор Євпак, наприклад, вважає, що Шинкарьова “орієнтується” на команду Бондаренка.

Віктор Євпак

Коли заходить мова про причини такого кардинального розриву, то вони звучать різні. Віктор Євпак говорить, що відхід жінок – це їхнє загальне небажання переходити у “жорстку опозицію”.

“Тригером стала поведінка міського голови і більшості у лютому 2023 року при прийнятті бюджету розвитку, де було ганебне ставлення до військових і ЗСУ. Я бачив, при бюджеті, який виріс завдяки військовому ПДФО, ми віддавали 50-60 млн грн. 

Тоді я змусив членів своєї фракції порізати на половину їхні пропозиції і направити кошти на ЗСУ. На сесії наша фракція передбачила 30 мільйонів. Далі всередині року, коли йшов секвестр бюджету, ми ще прийшли з пропозиціями. Від всіх наших пропозицій відмовитися, і ще додали з інших статей бюджету, загальна сума вивільнення десь 400 мільйонів. Дівчатам це не сподобалося. Я говорю про Надю, Катю і Валерію. Їм не сподобалося, що я це робив силою вмовляння. Я сказав, що іншого варіанту немає, я як лідер говорю, що буде так. Почалися образи.

Жорстка опозиція – це емоційно і важко. Дівчата вирішили, що не хочуть цим займатися. Вони у фарватері більшості і міського голови. Далі вони підтвердили це своїми голосуваннями, багато ганебних голосувань”, – розповідає Віктор.

Водночас інші депутати говорять, що каменем спотикання для цілісності фракції нібито стала дискусія щодо фінансування конкретно одного з “інфраструктурних об’єктів” в місті.

Віктор має бути вдячним, що, завдяки тривалому обговоренню фракцією пропозиції спрямувати 80 млн на цей обʼєкт, кінцева пропозиція була змінена – на допомогу програми підтримки ЗСУ. Вдячним, а не поливати брудом з кожної праски, публічно і не публічно”, – каже один (одна) з депутатів. 

“Ми поговорили з Віктором тет-а-тет, в нас немає претензій один до одного. Це моя особиста думка. Інше я коментувати не буду”, – пояснює Валерія Шинкарьова.

Члени фракції "Голос" у Черкаській міській раді

Номінально розкол розпочався ще у лютому-березні минулого року, коли «Голос» став першою фракцією, яка втратила свого заступника у міськраді. З посади пішов Павло Валенчук. Публічно це було пояснено тим, що він не впорався з питанням укриттів. Непублічно у кулуарах говорили, що це була своєрідна “помста” за порушення попередніх міжфракційних домовленостей під час голосування за бюджет.

Нині в кулуарах говорять, що на сьогодні в Черкасах відбувається поступове формування осередку для майбутньої “Партії Притули” на базі залишків “Голосу”. Натомість Віктор Євпак категорично заперечує подібні процеси. 

Свою долю з цим проектом планують пов’язати Євпак та Друмашко. Чинним депутатам було повідомлено, що участь в проекті зможуть взяти лише ті, хто голосуватимуть одноосібно з головою фракції і дотримуватиметься “залізної дисципліни”. Серед умов Києва – 100% фінансове самозабезпечення на місцях”, – розказують депутати, які знайомі з процесом.

Формування осередку не відбувається. Це тисяча відсотків. Я про це не думаю взагалі. Я думаю, як нам вижити. Ні зборів, ні формування партії немає. Єдине, що люди, які починали з “Демальянсу”, вони тримаються купи. Дай Бог, коли буде перемога, треба сили, які будуть відбудовувати. Це координація людей, яких я знаю більше 10 років, але без політичної партії. Не факт, що я колись буду балотуватися. Мені головне зробити дрони”, – каже Євпак.

“Європейська Солідарність” намагається їхати тихо, щоб доїхати далі, але не завжди виходить

Черкаський обласний осередок партії екс-президента намагається тихо пливти за течією, обходячи будь-які гострі кути. Попри неоднорідність цієї політсили в області, здається, всі її учасники об’єднані спільним баченням: тихіше їдеш, далі – будеш.

Навіть гучні публічні скандали спочатку із студентством, а потім із виїздом за кордон Сергія Рубана не змогли сколихнути спокій чи хоча б залишки самоповаги всередині політпроекту. І Роман Сущенко, й Ірина Геращенко дистанціювалися від будь-який кроків щодо хоча би символічного покарання для свого горе-депутата, прикрившись фіговим листком із “внутрішньо розберемось”. Жодного публічного осуду навіть всередині партії чи хоча би “жовтої карти” Рубану до сьогодні не видно.

Члени фракції ЄС в Черкаській міській раді

Тишу в ставку ЄС восени минулого року сколихнув військовослужбовець Руслан Батир, який привселюдно пішов проти Сергія Кудактіна та Рубана. Батир із трибуни звертався до Порошенка, а Кудактін обіцяв подати до суду. 

Мали з Києва приїхати (після публічної заяви Батира), проговорити, що і як. Але ніхто так і не приїхав. Не було реакції ніякої. Роблять вигляд, що нічого не сталося”, – описує ситуацію один з представників ЄС.

Сам Руслан Батир каже, що “призупинив” своє членство у фракції і просить на сьогодні не асоціювати його із “Європейською Солідарністю”.

“Я постійно на контакті із Романом Сущенком, також обласна фракція підтримала мене і направила відповідного листа на центральний офіс партії. Пройшло півроку, а партія досі не дала відповіді. Вони ігнорують заяви бойового офіцера? Роман Сущенко пообіцяв, що результати прийняті і їх мають донести. Я чекаю”, – каже він.

“Я вам більше скажу, я готовий покласти на стіл свій мандат відразу наступного дня, після того, як це зроблять Рубан і Кудактін. Бо більше не можу дивитися за тим як вони своїми діями знищуюють рейтинг та авторитет політичної сили! – емоційно фіналізує Батир.

Натомість голова фракції Сергій Кудактін пов’язує дії Руслана Батира з його бажанням очолити департамент соцполітики.

“Його позиція на клімат у фракції не впливає: у нас дружня і спокійна обстановка. Руслан Батир – завжди був більше “особняком” у фракції. І у партію він довго не вступав. Лише в кінці 2021 він написав заяву, коли позиція Києва була в тому, що всі, хто не вступив, будуть подаватися на імперативний мандат.

Реакція була, але непублічна (на заяви Батира – ред.). Знаю, що вище партійне керівництво було не дуже задоволене його діями. У нього є особиста амбіція. Він хотів бути директором департаменту соцполітики. Він упевнений, що фракція відмовила йому у цій посаді, бо туди претендуватиме Рубан”, – пояснює Кудактін.

Водночас співрозмовники 18000 у міській раді розповідають, що нині для ЄС пріоритетним є призначення керівника для свого “квотного” департаменту соцполітики. Серед претендентів у ЄС називають кандидатуру партійця Михайла Сухарєва.

Не чув такого. Я знаю, що Михайло служить. Я був би дуже задоволений, якби він знайшов себе в місцевому самоврядуванні, бо це дуже розумна людина. Інше не можу коментувати”, – пояснив Кудактін.

Також у міськраді стверджують, що попри зовнішню рівновагу в політпроекті, всередині фракції все ж відбуваються відцентрові рухи. Зокрема, це стосується депутатів із “групи ЛНЗ” Красюка та Бандури. До прикладу, вони обоє не голосували за “сигнальне” питання преміювання мера. 

 “Черкащани” можуть втратити “бійця”

Ця партія ніколи не приховувала, що є тільки бізнесово-політичним, а не ідейним проектом. Фракція – солянка із представників різних фінансових груп впливу: “Азот”, “Надія”, “Маклаут” тощо. Влітку 2022-го у фракції змінився голова. Івана Сухарькова змінили на Нарека Казаряна

Ігор Сухарьков та Нарек Казарян

В останній рік вплив на діяльність політпроекту зі сторони ПАТ “Азот” суттєво знизився. По-перше, країну покинув директор підприємства Віталій Скляров. По-друге, вище згаданий Сухарьков, який фактично був представником підприємства у фракції, дрейфував в сторону міського голови Бондаренка. 

Ваня вже давно дивиться в іншу сторону. На сьогодні він повністю в орбіті міського голови. Уже попередньо домовлено, що він йтиме по 6 округу від партії мер там, де була Майборода. Та і дружина його в жіночому русі “За майбутнє””, – розказує один з депутатів міськради.

За нашою інформацією, керівництво партії в певний момент навіть роздумувало над тим, щоб відкликати мандат Сухарькова, однак, судячи з усього, далі роздумів справа не пішла.

“Слуги народу”: 11 “штиків” Мкртчяна

Якщо на всеукраїнському рівні прийнято називати проект “Слуг” “зеленими”, то в черкаському контексті більше підійде “сірі”. Це слово влучно характеризує доволі пасивну діяльність депутатської фракції.

Контроль над фракцією повністю зберігає її харизматичний лідер Араік Мкртчян, а сам проект на сьогодні рухається повністю у фарватері міського голови. Але ж головне – результат. Нині в кулуарах міської ради переконані, що фактично партія на сьогодні має не 8 мандатів, як то було визначено виборами, а цілих 11 “штиків”, якщо рахувати ще 3 депутаток від “Голосу”. 

Араік Мкртчан

Так, 11 депутатів. У нас є принципові питання: отак треба і ми всі однаково голосуємо. А є – коли за бажанням. У нас все більш демократично, ніж в інших”, – каже Мкртчян.

На сьогодні представниці “Голосу” Івашкова, Холупняк та Шинкарьова входять до “Міжфракційного об’єднання сприяння освіті”, головою якого є Мкртчян. При цьому Івашкова та Холупняк, наприклад, не голосували синхронно із “Слугами” ні за премію Бондаренку, ні за фонд міського голови, Шинкарьова голосувала за премію, але за фонд – ні.

Один із депутатів із “Слуги” Анатолій Волошин в кінці минулого року встиг “засвітитися” у конфлікті з колегою із “Черкащан” Нареком Казаряном. Однак, як підтверджують обидві сторони, на сьогодні ту ситуацію вичерпано.

Помирились, потисли руки і все пройшло. То був емоційний момент”, – додає Мкртчян.

 “Батьківщина” – все стабільно

Про фракцію “Батьківщина”, здається, ми тут згадуємо, бо треба. У фракції панує стабільна стабільність. Головний партійний харизмат і “альфа” проекту Юрій Васильович Тренкін остаточно утвердився у статусі “збирача негативу” під час важливих сесій міськради, які не відвідує Бондаренко.

Олексій Мельник спустився з “комунальних” небес на грішну черкаську землю і нині працює во благо компанії “Папір Мол”. Про комунальне минуле нагадує хіба кримінальна справа, що тягнеться із осені 2022 року. За інформацією прокуратури, нині справа передана до суду. Останнє на сьогодні засідання відбулося 28 лютого: допитували свідків. Слідство досі триває.

Олексій Мельник

Роман Діскант хоче звільнити директора департаменту охорони здоров’я  Кульчиковського, але очевидно в мера та депутатів на це поки немає політичної волі. Можливо, щось зміниться після гучного розслідування 18000, і голоси на це знайдуться. Тим більш Кульчиковський обіцяв звільнитися сам, якщо буде доведено, що медобладнання дійсно має російський слід.

Ігор Табурець та народні депутати

За весь останній час на Черкащині можна виокремити лише один порівняно вагомий політичний конфлікт, який вийшов у публічну площину. Назвемо це навіть не конфліктом, скоріше “полемікою” народних депутатів-мажоритарників Віталія Войцехівського (екс-Слуга народу) та Антона Яценка (позафракційний) з головою Черкаської ОВА Ігорем Табурцем.

Вічна тема для Черкащини, яку гарно характеризує нині фольклорний вислів президента Кучми. Культенко vs Шевченко, Скічко vs Боднар, Скічко і Завітневич vs Сергійчук. Актуальне “протистояння”, про яке йтиметься далі, суттєво менш гаряче. 

Воно бере свій початок навесні 2022 року. Тоді Яценко фактично втратив контроль над Уманню і почав публічно атакувати Табурця, Плетньову та її заступника Олега Ганича в соцмережах. Нині така риторика триває, але вже з акцентом на уманську владу. Табурець подав до суду та виграв, Яценко обіцяє оскаржити.

Через рік, у квітні 2023 року, в цю історію публічно включився міський голова Черкас Анатолій Бондаренко, який раніше разом із Яценком керував обласним осередком партії “За майбутнє”. Нардеп назвав у фейсбуці Бондаренка “мародером”, а той у відповідь пообіцяв дати Яценку “по потилиці”. Там причина конфлікту теж крилася у втраті впливу — над фракцією “За майбутнє” в обласній раді. Її очолювала ставлениця Яценка Світлана Легойда, але її змінив Євген Курбет, а сама фракція переорієнтувалася на Бондаренка.

Конфлікт між Войцехівським і Табурцем, за нашою інформацією, теж назрівав ще з весни 2022, проте в публічну площину вийшов у вересні того ж року. Нардеп розкритикував Табурця і заговорив про його звільнення, а у березні 2023-го із трибуни Верховної Ради закликав Табурця піти у відставку.

Причина теж у впливі, точніше — в кадрах. За нашою інформацією, йдеться про посаду голови Золотоніського РДА та директора Іркліївського риборозплідника. Табурець і Войцехівський не змогли домовитися про ці посади.

Полеміка була більш активною у непублічній площині, хоч одна зі сторін і намагалася підсилити її через публічну тему Красногірського заводу, але на сьогодні ця активність теж спала. Нині сторони обмінюються дрібними уколами через блогерів у ЗМІ та соцмережах. Загалом же, як влучно зазначив колега Віктор Борисов, вся ця історія поки не схожа на системну боротьбу, а скоріше нагадує «булінг». 

Що ж до інших нардепів, то про них на Черкащині чути не так багато. Нагорняк ставить юрти на Звенигородщині, Шпак відсуджує кошти в університету, де працювала, Арсенюк декларує коштовне авто дружини, Стріхарський рекламується на гуманітарці. Звучить, трохи як сюр? Вибачте, як є.

Окремо стоїть фігура Сергія Рудика. Він один із всього 5 нардепів Верховної Ради, що нині проходять службу в ЗСУ.

Епілог статті про черкаську політику

Будь-хто із черкаських політиків чи посадовців у публічній площині при світлі дня буде говорити про те, що “політика не на часі” та що вибори зараз нікого не цікавлять.

Але коли ви приберете диктофон і промовите чарівне “не для запису” – картина різко змінюється. Левова частка учасників ключових процесів у нашій області живуть політикою і всім до неї дотичним: “багатоходівками”, “замовленнями”, “качаннями” один одного і, звісно, розрахунками, “а що буде на виборах”?

Попередній пік “передвиборчої активності” припав на осінь 2023-го. Тоді велика частина черкащан на повному серйозні обговорювали в кав’ярнях, офісах і пабах “розклади” на березень. Крапка в тих розмовах була поставлена Зеленським 6 листопада. 

Коли очікувати наступний цикл? У квітні-травні чи у вересні-жовтні він точно буде. Без політики і виборів, як її прояву, в нас живеться нудно навіть під час війни.

Підготував Сергій Макаренко

Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами

коментарі
Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *